Постанова № 48331094, 07.08.2015, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/643/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Ждановій Г.Є.,

за участю:

представника позивача: Леонової З.Є.

представників відповідача: Дядько Г.П., Глушкова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" про стягнення податкової заборгованості в сумі 2 089 575,67грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" про стягнення податкової заборгованості в сумі 2 089 575,67грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа" зареєстровано Лисичанською міською радою Луганської області та внесено в Єдиний Державний реєстр підприємств та організацій України.

За період з 11.03.2015 по теперішній час за відповідачем утворився податковий борг з податку на прибуток підприємства на загальну суму 2089575,67 грн., з яких основний борг складає 2 027 033,00 грн., самостійно визначений відповідачем у податковій декларації від 25.02.2015 №9080994173 та пеня у сумі 62542,67 грн.

З метою погашення податкового боргу відповідачу було направлено першу податкову вимогу №1/45 від 21.01.2002, яка була отримана відповідачем 25.01.2002, та другу податкову вимогу №2/382 від 26.03.2002, яка була отримана посадовою особою відповідача в той же день.

У зв'язку із несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу позивач просив суд задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі. При цьому зазначила, що на стягненні сум пені у розмірі 37,51грн. та 46,16грн. не наполягають, оскільки на теперішній час у позивача відсутні документи, які б підтвердили б наявність цих сум.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення з підстав, викладених в письмових запереченнях. На підставі викладеного, просили суд відмовити в задоволенні позивних вимог позивачу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа" зареєстровано як юридична особа Лисичанською міською радою Луганської області 20.04.1992, номер запису 1381 105 0005 000529 (а.с.5-6) та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в м.Лисичанську з 27.04.1992 за №1-50 (а.с.7).

Відповідачем до ДПІ в м.Лисичанську було подано податкові декларації з податку на прибуток підприємства, в яких платником податків самостійно було визначено податкові зобов'язання про сплату податку на прибуток та пеня, а саме:

- податкова декларація від 23.02.2015 №9080994173, якою встановлено податок на прибуток за звітний період 2014 рік у розмірі 2 027 033,00 грн. (а.с.8-9);

- податкова декларація за звітний період 2012 року від 09.11.2012 №9070564558, якою підприємством самостійно встановлена пеня у розмірі 62 395,00грн. (а.с.40-41);

- уточнююча податкова декларація за звітний період 2012 року від 03.12.2013 №9087751123, якою підприємством самостійно встановлена пеня у розмірі 64грн. (а.с.39).

З метою погашення податкового боргу відповідачу було направлено першу податкову вимогу №1/45 від 21.01.2002, яка була отримана відповідачем 25.01.2002 (а.с.11) та другу податкову вимогу №2/382 від 26.03.2002, яка була отримана посадовою особою відповідача (а.с.12).

Згідно з п.п.14.1.175. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України Державна податкова інспекція має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.54.2 ст. 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував, що у визначені законом строки сума самостійно нарахованого податку сплачена не була.

Твердження відповідача про те, що не можуть прийматись до уваги надіслані перша та друга податкові вимоги підприємству, оскільки Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», який регулював надіслання вказаних податкових вимог, втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, а згідно вимог ст.ст.59,60,95 Податкового кодексу України позивачем станом на 02.07.2015 підприємству не надсилалась податкова вимога на податковий борг, у зв'язку з чим у податкової інспекції відсутні правові підстави для звернення до суду про стягнення заборгованості, є безпідставними.

Дійсно, на час надіслання першої та другої податкової вимоги діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», який втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України. При цьому обидві вимоги відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені та не погашені, а тому є дійсними на сьогодніщний день, навіть при тих обставинах, що з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України. Оскільки вимоги є дійсними, норм щодо винесення повторних податкових вимог за той самий період по тим самим борговим зобов'язанням Податковий кодекс України не містить.

Крім того, відповідно до змісту ст.95 Податкового кодексу України не зазначено, що податкова вимога повинна бути винесена саме за нормами Податкового кодексу України.

Оскільки позивачем надано докази, що підтверджують наявність за відповідачем податкової заборгованості перед бюджетом з податку на прибуток підприємства у розмірі 2089492,00 грн., який до теперішнього часу в добровільному порядку не сплачено, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Питання щодо судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення податкової заборгованості в сумі 2 089 575,67грн. задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» (Код ЄДРПОУ 13401321, вул. Баумана,17, м.Лисичанськ, Луганська область, 93113), на користь Державного бюджету України (код 11020201) у рахунок погашення заборгованості перед бюджетом з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 2 089 492,00грн. (два мільйона вісімдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 12 серпня 2015 року.

Суддя Н.М. Басова