Постанова № 48329742, 29.07.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2015 рокум. Ужгород№ 807/1029/15

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Ващилін Р. О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чопської митниці Міндоходів про зобов'язання нарахувати на виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а-0770/2486/11 за період з 17.02.2012 по 28.05.2015, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чопської митниці Міндоходів про зобов'язання нарахувати на виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а-0770/2486/11 за період з 17.02.2012 по 28.05.2015.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 р. у справі № 2а-0770/2486/11 постановлено: 1) визнати протиправним та скасувати наказ № 1317-к від 25.06.2011 р. «По оосбовому складу Чопської митниці» в частині припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України; 2) поновити ОСОБА_1 на державній службі в митних органах з 01.07.2011 р. на займаній до звільнення посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення 3 (п/п Лужанка) митного поста «Виноградів» Чопської митниці; 3) стягнути з Чопської митинці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.07.2011 р. по 16.02.2012 р.; 4) допустити негайне виконання постанови по справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати ОСОБА_1 у межах стягнення за один місяць у сумі 3105,34 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.09.2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. залишено без змін.

Наказом Чопської митниці Міндоходів від 29.05.2015 р. «Про поновлення ОСОБА_1В.» позивача поновлено на посаді старшого державного інспектора сектору митного оформлення № 3 митного поста «Лужанка» Чопської митинці Міндоходів. У зв'язку з цим, час вимушеного прогулу, на думку позивача, тривав у нього з 17.02.2012 р. по 28.05.2015 р., однак відповідач не виплатив позивачу середньомісячний заробіток за вказаний період.

Позивач у судове засідання не зявився, однак у прохальній частині позовної заяви просив суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. Вказав, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 р. в частині поновлення на роботі була допущена до негайного виконання. Таким чином, 16.02.2012 р. закінчився перебіг строку вимушеного прогулу в розумінні ст. 235 КЗпП України. Також, вказав, що позивач в порушення ст. 236 КЗпП України звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з новим позовом, натомість вирішення питання повязаного з виконанням (невиконанням) рішення прийнятого у справі про поновлення на роботі повинно розглядатися в межах раніше вирішеної справи. Відтак, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, однак надав суду клопотання, згідно якого не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вищезазначене та у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 р. у справі № 2а-0770/2486/11 постановлено: 1) визнати протиправним та скасувати наказ № 1317-к від 25.06.2011 р. «По оосбовому складу Чопської митниці» в частині припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України; 2) поновити ОСОБА_1 на державній службі в митних органах з 01.07.2011 р. На займаній до звільнення посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення 3 (п/п Лужанка) митного поста «Виноградів» Чопської митниці; 3) стягнути з Чопської митинці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.07.2011 р. по 16.02.2012 р.; 4) допустити негайне виконання постанови по справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати ОСОБА_1 у межах стягнення за один місяць у сумі 3105,34 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.09.2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. залишено без змін.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 06.02.2013 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-0770/2486/11, виданого 24.02.2011 року Закарпатським окружним адміністративним судом.

Також, позивач як вбачається із матеріалів справи, неодноразово звертався до відповідача щодо виконання рішення суду та поновлення його на роботі.

29.05.2015 р. Чопською митницею міндоходів видано наказ за № 56-о, відповідно до якого поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора сектора митного оформлення № 3 митного посту «Лужанка» Чопської митинці з 01.07.2011 р.

Таким чином, виконання постанови суду від 16.02.2012 р. про поновлення на роботі, незважаючи на негайне виконання відбулося 29.05.2015 р.

Відповідно до статтті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Згідно ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 256 КАС України передбачено негайне виконання постанов суду щодо поновлення на посаді у відносинах публічної служби, тобто ще до набрання цим рішенням законної сили.

Згідно з вимогами частини 5 статті 235 КЗпП України, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Згідно преамбули Закону України «Про виконавче провадження», цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Аналіз наведених норм Конституції України, КАС України, Закону України «Про виконавче провадження» вказує, що органи державної влади повинні дотримуватись принципу верховенства права, поважати судові органи, та виконувати судові рішення які набрали законної сили або допущені до негайного виконання добровільно, без звернення до примусового виконання, та без висунення додаткових умов виконання судового рішення.

Згідно ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу», згідно зі ст.ст. 9, 30 якого правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Оскільки, спірні правовідносини не врегульовані вищенаведеними законодавчими актами, слід застосувати норми трудового законодавства.

Згідно ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, згідно ст.236 КЗпП проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Аналіз змісту ст.236 КЗпП України, дає підстави дійти висновку про те, що обов'язок Чопської митниці виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважністю, внаслідок яких судове рішення виконане несвоєчасно.

Хоча наявність вини відповідачів у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення які набрали законної сили повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Крім того, до даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало виконанню негайно.

Відповідно до п.2 ст.257 КАС України, судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання. Тобто, постанова суду від 16.02.2012 року підлягала виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду сулами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказ.

Таким чином, період з дня ухвалення Закарпатським окружним адміністративним судом постанови в адміністративній справі №2а-0770/2486/11 по день фактичного поновлення позивача на посаді є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді в митних органах.

За вказаний період позивачеві, в порушення вимог статті 236 КЗпП України, середній заробіток за час затримки його поновлення виплачено не було.

Відповідно до ч.3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати".

Відповідно до п.2 Порядку у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

П.8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбаченних чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбаченних чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки від 09.02.2012 р. № 4/16-48 про середню заробітну плату ОСОБА_1 (розрахунковий період з травня 2011 по червень 2011 р.) вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 3105,34 грн., а середньогодинна заробітна плата 19,97 грн.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.08.2011 р. № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за лютий 2012 р.ю складала 168 годин, за період з 17.02.2012 р. по 28.02.2012 р. 72 години. Норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 01.03.2012 по 31.12.2012 р. становила 1674 години.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2012 № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні на 2013 рік становила 2002 години.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 04.09.2013 р. № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за 2014 рік складала 2002 години.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 09.09.20124 № 10196/0/14-114/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 01.01.2015 по 28.05.2015 р. норма тривалості робочого часу становила 789 годин.

Таким чином, належний до виплати позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі з 17.02.2012 р. по 28.05.2015 р. складає: 19,97 х 72+1674+2002+2002+789, що дорівнює 130583,83 грн.

Судом встановлено та підтверджено Довідкою Берегівського міськрайонного центру зайнятості від 12.06.2015 р. № 164 що позивач. перебував на обліку в Берегівському міськрайонному центрі зайнятості. Вказаною довідкою також підтверджено, що за період з 01.02.2012 р. по 14.11.2012 р. позивачем отримано допомогу по безробіттю на загальну суму 20008,22 грн.

Згідно пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Відтак, отримані доходи в розмірі 20008,22 грн. підлягають зарахуванню при присудженні позивачу заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи зазначене, суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - 130583,83 грн. слід зменшити на розмір виплаченої позивачеві допомоги по безробіттю, яка становить 20008,22 грн. та стягнути на користь позивача 110575,61 грн.

Згідно з абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд не погоджується із твердженням представника відповідача про те, що даний адміністративний позов має розглядатися, як матеріали до первинного позову, пов'язаного із поновленням позивача, а не як окремий позов.

Суд таку думку представника відповідача спростовує наступним. Оскільки, наказом відповідача від 29.05.2015 року за №56-о вже був поновлений на посаді, отже всі інші відносини між сторонами врегульовуються шляхом подачі до суду окремого адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить висновку про необхідність задоволення позовної заяви та відновлення порушених прав позивача, шляхом ухвалення постанови про виплату середнього заробітку за час затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року по справі №2а-0770/2486/11.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Чопської митниці Міндоходів - задовольнити.

2. Стягнути з Чопської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а-0770/2486/11 за період з 17.02.2012 по 28.05.2015 у розмірі 110 575,61 (сто десять тисяч пятсот сімдесят пять гривень шістдесят одна копійка) грн. із утриманням обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_2