Постанова № 48328745, 10.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2015 р. Справа № 805/1307/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь

про: стягнення суми боргу в розмірі 1732,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення суми боргу в розмірі 1732,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем був поданий податковий звіт щодо сум нарахованих внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування за 2010 рік відповідно до якого самостійно нараховано страхові внески в розмірі 1842,80 грн., які сплачені відповідачем частково. Таким чином загальна суму заборгованості відповідача за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року складає 1732,80 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі не прибуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_2 м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя як платник страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі був поданий звіт за 2010 рік щодо сум нарахованих внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 30.03.2011 року. Відповідно до наданого розрахунку відповідачем самостійно визначена сума страхових внесків за період з вересня по грудень 2004 року в розмірі 1842,80 грн.

Відповідно до картки особового рахунку відповідачем здійснена сплата страхових внесків у сумі 110 грн., таким чино, згідно з розрахунку Пенсійного фонду недоїмка зі сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування складає 1732,80 грн.

Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя 10.05.2011 року виставлено вимогу про сплату боргу № 406 у про сплату недоїмки зі страхових внесків у сумі 1732,80 грн. Зазначена вимога була направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який був повернутий на адресу відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Доказів оскарження зазначеної вимоги у адміністративному або судовому порядку суду не надано.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України № 1058) визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України № 1058 встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: 1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України № 1058 передбачено, що страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до абзацу 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464, на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за органами Фонду збережено повноваження щодо контролю за своєчасністю сплати страхових внесків, яка виникла до 01.01.2011.

Пунктом 2.2 ч. 2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України № 26-1 від 24.11.2009 року (далі порядок № 26-1) передбачено, що ФО-СПД, у тому числі ті, які обрали ОСО, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України № 1058 передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 106 Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Судом встановлено, що відповідачем самостійно не сплачені до Пенсійного фонду сума страхових внесків за 2010 рік, таким чином заборгованість відповідача складає 1732,80 грн.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України № 1058 передбачено, фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, строк давності не застосовуються.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення суми боргу в розмірі 1732,80 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони субєкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є субєктом владних повноважень, не стягується.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення суми боргу в розмірі 1732,80 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь (87500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя (87515, Донецька область, м. Маріуполь, пров. Дніпропетровський, 15, код ЄДРПОУ 23336760) суму боргу у розмірі 1732 (тисяча сімсот тридцять дві гривні) 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.