Постанова № 48331178, 06.08.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 року № 813/3419/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представників позивача - Палія Ю.В.

представника відповідача - Холявки І.Я.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Державної податкової інспекції у Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Українсько-польське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2015 №0000372202, №0000392202 та №0000382202.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій з ТОВ «Антека» є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не пов'язувало право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок. Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.09.2005 по справі №06/54. Позивач, як платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, а також іншими постачальниками товару у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливе порушення такої діяльності вказаними суб'єктами господарювання. Аналогічна за змістом позиція викладена в ухвалі ВАС України від 02.11.2011 по справі № К-31509/10.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на нереальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Антека», у якого відсутні трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювач діяльність, в тому числі і стосовно постачання для позивача товарно-матеріальних цінностей. Вважає, що якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими належними документами, платник податку несе відповідальність згідно до Закону.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області з 18.05.2015 по 22.05.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку СП ТОВ "Інвар" за результатами якої 29.05.2015 складено акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СПТОВ "Інвар" (код ЄДРПОУ 20787143) з питань господарських взаємовідносин із ТОВ «Антека», код ЄДРП0У 39173036 за грудень 2014р.- січень 2015р., а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначеного контрагента." (далі - акт перевірки).

Зазначений акт перевірки містить висновок про порушення Позивачем пп.14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та висновки про: заниження податку на прибуток на загальну суму 23979.0 грн., в т.ч. за: 2014р. на суму 23979.0 грн.; зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 19998.0 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 75015,88 грн. в т.ч. за: січень 2015р. на суму 75015,88 грн.

На підставі висновків, що містяться в акті перевірки Відповідачем 12.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення: форми "Р" №0000372202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 35968,50 грн. в т.ч. за основним платежем 23969 та за штрафними санкціями 11989,5 гривень; форми "Р" №0000392202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 112523,82 в т.ч. за основним платежем 75015,88 грн. та за штрафними санкціями 37507,94 гривень;форми "В4" №0000382202, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 19998 гривень.

Обставиною, покладеною в основу обґрунтування наявності в діях Позивача податкового правопорушення, стала податкова інформація ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.03.2015 щодо ТзОВ "Антека".

На підставі наведеного відповідачем зроблено висновки про: здійснення Позивачем безтоварних операцій; формального складення лише документів податкового обліку виключно з метою надання протиправної вигоди виключно з метою надання подат постачання.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Українсько-польське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про їх скасування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. п. 1.2 п. 1, п. п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704.

Відповідно до п. п. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. п. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Антека", позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Представником позивача долучено до матеріалів справи письмові докази, на підставі яких суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Антека".

Між СП ТОВ "Інвар" та ТОВ "Антека" укладено договір поставки № 10/11 від 10.11.2014 року, відповідно до умов якого ТОВ "Антека" (Постачальник) зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні Покупцеві товар, а СП ТОВ "Інвар" (Покупець) зобов'язується прийняти вказані товари і сплатити за нього певну суму грошей.

На виконання умов Договору ТОВ "Антека" передало, а СП ТОВ "Інвар" прийняло товари згідно видаткових накладних № 22/12 від 01.12.2014, № 50 від 26.01.2015, № 51 від 26.01.2015 року.

На зазначену видаткових накладних продукцію ТОВ "Антека" виписало позивачу податкові накладні № 22 від 01.12.2014, № 50 від 26.01.2015, № 51 від 26.01.2015 року.

Вказані податкові накладні складено у відповідності до вимог ПК України, факт належної їх реєстрації підтверджується витягами із єдиного державного реєстру податкових накладних № 2 від 16.01.2015, № 47 від 16.02.2015, № 48 від 16.02.2015, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортні накладні.

Позивачем надано копії договору про відступлення права вимоги №25/02/2015 від 25.02.2015, банківські виписки, що підтверджують факт перерахування коштів за поставлені товари та витяги із актів звірки взаєморозрахунків.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копію відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ТОВ "Антека" було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарського договору між СП ТОВ "Інвар" та ТОВ "Антека, факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

У сукупності вищенаведені фактичні обставини справи та наведені документи доводять факт придбання товарів позивачем у ТОВ "Антека" та використання їх у власній господарській діяльності.

Суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки обставини щодо порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акту іншого податкового органу.

Висновки акту перевірки зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції ТОВ "Інвар" не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків стала податкова інформація ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.03.2015 щодо ТзОВ "Антека".

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Антека". Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява N 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ "Інвар" та ТОВ "Антека" суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що в повній мірі зроблено позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було. Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 16.06.2015 №0000372202, №0000392202 та №0000382202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» 336 (триста тридцять шість) грн 98 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 11.08.2015