Постанова № 48327061, 06.08.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Справа № 803/1715/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луга» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16 червня 2015 року № Ю-1212/3-23

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Луга» (далі - ПАТ «Луга») звернулось в суд з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Володимир-Волинська ОДПІ) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2015 № Ю-1212/3-23 в сумі 488243,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Володимир-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області було порушено вимоги Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455, а саме: вимога у сумі 488243,61 грн. була сформована протиправно, оскільки зазначена сума боргу не відповідає фактичній заборгованості позивача.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 16.06.2015 № Ю-1212/3-23.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову від 06.08.2015 №12977/03-16-10-11 позовні вимоги заперечив. В обґрунтування заперечення відповідач пояснив, що за правилами, визначеними пунктами 1 та 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки й в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади. Також відповідач вказав, що відповідно до частини шостої статті 25 зазначеного Закону за рахунок сум, які надходять від платника єдиного внеску, погашаються суми недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Оскільки в позивача існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску, то відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства було сформовано та винесено 16.06.201 вимогу про сплату недоїмки. З цих підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити..

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Згідно з абзацом 2 пункту1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судом встановлено, що позивач є платником єдиного внеску .

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як передбачено частиною восьмою статті 9 вказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за № 1622/24154 (чинній на момент формування оскаржуваною вимоги), органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

З цього слідує, що вимога про сплату недоїмки надсилається платнику у випадку наявності на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати ЄСВ. При цьому, у такому випадку вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень, у звязку з чим суд не бере до уваги доводи позивача про неможливість направлення йому оскаржуваної вимоги без попереднього проведення документальної перевірки.

Як вбачається з картки особового рахунку платника ПАТ «Луга», станом на 13.05.2015 за відповідачем рахується недоїмка зі сплати ЄСВ, штрафів та пені в загальній сумі в розмірі 488243,61 грн., з яких недоїмка становить 483338,31 грн., пеня 4905,30 грн.

Згідно із частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (з наступними змінами та доповненнями) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки за позивачем рахувалась недоїмка, то відповідно до Податкового кодексу України, на підставі Закону №2464-VI, Інструкції Володимир-Волинської ОДПІ 16.06.2015 винесено вимогу № Ю-1212/3-23 про сплату ПАТ «Луга» недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 488243,61 грн.

Суд вважає, що вимога про сплату боргу від 16.06.2015 № Ю-1212/3-23 є правомірною та винесена Володимир-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області у відповідності з нормами Закону №2464-VI та Інструкції.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що ПАТ «Луга» сплачено суму єдиного соціального внеску за період з листопада 2014 року по травень 2015 року в розмірі 131718,66 грн., оскільки як встановлено на підставі особової картки позивача вказані кошти, сплачені платіжними дорученнями №1041 від 02.02.2015, №48 від 22.01.2015, №50 від 23.01.2015, №88 від 12.02.2015, №1072 від 18.03.2015, №1132 від 13.05.2015, №1155 від 29.05.2015, №1173 від 01.07.2015, зараховані відповідачем для погашення заборгованості попередніх періодів в порядку календарної черговості її виникнення, що передбачено частиною шостою статті 25 Закону №2464-VI. Зокрема, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені в порядку календарної черговості їх виникнення.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що вимога Володимир-Волинської ОДПІ ДФС у Волинській області від 16.06.2015 №Ю-1212/3-23 про сплату боргу (недоїмки) надіслана позивачу з дотриманням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», оскільки така вимога правомірно сформована на підставі даних особових рахунків платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень, а позивачем не надано доказів відсутності такої заборгованості чи її іншого розміру.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Відповідачем під час розгляду справи надано суду належні та допустимі докази щодо спростування позовних вимог та обґрунтування правомірності винесення вимоги №Ю-1212/3-23 про сплату боргу на загальну суму 488243,61 грн. Наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем не спростовано, вона підтверджується обліковою карткою, а відтак оскаржувана вимога від відповідає вимогам Закону №2464-VI та Інструкції №455.

Таким чином, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Крім того, згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 4 цього ж Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Згідно із частиною третьою статті 4 цього ж Закону визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 01 січня 2015 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1218,00 грн.

Враховуючи, що при зверненні до суду з позовом майнового характеру позивач сплатив судовий збір в розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору згідно із платіжним дорученням №1185 від 17.07.2015, тому у звязку із відхиленням позовних вимог з ПАТ «Луга» на користь Державного бюджету України слід стягнути решту суми судового збору в розмірі 4384,80 грн. (4872,00 грн. - 487,20 грн. = 4384,80 грн.)

Керуючись статтями 11, 17, 94, частинами третьою, сьомою статті 160, статтями 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Луга» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16 червня 2015 року № Ю-1212/3-23 - відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луга» (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Драгоманова, буд. 38, ідентифікаційний код юридичної особи 05468096) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні) вісімдесят копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 11 серпня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.А. Лозовський