Постанова № 48330376, 31.01.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р. справа № 2a-4339/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Бітківської Г.П.

представника позивача: ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області ОСОБА_2

представника відповідача: відкритого акціонерного товариства Оріанане з'явився

прокурора - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до відкритого акціонерного товариства Оріанапро стягнення податкового боргу в розмірі 5 170 578,66 грн., -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2010 року ОСОБА_1 обєднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області (надалі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства Оріанапро стягнення податкового боргу в розмірі 5 170 578,66 грн.

10.01.2011 року заступник прокурора Івано-Франківської області, керуючись статтею 35 Закону України Про прокуратурута статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся в суд з листом за № 05-8 вих.-11 від 06.01.2011 року та реалізував своє право на вступ прокуратури Івано-Франківської області у вказану адміністративну справу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно в порушені статі 9 Закону України Про систему оподаткування, підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, статті 17 Закону України Про плату за землю, частини 1 статті 5 Закону України Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмівдопустив заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 340,00 грн., податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 53 035,50 грн. та плати за землю в розмірі 5 117 203,16 грн., в тому числі: земельний податок з юридичних осіб по м. Калушу в розмірі 5 064 266,46 грн. та земельний податок з юридичних осіб по Кропивницькій, Кадобнянській, Пійлівській та Сівка-Калуській сільських радах Калуського району в розмірі 52 936,70 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача становить 5 170 578,66 грн., яка ним не сплачена.

Прокурор в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що заборгованість відповідача по податкових зобовязаннях є узгодженою та підлягає стягненню в дохід бюджету.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому вказав, що позовні вимоги є безпідставними та суперечить чинному законодавству, оскільки ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2002 року по справі за № Б-11/283 порушено справу про банкрутство відкритого акціонерного товариства Оріаната введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно з абзацом 4 частини 4 статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомпротягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів). Також зазначив, що у звязку із прийняттям Господарським судом Івано-Франківської області ухвали від 03.12.2003 року, якою вимоги конкурсного кредитора ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції включено до загальної суми реєстру кредиторів, у відповідності до статті 14 вказаного Закону вимоги позивача після затвердження реєстру кредиторів не повинні розглядатися і вважаються погашеними. Просив в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання представник відповідача не зявився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які міститься в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 12.01.1996 року виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію відкритого акціонерного товариства Оріана, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за № 045412 від 17.10.2007 року (а.с. 10).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову були врегульовані чинними між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 України Про систему оподаткування, Про плату за землю, Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмівта Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамив редакції, чинній на час їх дії.

Закон України Про систему оподаткуваннявизначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України Про систему оподаткуванняплатники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Стаття 4 цього ж Закону визначає, що платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Частиною 1 статті 14 Закону України Про систему оподаткуванняподаток на додану вартість, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідач у відповідності до пункту 1.3 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість, статті 1 Закону України Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, статті 2 Закону України Про плату за землю, являється платником податку на додану вартість, податку із власників транспортних засобів, та плати за землю.

Судом встановлено, що відповідач 29.01.2010 року у відповідності до статті 14 Закону України Про плату за землюподав позивачу податкові розрахунки земельного податку за 2010 рік, після чого у 15 та 16 вересня 2010 року подав уточнені податкові розрахунки земельного податку за 2009 та 2010 роки, де ним розраховано земельний податок з юридичних осіб по місту Калушу, а також 29.01.2010 року подав розрахунки земельного податку з юридичних осіб по сільських радах, а саме: Кропивницькій, Кадобнянській, Пійлівській та Сівка-Калуській сільських радах Калуського району Івано-Франківської області на загальну суму 5 117 203,16 грн. (а.с. 16-29). Дані самостійно задекларовані зобовязання відповідач в повному обсязі не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг із плати за землю за 2010 рік становить 5 117 203,16 грн., в тому числі: із земельного податку з юридичних осіб по місту Калушу 5 064 266,46, та земельний податок з юридичних осіб по Кропивницькій, Кадобнянській, Пійлівській та Сівка-Калуській сільських радах Калуського району Івано-Франківської області 52 936,70 грн. (а.с. 60).

01.03.2010 року відповідачем відповідно до вимог частини 2 статті 6 Закону України Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмівподано позивачу розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік, в якому самостійно обчислено сума податкових зобов'язань в розмірі 106 071,00 грн. на 2010 рік (а.с. 15), які не оплачені відповідачем в повному обсязі, і заборгованість по яких до бюджету становить 53 035,50 грн. (а.с. 60).

Відповідно до статті 17 Закону України Про плату за землюподаткове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно вимог частини 1 статті 5 Закону України Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмівподаток з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Закон України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиє спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиплатники податків юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

У відповідності до підпунктів 4.1.1., 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиплатник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім передбачених законом випадків.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамипередбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових розрахунках, та які ним в повному обсязі не сплачені з плати за землю, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік та частково за 2009 рік в розмірі 5 170 238,66 грн. є узгодженими з дня подання таких розрахунків та являються податковим боргом відповідача.

Крім того, судом встановлено, що 15.06.2010 року позивачем за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності складено акт за № 2249/1502/5743160, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамив частині неподання (несвоєчасного подання) відповідачем декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року (а с. 13).

Згідно підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиплатник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

За виявлені порушення позивачем, у відповідності до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиподатковим повідомленням-рішенням за № 0001531502/0 від 23.06.2010 року до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 340,00 грн., яке надіслано (вручено) відповідачу у відповідності до вимог підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 вказаного вище Закону (а.с. 12, 14). На час розгляду справи відповідачем застосовані до нього штрафні (фінансові) санкції в розмірі 340,00 грн. несплачені.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням за № 0001531502/0 від 23.06.2010 року, суд приходить до висновку, що застосовані позивачем штрафні санкції із податку на додану вартість в розмірі 340,00 грн. є узгодженими.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамивстановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідачем, в порушення вищевказаного обов'язку погашення нарахованої суми податкового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн. не здійснено.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків вимоги.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамибуло надіслано відповідачу 24.01.2001 року першу податкову вимогу, а 29.11.2001 року другу податкову вимогу (а.с. 30, 31). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума самостійно задекларованих та донарахованих відповідачу податкових зобовязань із урахуванням їх часткової сплати складає 5 170 578,66 грн., в тому числі: з податку на додану вартість в розмірі 340,00 грн., плати за землю в розмірі 5 117 203,16 грн. та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 53 035,50 грн.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими розрахунками, актом перевірки, податковим повідомленням-рішенням, які міститься в матеріалах справи, а також розрахунком суми позовних вимог із кожного податкового зобовязання окремо (а.с. 11-13, 15-29, 60).

Відповідачем, в порушення обов'язку, визначеного вищевказаними нормами Закону, погашення самостійно задекларованих та нарахованої суми податкових зобов'язань, в тому числі зі сплати штрафних санкцій в розмірі 5 170 578,66 грн. не здійснено.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиузгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиподаткове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Статтею 14 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомвстановлений порядок виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника, у відповідності до частини першої даний порядок поширюється на конкурсні вимоги кредиторів, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що відповідно до вимог статтей 12, 14 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомпісля порушення процедури банкрутства діє мораторій по стягненню поточних зобовязань банкрута, які виникають зі сплати податків і зборів.

Суд зазначає, що у відповідності до статті 12 вказаного вище Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, їх виконання для боржника є обовязковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового зобовязання, не нараховуються, оскільки дана норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не повязаний із його суттю.

Фінансова ж санкція, яка стягується за рішенням позивача № 0001531502/0 від 23.06.2010 року по податку на додану вартість, застосована за несвоєчасну подачу відповідачем податкових декларацій, а не за невиконання чи неналежне виконання зобовязань зі сплати податків і зборів. Відтак, положення абзацу 4 частини 4 статті 12 коментованого вище Закону також не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином, вимоги статті 14 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомна зобовязання відповідача, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, не поширюються.

Також суд вважає, що у відповідності з абзацом 7 частини 6 статті 17 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомрозглядати вимоги кредиторів щодо зобовязань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації віднесено до обовязків керуючого санацією.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що несплачене відповідачем податкове зобовязання з податку на додану вартість, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та плати за землю в загальному розмірі 5 170 578,66 грн., є його податковим боргом, який ним не сплачено.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд дійшов до переконання, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відкритого акціонерного товариства Оріанаподаткового боргу в розмірі 5 170 578,66 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Оріана (ідентифікаційний код 05743160, вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) в дохід бюджету податковий борг в сумі 5 170 578 (пять мільйонів сто сімдесят тисяч пятсот сімдесят вісім) гривень 66 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 04.02.2011 року