Постанова № 48333669, 10.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 серпня 2015 р. № 820/7421/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - гр. В'єтнаму ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення (оформлене у вигляді висновку) Управління громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання громадянину СРВ ОСОБА_1 від 19.10.2009 р.;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (ідентифікаційний код 37764460, м.Харків, вул. Римарська, 24) поновити посвідку на постійне проживання громадянину СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із поновленням реєстрації місця проживання із внесенням відповідних змін в облікові документи та поновленням у паспортних документах (національному паспорті) відмітки (штампу) про наявність дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач - гр. СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну у 1986 р. відповідно до Міжурядової Угоди "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" серії ХР номер 10056 від 13.01.2004р. у ВГІРФО УМВС України в Харківській області. У липні 2015р. гр. ОСОБА_1 дізнався, що УГІРФО УМВС України в Харківській області своїм висновком від 19.10.2009 р. скасував позивачу посвідку на постійне проживання, визнав посвідку недійсною та такою, що підлягає вилученню, скасував реєстрацію місця проживання із приведенням у відповідність облікових документів, анулював штамп у національному паспорті. Представник позивача стверджує, що даним висновком позивачу безпідставно скасовано посвідку на постійне проживання в Україні. Так, в спірному рішенні не наведено будь - якого належного обґрунтування для скасування дозволу та не зазначено будь - яку належну правову підставу для скасування посвідки.

Позивач вважає, що вказаний висновок УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 19.10.2009р. є протиправним та незаконним, таким, що прийнятий в порушення норм чинного законодавства, порушує права і свободи позивача як іноземця та право на постійне проживання в Україні разом зі своєю сім'єю на законних підставах. Позивач також зазначає, що у його паспорті, проставлена відмітка "дозволено постійне проживання в Україні", яка не анульована до теперішнього часу. На даний час позивач проживає в м. Харкові, одержав ІНН, зареєструвався як ФО-П та законно здійснює підприємницьку діяльність, є платником єдиного податку.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач також зазначає, що у даний час належним державним органом, який має поновлювати відповідні документи, зокрема посвідки на постійне проживання в України, поновлення відмітки (штампу) про наявність дозволу на імміграцію в Україну в паспортному документі (національному паспорті) гр. СРВ, поновлення реєстрації місця проживання є Головне управління ДМС України в Харківській області. Оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав лише в липні 2015р., то пропущений ним строк, встановлений ст. 99 КАС України для подання позову, повинен бути йому поновлений.

Представник позивача гр. В'єтнаму ОСОБА_1 - ОСОБА_3, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, прибув у судове засідання та склав на адресу суду заяву, в якій просив суд розглядати справу в порядку письмового провадження. (а.с.20).

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст. 33-35 КАС України, у судове засідання повноважного представника не направив, подав через канцелярію суду заперечення, в яких просив розглядати справу за відсутності представника Управління та відмовити у задоволенні позову. (а.с. 24-26).

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав (а.с.24-26), що висновком ВГІРФО УМВС України в Харківській області 13.01.2004 р. позивач був документований посвідкою серії НОМЕР_1, терміном дії - безстроково. Відповідно до абз.4 п.4 Прикінцевих положень ЗУ "Про імміграцію" вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між СРВ та Урядом СРСР про направлення та прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства та організації СРСР" від 01.04.1981 р., залишились проживати в Україні і звернулись протягом шести місяців з дня набрання чинності цим законом (07.02.2001 року) із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. В особистій справі про залишення на постійне проживання позивача, заява про документування посвідкою на постійне проживання в Україні була подана 30.07.2002 року, тобто після спливу, встановленого законом строку. Скасовуючи посвідку на постійне місце проживання ОСОБА_1, ВГІРФУ ГУМВС в Харківській області діяло на підставах та в межах повноважень, визначених діючим законодавством. За таких підстав, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Як вбачається з висновку УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 19.10.2009р. (а.с. 7), позивач - громадянин В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну у 1986р. з метою працевлаштування та залишився проживати в Україні.

13.01.2004 р. керівництвом ВГІРФО ГУ МВС України в Харківській області на підставі його заяви був прийнятий висновок про документування вказаного громадянина посвідкою на постійне проживання НОМЕР_1 відповідно до абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію".

У паспорті гр. ОСОБА_1 була проставлена відмітка "дозволено постійне проживання в Україні".

Однак 19.10.2009 року, через п'ять років після вказаних вище подій, УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області складено спірний висновок, яким постановлено: 1) скасувати посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; 2) посвідку на постійне проживання в Україні серії: НОМЕР_1 видану 13.01.2004 р. визнати недійсною та вилучити для знищення в установленому порядку; 3) скасувати реєстрацію місця проживання громадянину СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, привести облікові документи у відповідність до вимог чинного законодавства, які зберігаються у житлових установах, а також у адресно-довідковому відділі УГІРФО ГУМВС України в Харківській області; 4)у національному паспорті громадянина В'єтнаму: ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 20.07.2009 р. анулювати штамп "Дозволено постійне проживання в Україні"; 5) прийняти рішення щодо подальшого його перебування на території України у відповідності до ст.13 Закону України "Про імміграцію"; 6) про прийняте рішення проінформувати Адміністрацію державної прикордонної служби України. (а.с.7).

При цьому, доказів вручення або надіслання позивачу копії вказаного вище висновку відповідачем суду не надані, а судом на виконання приписів ст. 11 КАС України, таких доказів не встановлено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення суд зазначає, що статтею 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладений обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 26 Конституції України гарантує, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Суд звертає увагу на те, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні Відділ УГІРФО ГУМВС України в Харківській області проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні.

Разом з тим, цією ж нормою Закону УГІРФО ГУМВС України в Харківській області обґрунтовує прийняття протилежного рішення - Висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 19.10.2009 р.

Судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_1.

Юридична обставина, з якою закон пов'язує виникнення певних прав особи зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.

Згідно зі ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Проте, доказів отримання позивачем посвідки на постійне проживання у не передбаченому законом порядку відповідач суду не надав.

За таких підстав, висновок ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 19.10.2009р. підлягає скасуванню та посвідка позивача на постійне проживання підлягає поновленню із повідомленням підрозділів міграційної служби. Також підлягає поновленню реєстрація місця проживання позивача та поновлений штамп в національному паспорті щодо наявності дозволу на імміграцію.

Окрім того, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо необхідності внести відомості про поновлення позивачу посвідки на постійне проживання до інформаційної бази органів ДМС виходячи з наступного:

Статтею 2 Закону України "Про інформацію" встановлено, що основними принципами інформаційних відносин є, зокрема: достовірність і повнота інформації.

За визначенням ст. 11 Закону України "Про інформацію", інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ст. 10), кожна особа має право:2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Згідно статтей 13, 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, невідповідність інформації щодо особи позивача, внесення відомостей про скасування посвідки на постійне проживання, має для позивача негативні наслідки, як то: відсутність підстав для законного перебування в Україні, застосування до позивача адміністративних заходів щодо примусового видворення за межі України, притягнення до відповідальності за порушення міграційного законодавства при відсутності належних документальних підстав. тощо.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Отже, оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити у повному обсязі, адже обґрунтованість заявлених вимог підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів отримання позивачем спірного висновку ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 19.10.2009р., суд не знаходить підстав для застосування наслідків, передбачених ст. 100 КАС України

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 128, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов гр. В'Єтнаму ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення (оформлене у вигляді висновку) Управління громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання громадянину СРВ ОСОБА_1 від 19.10.2009 р.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (ідентифікаційний код 37764460, м.Харків, вул. Римарська, 24) поновити посвідку на постійне проживання громадянину СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із поновленням реєстрації місця проживання із внесенням відповідних змін в облікові документи та поновленням у паспортних документах (національному паспорті) відмітки (штампу) про наявність дозволу на імміграцію в Україну.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко