Ухвала суду № 48335215, 19.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2010 року справа №2а-13304/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду

в складі: головуючого Василенко Л.А., суддів Старосуда М.І., Юрченко В.П.,

при секретареві Чуріковій Я.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі №2а-13304/10/0570 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року позовні вимоги Державного підприємства «Макіїввугілля» (далі ДП «Макіїввугілля») до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області (далі ДПІ у Першотравневому районі Донецької області) про визнання недійсними податкових повідомлень задоволені в повному обсязі: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Першотравневому районі Донецької області про застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з земельного податку з юридичних осіб від 07.04.2010р.: № 0001331800/0 у розмірі 104,41 грн. та № 0001321800/0 у розмірі 597,68 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати з судового збору (державного мита) у сумі 3,4 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема, зазначив, що податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації за поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцем знаходження земельної ділянки за базовий (звітний період), який дорівнює календарному місяцю, щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного податкового місяця. Позивач порушив ст. 17 Закону України «Про плату за землю» та відповідно до ст. 26 вищезазначеного закону передбачена відповідальність, передбачену Земельним кодексом та законами України. Станом на січень 2009 року позивач мав податковий борг 1719,48 грн. Щомісячні поточні нарахування сплачувалися не регулярно. Станом на 31.12.2009р. податковий борг (по сплаті за землю) складав 1195,36 грн. Відповідно до п.1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, проведення операцій в особових рахунках платників податків здійснюється в хронологічному порядку. У звязку з відсутністю законодавчо-нормативного обґрунтування права платника при наявності боргу за минулі періоди погашати поточні зобовязання, надходження сум на сплату податків, зборів (обовязкових платежів) мають спрямовуватися на погашення податкових зобовязань (податкового боргу) платника податків у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобовязань. На підставі викладеного вважають правомірним донараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення ст. 17 Закону України «Про плату за землю» в частині несвоєчасної сплати земельного податку.

Позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, яку вважає необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, просив судове рішення першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, просив відмовити в її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін як обґрунтовану та законну.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, ідентифікаційний код 32442295 (арк. справи 26).

Відповідачем 07.04.2010р. проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання порушення строків сплати узгоджених податкових зобовязань з земельного податку з юридичних осіб. Результати перевірки відображені у акті №334/18 від 07.04.2010р. (арк. справи 56). За змістом цього акту відповідач встановив, що у порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 17 Закону України «Про плату за землю» згідно з платіжним дорученням № 146 від 31.03.2010р. позивач сплатив податкові зобовязання з земельного податку з юридичних осіб за лютий 2010р., які виникли на підставі розрахунку №325 від 28.01.2009р. Відповідачем у акті перевірки та додатку до нього зазначене, що загальна сума платежів за вказаний період склала 522,05 грн.

На підставі акту перевірки 07 квітня 2010 року відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення №0001331800/0 (арк. справи 6) відповідно до якого на підставі п.17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (надалі Закон «Про порядок погашення…») за затримку на 58 календарних днів узгодженої суми податкового зобовязання з податку за замелю до позивача застосований штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, що складає 104,41 грн.

Крім того, за результатами вказаної вище перевірки відповідач встановив, що у порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 17 Закону України «Про плату за землю» згідно з платіжним дорученням № 146 від 31.03.2010р. позивач сплатив податкові зобовязання з земельного податку з юридичних осіб за лютий 2010р., які виникли на підставі розрахунку № 325 від 28.01.2009р. Відповідачем у акті перевірки та додатку до нього зазначене, що загальна сума платежів за вказаний період склала 1195,36 грн.

На підставі акту перевірки 7 квітня 2010 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №0001321800/0 (арк. справи 7) відповідно до якого на підставі п.17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (надалі Закон «Про порядок погашення…») за затримку на 121 календарний день узгодженої суми податкового зобовязання з податку за замелю до позивача застосований штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, що складає 597,68 грн.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені та знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи та не є спірними.

Спірним у справі є правомірність здійсненного відповідачем розподілу сплачених позивачем коштів та направлення сплачених позивачем сум в рахунок сплати податкового боргу без врахування самостійно визначеного позивачем призначення платежу.

28 січня 2009 року позивач подав до податкового органу податкові розрахунки земельного податку № 325 на 2009 рік, у яких визначив загальну суму нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті у сумі 8126,66 грн.

Згідно акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку № 334/18 від 7 квітня 2010р. обєктами застосування штрафних санкцій у розмірі 104,41 грн. та 597,68 грн. відповідач визначив сплачену позивачем 31 березня 2010 р. платіжним дорученням № 146 суму земельного податку в рахунок погашення узгодженої суми податкових зобовязань по строку 30.03.2010р., які враховані податковим органом в погашення зобовязань згідно розрахунку № 325 від 28 січня 2009 року за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року.

З платіжного доручення № 146 від 31.03.2010р. (арк. справи 55) вбачається, що позивачем на перерахування земельного податку з юридичних осіб, у реквізиті «Призначення платежу» вказані строки сплати податкових зобовязань, що відповідають певним податковим періодам. Ці податкові періоди (лютий 2010р.) відрізняються від податкових періодів, з яких виходив відповідач при застосуванні штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями (листопад, грудень 2009р. та січень 2010р.).

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Виходячи з обставин справи та аналізу норм законів суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, податковий орган відповідно до приписів ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 19 серпня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст. 200, ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.І. Старосуд

ОСОБА_4