Постанова № 48334439, 10.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 серпня 2015 року 16:00 № 826/11583/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна»

до

Київської міської митниці Державної фіскальної служби

третя особа без самостійних вимог на предмет спору

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про

визнання незаконними дій, зобов’язання вчинити дії, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської митниці ДФС, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якій просить суд:

- визнати незаконними дії відповідача щодо незадоволення заяви позивача від 04.12.2014 №04-12/14 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, контроль за справлянням яких здійснюється митним органом;

- зобов’язати відповідача підготувати висновок про повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість та мита у розмірі 37302,56 грн. та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві;

- стягнути з відповідача на користь позивача надмірно сплачені суми податку на додану вартість та мита у розмірі 37302,56 грн.

Позивач просив суд їх задовольнити посилаючись на те, що відповідачем не дотримано Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618.

Відповідач надіслав до суду письмові заперечення проти позову, які обґрунтовує тим, що за результатами розгляду заяви позивача було відмовлено в її задоволенні у зв'язку з відсутністю правових підстав для повернення коштів. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце проведення судового засідання.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

05 грудня 2013 року між позивачем та фірмою «СІТІ POLYMER LTD» (Корея) укладено зовнішньоекономічний контракт № 154 про поставку на умовах Інкотермс 2000 полімерної сировини та товарів.

З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі вказаного контракту, 14.02.2013 позивачем було подано до митного органу митну декларацію № 100270001/2014/273822.

Однак, відповідачем було прийнято рішення від 14.02.2014 № 100270001/2014/400007/2 про коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів, яким було збільшено розмір митної вартості імпортованого позивачем товару.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятого відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів від 14.02.2014 № 100270001/2014/400007/2, позивач звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про скасування даного рішення про коригування митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10362/14 від 29.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 позов ТОВ «Телко Україна» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 14.02.2014 №100270001/2014/00007/2 про коригування митної вартості товару.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2014 у справі № 826/10362/14 у відкритті касаційного провадження було відмовлено.

Позивачем здійснено оплату сум скоригованої митної вартості товару на загальну суму 37 302,56 грн., що підтверджується наданим позивачем актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Телко Україна» та Київською міжрегіональною митницею Міндоходів (а.с. 54-59).

04 грудня 2014 року позивач звернувся до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з заявою вих. № 04-12/14 (а.с. 64) про повернення коштів в якому, посилаючись на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10362/14 від 29.08.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.11.2014, просив повернути суми податку на додану вартість та мита в розмірі 37 302,56 грн., у тому числі податку на додану вартість у розмірі 30 128,99 грн. та ввізного мита у розмірі 7 173,57 грн. на рахунок р/р 26001001326397 в AT «ОТП Банк» в м. Києві, МФО 300528, код ЄДРПОУ 32856918.

Однак, відповідач у відповідь на заяву позивача від 04.12.2014 вих. № 04-12/14 повідомив про відсутність підстав для повернення коштів з Державного бюджету України, оскільки питання про повернення коштів не було предметом розгляду судової справи № 826/10362/14.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та усних пояснень представника позивача, правова позиція товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» полягає в тому, що оскільки рішення митного органу, яке було покладено в основу розрахунку митної вартості товарів при здійсненні митних процедур скасовано, завищення суми обов’язкового платежу з боку відповідача відбулось протиправно. Відтак, на підставі заяви від 04.12.2014 вих. № 04-12/14 кошти в сумі 37 302,56 грн. мають бути повернуті позивачу, як такі, що надміру сплачені.

Єдиною підставою для відмови у поверненні надміру сплачених коштів вказано те, що на думку відповідача, це питання не було предметом судового розгляду.

Проте, такі доводи відповідача суперечать чинному законодавству України, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

За приписами статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 затверджений «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами» (далі - Порядок № 618).

Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Згідно з положеннями розділу ІІІ цього Порядку для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалося оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб’єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів:

а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку;

б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава:

на депозитний рахунок 3734;

на банківський рахунок 2603;

в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою, - на банківський рахунок 2603;

г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються:

- аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі;

- документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів;

- документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Тобто, законодавчо встановленою умовою повернення коштів, вказаних в позовній заяві, є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, підставою для якого є заява позивача, а не судове рішення.

В постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 № 21-21а14 зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Як вбачається з листа від 06.01.2015 № 57/10/26-70-25-05, митний орган не ставить під сумнів обґрунтованість вказаних позивачем причин повернення коштів та не зазначає про ненадання позивачем до заяви визначених законодавством документів.

Разом з тим, як вже зазначалось, підставою для відмови позивачу в поверненні коштів є те, що Окружним адміністративним судом міста Києва у рамках адміністративної справи № 826/10362/14 питання про повернення надмірно сплачених позивачем коштів з податку на додану вартість та з ввізного мита не розглядалось, так, як не було її предметом.

Враховуючи те, що лист від 06.01.2015 № 57/10/26-70-25-05 не містить в собі викладення фактичних обставин відмови в поверненні коштів, окрім посилання на те, що судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення надмірно сплачених коштів, суд доходить висновку про помилковість тверджень відповідача щодо відсутності законних підстав для повернення коштів.

Крім того, в ухвалі Верховного суду України від 12.11.2014 (справа № 21-391а14) встановлено, що якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов’яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов’язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) і з здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов’язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України сформулював раніше у постанові від 15 квітня 2014 року (справа № 21-21а14).

На вимогу відповідача суд звернув увагу на те, чи було позивачем включено надмірно сплачені суми до податкового кредиту.

Дослідивши наявні у справі докази з цього питання судом встановлено, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження включення таких сум до податкового кредиту. Не посилається на дану обставину відповідач і у своєму листі-відмові (а.с.23).

Також твердження про одночасне включення даних сум до податкового кредиту відсутнє у і запереченнях відповідача.

При цьому суд звертає увагу на те, що стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає саме на відповідача обов’язок доведення правомірності оскарженого рішення, а в разі посилання на ту чи іншу конкретну обставину, саме відповідач, в даному випадку, зобов’язаний надати докази на її підтвердження.

Відтак, в разі наявності інформації та доказів про включення позивачем надмірно сплачених сум до податкового кредиту саме відповідач, керуючись принципами адміністративного судочинства та нормами процесуального права, на які він звертає увагу у письмових запереченнях (а.с. 47), повинен повідомити суду таку інформацію та надати належні та допустимі докази на її підтвердження.

В разі ж відсутності у відповідача такої інформації та доказів, відсутні підстави для посилання на особисті та необґрунтовані припущення представника відповідача, якому ніщо не перешкоджало в разі необхідності отримати дану інформацію та отримати необхідні докази, не перекладаючи свої професійні та службові обов’язки на суд або позивача.

При цьому суд, згідно ч. 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України лише в окремих випадках (об’єктивна неможливість надати докази із повідомленням причин) може сприяти в реалізації цього обов’язку і витребувати необхідні докази. При цьому, обов’язок в такому випадку покладається саме на відповідача.

З наданих відповідачем письмових доказів, не вбачається включення ТОВ «Телко Україна» надмірно сплачених коштів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, до сум податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у відповідь на звернення позивача від 10.03.2015 щодо проведення документальної перевірки та повернення сум надмірно сплачених коштів Державна фіскальна служба також не встановила задвоєння вимог про повернення коштів з Державного бюджету України.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита у розмірі 30 128,99 грн. та 7 173,57 грн. ввізного мита, судом встановлено наступне.

Позивач в поданій заяві від 04.12.2014 просив Київську міжрегіональну митницю Міндоходів повернути надміру сплачені кошти, реалізувавши, відповідно, Порядок, затверджений Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.

Позивач в рамках спірних правовідносин не реалізував право на повернення коштів в рамках Порядку № 845 від 03.08.2011, оскільки зазначене повернення грошових коштів з бюджету можливо, у відповідній процедурі, лише на підставі висновку митниці, який на адресу казначейської служби не надходив.

Таким чином, оскільки відповідач, по суті, відмовив лише у наданні висновку про повернення надмірно сплачених коштів, то право позивача на стягнення з Державного бюджету таких коштів зі сторони Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві не порушено. За таких обставин, вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії Київської міської митниці ДФС щодо незадоволення заяви позивача від 04.12.2014 вих. № 04-12/14 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, контроль за справлянням яких здійснюється митним органом.

3. Зобов’язати Київську міську митницю ДФС підготувати висновок про повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість та мита у розмірі 37 302,56 грн. та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» (код ЄДРПОУ 32856918) судові витрати в сумі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень 16 коп.).

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» (код ЄДРПОУ 32856918) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Кобилянський