Постанова № 48330105, 07.08.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07 серпня 2015 року (15 год. 10 хв.) Справа № 808/3193/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії.

15.06.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі позивач) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_3 (далі відповідач 2), в якому позивач просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо не включення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4 банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок відповідача 1; зобовязати відповідача 2 включити позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4 банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок відповідача 1; зобовязати відповідача 2 надати до відповідача 1 інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4», якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом у сумі 115467,96 грн.; зобовязати відповідача 1 включити позивача до реєстру (Загального реєстру) вкладників ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4», який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок відповідача 1 у сумі 115467,96 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що бездіяльність відповідачів є незаконною та порушує законне право позивача на отримання гарантованої суми вкладу.

Ухвалою судді від 17.06.2015 у звязку з невідповідністю позову вимогам ст. 106 КАС України його було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову до 01.07.2015.

Ухвалою від 02.07.2015 за клопотанням позивача йому було продовжено строк для усунення недоліків позову до 10.07.2015.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою від 13.07.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 27.07.2015.

У судове засідання представники відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.

За клопотанням відповідача 2 судовий розгляд був відкладений на 07.08.2015, судовий розгляд призначений у режимі відеоконференції.

У судове засідання 07.08.2015, призначене у режимі відеоконференції, представники відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників відповідачів на підставі наявних у справі матеріалів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позові.

У судовому засіданні судом був оголошений текст письмових заперечень відповідача 2, який надійшов до суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Правління Національного банку України від 03.10.2014 №631/БТ ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» був віднесений до категорії проблемних строком на 180 днів. Зазначеною постановою в діяльності банку був встановлений ряд обмежень, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання винності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок внесків. В наданому відповідачем 2 тексті постанови Правління Національного банку України від 03.10.2014 №631/БТ відсутня інформація про дату набрання нею чинності.

07.10.2014 між позивачем та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» був укладений договір банківського вкладу №852419/2014, за умовами якого позивач вніс на вкладний рахунок, відкритий на його імя у цьому банку, 6100,00 євро.

На виконання умов зазначеного договору 07.10.2014 позивачем у касу відділення №86 ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» були внесені готівкою 6100,00 євро, що станом на цю дату становило 99382,12 грн., для зарахування на вкладний рахунок відкритий у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 №733 ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» був віднесений до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції відповідача 1 від 20.11.2014 №123 в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу відповідача 1 на тимчасову адміністрацію в цьому банку.

Рішенням виконавчої дирекції відповідача 1 від 17.02.2015 №35 було продовжено до 20.03.2015 термін здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 №188 у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації цього банку.

Рішенням виконавчої дирекції відповідача 1 від 20.03.2015 №63 було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та призначено відповідача 2 строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016.

У звязку з прийняттям рішення про початок ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», відповідач 1 з 27.03.2015 розпочав виплату коштів вкладникам даного банку, через банки-агенти, відповідна інформація була розміщена на сайті відповідача 1.

02.03.2015 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про виплату належних йому сум, як вкладнику ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Листом від 02.04.2015 № 21-036-9636/15 позивачу було розяснено порядок звернення до банків-агентів щодо виплати належних вкладникам сум.

При звернення до банку-агента про виплату належних позивачу сум, позивача було поінформовано про відсутність відомостей про нього у Реєстрі вкладників.

18.05.2015 позивач повторно звернувся до відповідачів із заявою про виплату належних йому сум, відповідь на яку не отримав.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення позивача до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок відповідача 1, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452 (далі Закон №4452).

Відповідно до ст. 2 Закону №4452 банк-агент - банк, через який Фонд здійснює виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами відповідно до цього Закону;

виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону;

вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;

ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства;

неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

приймаючий банк - банк, який не належить до категорії проблемного або неплатоспроможного та який у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку приймає від неплатоспроможного банку частину або всі активи та зобовязання;

реєстр учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - реєстр учасників Фонду) - реєстр, який ведеться Фондом та містить відомості про участь банку в системі обовязкового гарантування вкладів фізичних осіб;

уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Судом встановлено, що позивач зробивши вклад до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» набув статусу вкладника цього банку, в розумінні ст. 2 Закону №4452.

При цьому грошові кошти були внесені позивачем депозитний рахунок готівкою через касу банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №4452 Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

За приписами ч. 1, 2 Закону №4452 основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, серед іншого, такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону №4452 виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами:

1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду;

2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону;

3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних;

4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів.

Судом встановлено, що з 27.03.2015 відповідач 1 розпочав виплати коштів вкладникам ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» через установи банків-агентів.

За приписами ст. 26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на предявника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік;

5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, субєкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік;

6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;

7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобовязання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобовязань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами у банківських металах.

Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Отже, позивач як вкладник ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», після прийняття рішення про ліквідацію зазначеного банку набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів.

Оскільки позивач є вкладником ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», що ліквідується, Фонд зобовязаний відшкодувати кошти в розмірі вкладу позивача, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення банку з ринку.

Суд зазначає, що ст. 26 Закону №4452 визначає вичерпний перелік випадків коли Фонд не відшкодовує кошти, проте відповідачами не надано жодного доказу того, що випадки зазначені в переліку розповсюджуються на позивача.

За приписами ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 4452, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 27 Закону № 4452, уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Таким чином, змістовний аналіз вищенаведених правових норм вказує на те, що оскільки позивач є вкладником коштів в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №4452 він мав бути включений відповідачем до переліку вкладників цього банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію цього банку.

Надаючи оцінку доводам відповідача суд зазначає, що згідно з ч. 2, 3 ст. 38 Закону №4452 протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобовязана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону №4452, уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Таким чином, порядок дій Уповноваженої особи Фонду у випадку виявлення ознак нікчемності укладених банком договорів законодавчо врегульований.

Разом із тим, аналіз положень Закону №4452 вказує на те, що вчинення Уповноваженою особою Фонду дій щодо застосування наслідків нікчемності тих чи інших договорів не звільняє таку особу від обовязку протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку сформувати повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, який прямо закріплено у частині другій статті 27 цього Закону.

Крім того, серед прав Уповноваженої особи Фонду, передбачених частиною другою ст. 37 Закону №4452, відсутнє право не включати до вищезазначеного переліку тих вкладників, договори з якими, на думку Уповноваженої особи, мають ознаки нікчемності.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Суд зазначає, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк». Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Доказів притягнення до кримінальної відповідальності позивача, службових осіб ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» щодо укладення та виконання умов Договору банківського вкладу відповідач до суду не надав.

Окрім того, суд наголошує, що згідно з п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону №4452, привілейований статус вкладника повязується з фактом отримання відсотків за вкладом, чого в даному випадку не відбулося відповідно до умов договору, у звязку з невиконанням банком його зобовязань за договором, чого не заперечує і не спростовує відповідач.

Тому, говорити про укладення банком нікчемного правочину у вигляді відкриття вкладного рахунку на імя позивача, наразі відсутні правові підстави.

Оскільки вказаний Договір банківського вкладу не є нікчемним та не визнаний у судовому порядку недійсним, то його умови повинні виконуватись, а грошові кошти повертатись.

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на постанову Правління НБУ від 03.10.2014 №631/БТ, яка в силу приписів ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» становить банківську таємницю, є неспроможним, оскільки відповідачем суду не надано жодного доказу, що будь-хто із співробітників ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», а тим більше позивач, був обізнаний 07.10.2014 про існування такої постанови НБУ.

Також зі змісту абзацу 22 пункту 2 резолютивної частини постанови НБУ №631/БТ вбачається, що дане обмеження не поширюється на договори, укладені до набрання чинності цією постановою. При цьому в тексті постанови не зазначено з якої дати вона набирає чинності, так само жоден нормативний акт, який діяв в період з 01.01.2015 по 10.07.2015, не визначав порядок набрання чинності такими актами Національного банку України.

В своїх запереченнях відповідач 2 не посилається на існування жодного обмеження, як то рішення відповідача 1 щодо включення інформації про позивача до переліку вкладників, так само з доданих до заперечень відповідача 2 документів судом такий факт не встановлений.

Судом встановлено, що відповідачем після отримання рішення про ліквідацію банку ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було сформовано перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Зазначене підтверджується письмовими запереченнями відповідача.

Разом із тим, з письмових заперечень відповідача вбачається, що позивач не включений до переліку вкладників ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на викладене та беручи до уваги наявні у справі докази суд доходить висновку, що, по-перше, повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за рахунок Фонду вже сформовано і, по-друге, позивача неправомірно до такого переліку не включено.

Відтак, бездіяльність відповідача 2 щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за рахунок відповідача 1 визнається судом протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи наведене та беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів позивача, порушених протиправною бездіяльністю відповідача 2, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для покладення на відповідача 2 обовязку надати відповідачу 1 додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк» за рахунок відповідача 1.

З огляду на це, позовні вимоги позивача в цій частині є законними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 включити позивача до Реєстру переказів вкладників Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок відповідача 1, за формою Загального реєстру вкладників, на підставі повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та додаткової інформації, наданих відповідачем 2, суд відмовляє з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр або Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як зясовано судом та підтверджується письмовими запереченнями відповідачів у справі, у переданому відповідачем 2 переліку вкладників ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» інформація про позивача відсутня, у звязку із чим дані про позивача не могли бути враховані Фондом при складані загального реєстру.

Тому, вказана позовна вимога наразі є передчасною, оскільки жодних прав позивача відповідачем 1 не порушено.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в наведеній вище частині.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_3 щодо не включення відомостей про вклад ОСОБА_2 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4 банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобовязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_3 включити відомості про вклад ОСОБА_2 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4 банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобовязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_3 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4», якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 60 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль