Постанова № 48334595, 07.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2015 року № 826/3913/15

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора "Біком"

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора "Біком" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013022205 від 24.09.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв’язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 02.09.2014 р. по 08.09.2014 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період вересень 2013 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Кам-Билдинг-Транс", за результатами якої відповідачем складено акт №1381/26-59-22-05/19123231 від 10.09.2014 р. (надалі – акт перевірки №1381).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №1381, позивачем порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за вересень 2013 року на суму 587 222,00 грн., що призвело до завищення від’ємного значення, а саме, р.24 декларації з ПДВ за вересень 2013 р. на суму 259 916,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №1381 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0013022205 від 24.09.2014 р. (надалі – ППР №0013022205), яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість по декларації №9066965922 від 21.10.2013 р. за вересень 2013 р. у розмірі 259 916,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ БК "Біком" зареєстровано як юридична особа 12.05.1997 р., з 11.12.1997 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 22.04.1998 р.

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Між ТОВ БК "Біком", як замовником, та ТОВ "Кам-Билдинг-Транс", як підрядником, був укладений Договір підряду №КУ-28081 від 28.08.2013 р. (надалі – Договір №КУ-28081), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника демонтажні роботи, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу; місце виконання робіт – м. Київ, вул. Гоголівська, 8; сума договору 79 264,64 грн., в т.ч. ПДВ 13 210,77 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №КУ-28081 ТОВ "Кам-Билдинг-Транс" виконало відповідні роботи загальною 79 264,64 грн., в т.ч. ПДВ 13 210,77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт, що містять всі обов’язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Кам-Билдинг-Транс" оформлені на користь позивача податкові накладні №50 від 28.08.2013 р., №12 від 10.09.2013 р. на загальну суму 79 264,64 грн., в т.ч. ПДВ 13 210,77 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ БК "Біком", як замовником, та ТОВ "Кам-Билдинг-Транс", як підрядником, був укладений Договір підряду №10/09/13 від 10.09.2013 р. (надалі – Договір №10/09/13), відповідно до умов якого підрядник зобов’язується виконати власними і залученими силами і засобами весь комплекс будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних, інших робіт та послуг, пов’язаних з реконструкцією об’єкту (будівля по вул. Гоголівська, 8 в Шевченківському районі м. Києва) у відповідності з технічним завданням, кошторисною документацією, дефектними актами та календарним графіком виконання робіт, здати в обумовлені строки будівлю, а замовник зобов'язується на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити роботи; ціна робіт на момент укладання договору складає 9 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 500 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених вище договорів ТОВ "Кам-Билдинг-Транс" виконало відповідні роботи загальною вартістю 3 499 554,47 грн., в т.ч. ПДВ 583 259,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт, що містять всі обов’язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Кам-Билдинг-Транс" оформлені на користь позивача податкові накладні №13 від 10.09.2013 р., №29 від 16.09.2013 р., №35 від 20.09.2013 р. на загальну суму 3 499 554,47 грн., в т.ч. ПДВ 583 259,08 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Факт оплати позивачем робіт, наданих ТОВ "Кам-Билдинг-Транс" згідно зазначених вище Договору №КУ-28081 та Договору №10/09/13 підтверджується, дослідженими судом, наявними в матеріалах справи відповідними банківськими виписками з відміткою банку.

Крім того, на підтвердження реальності Договору №КУ-28081 та Договору №10/09/13 позивачем були також надані суду локальні кошториси, договірні ціни та декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача ТОВ "Кам-Билдинг-Транс" був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб’єктності для здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що згідно вимог чинного законодавства України, обов’язок контролювати звітність контрагентів на суб’єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб’єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.01.2014 р. №176/26-56-22-01-03/38537020 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кам-Билдинг-Транс" (код за ЄДРПОУ 38537020) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Лугдікон"(код за ЄДРПОУ 38338586), ПП "ТД "Істок-Маркет" (код за ЄДРПОУ 31595222), ТОВ "Дека Плюс"(код за ЄДРПОУ 36990839), ТОВ "Гібар"(код за ЄДРПОУ 34914777), ПП "Карат"(код за ЄДРПОУ 24853763) за період з 01.07.2013 р. по 30.09.2013 р.", як на доказ недійсності зазначених вище правочинів, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання зазначених вище Договору №КУ-28081 та Договору №10/09/13, укладених між позивачем та ТОВ "Кам-Билдинг-Транс", недійсними.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманих послуг за вказаними договорами у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності ТОВ БК "Біком" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що роботи (послуги), отримані за вказаними вище Договором №КУ-28081 та Договором №10/09/13, придбавались ТОВ БК "Біком" з метою використання отриманого за цими договорами у власній господарській діяльності, так, з матеріалів справи вбачається, що об’єкти, на яких проводились роботи згідно з цими договорами, належали позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд зазначає, що отримання послуг від ТОВ "Кам-Билдинг-Транс" відповідає меті та видам господарської діяльності позивача.

Також позивачем пред"явлено суду копії декларацій про готовність об"єктів до експлуатації відповідно до об"єктів, роботи на яких виконувались ТОВ "Кам-Билдинг-Транс". Зазначені декларації зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Кам-Билдинг-Транс", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст.228 ЦК України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Кам-Билдинг-Транс", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що в силу положень ч.3 ст.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.201.8., п.201.9 та п.201.10. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З огляду на те, що судом встановлено наявність усіх обов’язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами реальних господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Кам-Билдинг-Транс" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2013 року на суму 587 222,00 грн., що призвело до завищення від’ємного значення, а саме, р.24 декларації з ПДВ за вересень 2013 р. на суму 259 916,00 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, керуючись вимогами ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 487,20 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора "Біком" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0013022205 від 24.09.2014 р.

3. Судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. грн. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора "Біком" (код ЄДРПОУ 19123231) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева