Ухвала суду № 48312769, 29.07.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3473/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Журавльова О.Г, ОСОБА_2,

при секретарі: Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5; ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Одеської обласної державної адміністрації в особі Управління охорони обєктів культурної спадщини, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : прокурор м. Одеси, Головне Управління державної служби України по надзвичайним ситуаціям в Одеській області, про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання

незаконним та скасування акту готовності обєкту до експлуатації, визнання незаконним та скасування сертифікату відповідності, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, визнання незаконною реконструкції квартири, визнання протиправними дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо проведення незаконної реконструкції квартири, зобовязання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 привести квартиру у первісний стан відповідно проекту, та зобовязання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перешкоджати в здійсненні права власності,

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю в Одеській області, Одеської обласної державної адміністрації в особі Управління охорони обєктів культурної спадщини, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : прокурор м. Одеси, Головне Управління державної служби України по надзвичайним ситуаціям в Одеській області, про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 09.07.2003 р. за р. № 2395 ; про визнання незаконним та скасування акту готовності обєкту - квартири АДРЕСА_2 до експлуатації від 17.03.2010 р. за № 240, виданого інспекцією ДАБК в Одеській області ; про визнання незаконним та скасування сертифікату відповідності № ОД 000240 від 17.03.2010 року., виданого інспекцією ДАБК в Одеській області ; про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру серії CAO № 916776 ; про визнання незаконною реконструкції квартири АДРЕСА_3, яка проведена ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з порушенням вимог діючих будівельних норм і правил без згоди позивачів ; про визнання протиправними дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які виразилися у проведенні незаконної реконструкції квартири АДРЕСА_4 з улаштуванням балконів на внутрішньо дворовому фасаді, демонтажем пожежної драбини та прибудовою топічної ; про зобовязання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 привести квартиру АДРЕСА_4 у первісний стан відповідно проекту, із знесенням самочинно прибудованих балконів і топічної, та поновленням пожежної драбини ; та про зобовязання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перешкоджати в здійсненні права власності на клуб-кафе № 550 (т. 1 а.с.3-7, 208-212, 219-223, т.2 а.с.94, 144).

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зазначають, що, по- перше, за договором купівлі-продажу № 5-349 від 01.01.1995 року ними була придбана квартира під №3, у будинку № 5, по пл. Катерининській, в м. Одесі, яка розташована на першому поверсі та реконструйована ними в нежиле приміщення клуба-кафе № 550 у встановленому законом порядку; по-друге, 16.11.2000 року ОСОБА_5 придбав квартиру під № 1, яка розташована на другому поверсі над належною їм квартирою у будинку № 5, по пл. Катерининській, в м. Одесі, та складається згідно договору купівлі-продажу із пяти кімнат, загальною площею 177,9 кв.м., житловою площею 123,9 кв.м., а 31.07.2001 року управління архітектури та містобудування надало ОСОБА_5 висновок № 720/01 про узгодження робочого проекту реконструкції згаданої квартири для подальшого його розгляду на міжвідомчої комісії, за умови погодження проекту із сусідами, та згідно цього проекту реконструкції, розробленого архітектором ОСОБА_10, передбачена реконструкція козирків на входах у будинок із збереженням габаритів, декоративного оздоблення і встановлення металевих декоративних огорож балконів за зразком існуючих, про що видано лист управління охорони обєктів культурної спадщини від 20.07.201 р. за № 608, та Жовтнева райадміністрація своїм розпорядженням № 773 від 07.08.2011 р. затвердила цей проект реконструкції та зобовязала ОСОБА_5 після закінчення робіт оформити акт, який подати на затвердження, але ОСОБА_5, в порушення проекту реконструкції, самочинно зніс несучі конструкції будинку - памятника архітектури та частину зовнішньої несучої стіни у кімнаті під літ. 11, а також між приміщеннями під літ. 8 та 12, 13 та під літ. 9 і 10 з боку внутрішнього двору, незаконно добудував балкони в кімнатах під літ. 1, 3, 5, 9, що не було передбачено проектом, збільшив площу квартири, а саме : загальну - на 11,9 кв.м. та житлову - на 2,1 кв.м., хоча згідно проекту площа квартири мала бути 183,5 кв.м., та знесення несучих конструкцій та прибудови балконів на усередині дворовій фасадній стіні порушило цілісність будинку та зробило загрозу його руйнування; по-третє, розуміючи, що після такої реконструкції здати квартиру до експлуатації у встановленому законом порядку не можливо, ОСОБА_5 09.07.2003 року уклав із ОСОБА_4 договір дарування квартири АДРЕСА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за р.№ 2395, зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» 01.04.2004 р. в книзі № 489 на стор. 79 під р. № 157, в якому зазначено, що квартира належить дарувальнику на підставі договору купівлі- продажу від 16.11.2000 р., в якому зазначено, що загальна площа квартири складає 177,9 кв.м., а згідно вказаного договору дарування площа квартири вже досягла 189,8 кв.м., і житлова - 126,0 кв.м. (замість 123,9 кв.м.), отже цей договір дарування фактично приховав незаконно проведену ОСОБА_5 реконструкцію квартири, в звязку з чим згідно зі ст. 48 ЦК УРСР в редакції 1963 р. цей договір є недійсним, тому що не відповідає вимогам закону ; по-четверте, 17.03.2010 р. видано акт готовності обєкту до експлуатації за № 240, на квартиру під № 1, у будинку № 5, по пл. Катерининській, в м. Одесі, в якому загальна площа квартири вже складає 192,7 кв.м., хоча в договорі дарування від 09.07.2003 р. за р. № 2395 зазначено, що загальна площа квартири складає 189,8 кв.м., а в договорі купівлі-продажу від 16.11.2000 р., зазначено, що загальна площа квартири складає 177,9 кв.м., тобто в результаті реконструкції загальна площа квартири збільшилась на 14,8 кв.м., отже цей акт готовності до експлуатації погоджений незаконно, так як проведена реконструкція з незаконною прибудовою балконів у внутрішньому дворі будинку, знесенням несучих конструкцій будинку, демонтажем пожежної драбини та прибудовою топкової на першому поверсі не відповідає проекту реконструкції ; по-пяте, в порушення вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 923 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів», 17.03.2010 р. інспекцією ДАБК в Одеській області видано сертифікат відповідності № ОД000240, в якому зазначено що реконструкція квартири АДРЕСА_4 проведена відповідно проекту; і, по-шосте, на підставі сертифікату відповідності № ОД000240 від 17.03.2010 р., а 26.04.2010 р. видано свідоцтво про право власності на квартиру під № 1, у будинку № 5, по пл. Катерининській, в м.Одесі (серія САО № 916776), в якому зазначено, що загальна площа квартири складає 192,7 кв.м. і житлова - 126,0 кв.м., замість незаконного договору дарування від 09.07.2003 р. за р. № 2395.

Також позивачі вказують, що про існування розпорядження Жовтневої райадміністрації № 773 від 07.08.2001 року та договору дарування від 09.07.2003 р. за р. № 2395 вони дізналися лише у 2009 році.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_8, який також є представником позивача ОСОБА_7, підтримав позов ; представник прокуратури м. Одеси підтримала позовні вимоги позивачів в частині визнання незаконними та скасування акту готовності обєкту до експлуатації від 17.03.2010 р. за № 240, сертифікату відповідності № ОД000240 від 17.03.2010 р. та свідоцтва про право власності САО № 916776 від 2604.2010 р., визнання незаконної реконструкції квартири № 1, по пл. Катерининській, 5, в м. Одесі та зобовязання ОСОБА_5 і ОСОБА_4 привести цю квартиру відповідно проекту із знесенням самочинно прибудованих балконів і топкової та поновленням пожежної драбини ; а представник відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 - ОСОБА_3 не визнала позов та просила відмовити у задоволенні позову в звязку з пропуском позивачами строку позовної давності, вказуючи, що, навіть якщо позивачі дізнались про існування розпорядження Жовтневої рай адміністрації № 773 від 07.08.2001 року та договору дарування від 09.07.2003 р. за р. № 2395 лише у 2009 році, то строк на звернення до суду сплив у 2012 році, а також, що обєкт реконструкції - квартира № 1, по пл. Катерининській, в м. Одесі знаходиться безпосередньо над належною позивачам квартирою, що свідчить про те, що на протязі з 2001 року по 2009 рік вони могли виявити порушення своїх прав.

Начальник управління охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації просила розглянути справу без участі представника цього управління та відмовити у задоволені вимог позивачів до управління, про що подала адресоване суду своє письмове клопотання, у якому зазначила, що, по-перше, рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради від 27.12.1991 р. № 580 «Про затвердження переліку обєктів, які підлягають прийняттю під охорону як памятки містобудівництва та архітектури місцевого значення» будівлю, яка розташована за адресою : м. Одеса, пл. Катерининська, 5 - колишній прибутковий будинок Януша, збудований у 1901 р. за проектом архітектора Бернардацці , прийнято під охорону держави як памятку архітектури місцевого значення, а наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 р. № 728/0/16-08 занесено до Державного реєстру нерухомих памяток України за категорією місцевого значення ; по-друге, за результатами пригляду проектних матеріалів, управління як місцевий спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини, в межах своєї компетенції, листом від 20.07.2001 р. було узгоджено проект реконструкції квартири № 1 і № 2 яким передбачалась реконструкція козирків на входах у будинок із збереженням їх габаритів, декоративного оздоблення і встановленням металевих декоративних огорож балконів за зразком існуючих; по-третє, управлінням в 2010 р. в НВЦ «Екострой» Одеського відділення ОСОБА_11 України було замовлено проведення обстеження квартири № 1, по пл. Катерининській, 5, в м. Одесі щодо визначення впливу на технічні параметри (стан) та предмет охорони будівлі - памятки балкону, який прибудовано у рівні другого поверху з внутрішнього боку житлового будинку, та відповідно до складеного НВЦ «Екострой» висновку від 24.09.2010 р., виконані роботи з влаштування балкону в квартирі № 1 на рівні другого поверху з боку внутрішньо дворового фасаду не здійснили негативного впливу на технічний стан будівлі-памятки, основні параметри надійності будівлі в зоні пристрою балкону не порушені, експлуатаційна придатність збережена, роботи з влаштування балкону не призвели до зміни або втрати предмета охорони будівлі-пам'ятки; і, по-третє, відповідно до паспорту обєкта культурної спадщини, який складений 17.12.2008 року, предметом охорони будівлі-памятки по пл. Катерининській, 5 в м. Одесі є композиційна роль будівлі як обєкта, що формує традиційний характер площі Катерининській та однойменної вулиці, розпланувальна та обємно-просторова композиція в існуючих параметрах і габаритах, композиційне, архітектурно-пластичне, стилістичне та декоративне вирішення північно-західного та західного чільних фасадів (що входять на червону лінію площі та вул. Катерининської, автентичні чавуни колонки (в простінках вітринних вікон першого поверху), металеве огородження балконів, інтерєр вхідної групи приміщень, металеве огородження сходів, отже внутрішньо дворовий фасад будівлі-памятки по пл. Катерининській, 5 в м. Одесі, на якому влаштовані балкони на рівні другого та третього поверхів не є предметом її охорони.

Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, Інспекція ДАБК в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради та Головне Управління державної служби України по надзвичайним ситуаціям в Одеській області не повідомили суду причини неявки своїх представників, хоча про дату і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать розписки про одержання ними судових повісток.

Рішенням суду позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено частково - визнано протиправними дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо самовільного влаштування балкону на рівні другого поверху з боку внутрішньо дворового фасаду, демонтажу пожежної драбини та влаштування топкової з боку внутрішньо дворового фасаду, здійснені під час реконструкції квартири АДРЕСА_5; визнано незаконними та скасовано акт готовності обєкту до експлуатації - квартири АДРЕСА_4 за № 240 від 17.03.2010 року, сертифікат відповідності на квартиру АДРЕСА_4 за № ОД 000240 від 17.03.2010 року та свідоцтво про право власності серії CAO № 916776 від 26.04.2010 року на квартиру АДРЕСА_5.

У задоволені решти частини позовних вимог відмовлено.

На рішення суду представники сторін принесли апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити апеляційні скарги, посилаючись на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, у судовому засіданні апеляційного суду просив знизити розмір штрафу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У судовому засіданні встановлено наступне.

На підставі договору купівлі-продажу № 5-349 від 01.01.1995 року позивачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 придбали у власність квартиру № 3, яка розташована на першому поверсі в будинку № 5, по пл. Катерининській, в м. Одесі, та згодом у встановленому законом порядку реконструювали цю квартиру в нежиле приміщення кафе-бару.

На підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2000 року відповідач ОСОБА_5 придбав у власність квартиру АДРЕСА_4, яка розташована на другому поверсі, безпосередньо над належним позивачам вищевказаним приміщенням кафе-бару, й згодом ОСОБА_5 відчужив цю квартиру на користь своєї дружини - відповідача ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 09.07.2003 р. за р. № 2395.

Згодом відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_4 зробили реконструкцію квартири під № 1, по пл. Катерининській, в м. Одесі, яка прийнята до експлуатації згідно акту готовності обєкта до експлуатації № 240 від 17.03.2010 року, виданого інспекцією ДАБК в Одеській області і погодженого з Управлінням охорони обєктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, СЕС м. Одеси, ГУ НМС України в Одеській області, Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, та на підставі зазначено акту інспекцією ДАБК в Одеській області виданий Сертифікат відповідності від 17.03.2010 року за№ 150000240, на підставі якого в свою чергу видано свідоцтво про право власності від 26.04.2010 року.

Вказані обставини визнані сторонами, отже згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягали доказуванню.

Також судом установлено, що під час проведення вищевказаної реконструкції, відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_4 самовільно влаштували балкон в квартирі № 1, по пл. Катерининській, в м. Одесі на рівні другого поверху з боку внутрішньо дворового фасаду, демонтували стаціонарну пожежну драбину та прибудували топкову на першому поверсі з боку внутрішньо дворового фасаду, тобто здійснили будівельні роботи, які не передбачені узгодженим проектом реконструкції квартир № 1 і № 2, по пл. Катерининській, в м. Одесі, яким передбачалась реконструкція козирків на входах у будинок зі збереженням їх габаритів, декоративного оздоблення і встановленням металрвих декоративних огорож балконів за зразком існуючих.

Крім того, представник відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не спростувала в суді доводи позивачів щодо того, що згідно договору купівлі-продажу квартири № 1, по пл. Катерининській, в м. Одесі від 16.11.2000 р. загальна площа цієї квартири складала 177,9 кв.м. і житлова - 123,9 кв.м., а згідно договору дарування цієї квартири від 09.07.2003 р. за р. № 2395 її загальна площа вже склала 189,8 кв.м. і житлова - 126,0 кв.м., та не надала суду доказів на підтвердження того, що збільшення площі цієї квартири з дати її придбання ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 16.11.2000 р. до дати її відчуження останнім на користь ОСОБА_4 за договором дарування від 09.07.2003 р. за р. № 2395 відбулося у встановленому законом порядку, як цього вимагає ст. 60 ЦПК України.

У відповідності до ст. 9 Закону України „Про архітектурну діяльність від 20.05.1999 року № 687- XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) обєкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Згідно п. 1.1. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000 року, дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт у відповідності до затвердженої проектної документації.

Відтак, суд обгрунтовано погодився з доводами позивачів стосовно того, що дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо самовільного влаштування балкону на рівні другого поверху з боку внутрішньо дворового фасаду демонтажу пожежної драбини та влаштування топкової з боку внутрішньо дворового фасаду, здійснені під час реконструкції квартири АДРЕСА_5, є протиправними, а акт готовності обєкту до експлуатації цієї квартири за № 240 від 17.03.2010 року, сертифікат відповідності за № ОД 000240 від 17.03.2010 року та свідоцтво про право власності серії CAO № 916776 від 26.04.2010 року є незаконними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги позивачів до управління охорони обєктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, суд правильно взяв до уваги лист від 24.09.2012 р. № Ко-95 та клопотання від 16.10.2013 р. № 01-15/2674 цього управління, з яких слідує, що внутрішньо дворовий фасад будівлі-памятки за адресою : м. Одеса, пл. Катерининська, 5, на якому влаштовані балкони на рівні другого та третього поверхів, не є предметом його охорони (т. 1 а.с.36, т.2 а.с.1-2), отже вимоги позивачів до цього управління є безпідставними.

Водночас суд врахував, що згідно ст.ст. 256, 257, ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд правильно взяв до уваги, що оспорюваний позивачами договір дарування за р.№ 2395 укладено 09.07.2003 p.. а позивачі стверджують, що про існування цього договору вони довідалися у 2009 році.

Більш того, позивачі не заявляли у даній справі про поновлення пропущеного ними строку звернення до суду з даним позовом та не зазначили причину пропуску ними цього строку.

Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що в задоволені позову ОСОБА_7А та ОСОБА_8 в частині вимог про визнання недійсним договору дарування квартири від 09.07.2003 р. за р. № 2395 слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Згідно 4.7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобовязати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Отже, позивачам не належить право вимоги щодо зобовязання відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 привести квартиру АДРЕСА_4 у первісний стан згідно з проектом, із знесенням самочинно пробуваних балкону і топкової та з відновленням пожежної драбини.

Вирішуючи вимоги позивачів в частині зобовязання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перешкоджати в здійсненні права власності кафе-баром за адресою : м. Одеса, пл. Катерининська, буд. 5, суд виходив з того, що позивачі взагалі не обґрунтували ці свої позовні вимоги, а саме не зазначили яким чином та/або у який спосіб відповідачі перешкоджають їм володіти, користуватися та розпоряджатися згаданим кафе- баром, отже не довели в суді ці свої вимоги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5; ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

ОСОБА_12Ісаєва

Судді: О.Г. Журавльов

ОСОБА_2