Рішення № 48312609, 12.08.2015, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/9860/15-ц

Провадження № 2/520/4337/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.

за участю секретаря Баранової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

15.07.2015 року позивач звернулась до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 30 липня 2013 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1114; стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі до її повноліття, тобто до 05 лютого 2032 року у сумі 600 гривень, щомісячно, починаючи з дня подання заяви; стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на її утримання 300 гривень, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до трьохрічного віку дитини, тобто до 05 лютого 2017 року.

В обґрунтування заявленого позову позивачка посилається на те, що вона з 30 липня 2013 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу у них народилась дитина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Позивач вказує на те, що подружні стосунки припинились, вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Родина існує формально. Різні погляди на сімейне життя, повна несумісність характерів, втратили почуття любові один до одного та взаєморозуміння

Також позивач стверджувала, що дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Вказує, що їй матеріально важко утримувати дитину, вона потребує матеріальної допомоги, з урахуванням того, що необхідно оплачувати витрати на харчування, розвиток, одяг та лікування.

Крім того позивач стверджувала, що відповідач працездатний, фізично здоровий і може за своїм матеріальним станом надавати допомогу їй та дитині.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином у порядку ст.74,76,77 ЦПК України.

У судове засідання позивач з`явилась, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові. Пояснила, що проти збереження шлюбу вона заперечує та просить стягнути аліменти.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, підтвердивши обставини, зазначені позивачем.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як розяснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, вважає, що позов підлягає задоволенню тому, що родина фактично розпалася і її відновлення неможливе за обставин, зазначених позивачем у позовній заяві. Під час розгляду справи, судом також було встановлено, що у позивача відсутні які-небудь почуття до відповідача, їх шлюбний союз розпався та існує формально.

В судовому засіданні встановлено, що 30 липня 2013 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Райдак) ОСОБА_4, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зроблено запис за № 1114, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії І-ЖД № 193970.

Від даного шлюбу у сторін 05 лютого 2014 року народилась донька, ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії 1-ЖД № 881293, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню тому, що родина фактично розпалася і її відновлення неможливе при обставинах, зазначених позивачем у позовній заяві. Під час розгляду справи, судом також було встановлено, що у позивача відсутні які-небудь почуття до відповідача, їх шлюбний союз розпався та існує формально.

Таким чином, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка ОСОБА_2 та жінки ОСОБА_1 й збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Таким чином, в ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу і суд переконався у дійсному волевиявленні позивача.

Також судом враховується той факт, що один із членів сім`ї (чоловік чи жінка) або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України) й це право підлягає судовому захисту.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями ст. 18 ч. 2 п. 3, ст.ст. 51, 56 ч. 3, ст.110 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом предявлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Враховуючи викладене та задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.

Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 3 ст. 105 СК України).

При вирішенні спору суд має виходити з положень ст. 8 Закону України „Про охорону дитинства, за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст. 180, ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.184 Сімейного Кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України (ч. 2 ст. 182 СК України).

Суд приймає до уваги той факт, що відповідач фізично здоровий, інших дітей, непрацездатних дружини та батьків на утриманні не має, так як доказів їх існування суду не надав, а у звязку з чим повинен утримувати свою малолітню доньку.

При ухваленні рішення по справі суд керується ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» відповідно до якої вбачається, що у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років визначений у розмірі: з 1 січня 2015 року - 1032 гривень, з 1 грудня - 1167 гривень;дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2015 року - 1286 гривень, з 1 грудня - 1455 гривень.

Суд враховує положення закону про те, що позивач як і відповідач також має обов`язок утримувати малолітню дитину.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень..

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на дитину також задовольнити та стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 600 гривень щомісячно на дитину, починаючи від дня предявлення позову та до досягнення донькою повноліття.

При цьому суд зауважує, що такий розмір стягуваних аліментів є розумним та не суперечить чинному законодавству, інтересам позивача, відповідача та малолітньої доньки.

Крім того, суд враховує те, що позивач ОСОБА_1 знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, а від так не працює, у звязку з чим потребує утримання з боку чоловіка, відповідача по справі.

Відповідно ст.84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ст.77 СК України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно.

Згідно ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

В даному випадку норми закону передбачають право дружини, з якою проживає малолітня дитина, на утримання від чоловіка або колишнього чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років, і з моменту пред'явлення позову. Малолітня дитина сторін по справі проживає з позивачем, яка не працює, доглядає доньку, яка перебуває на її утриманні, відповідач проживає окремо, матеріальну допомогу не надає, домовленості про добровільну сплату аліментів у позасудовому порядку між сторонами немає.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі 300 щомісячно з дня предявлення позову та до досягнення донькою трьох років.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального, сімейного законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У відповідності зі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 243, 40 гривень за вимогу про розірвання шлюбу.

Крім того відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи викладене, необхідно оплату за вимогу про стягнення аліментів на користь держави судових витрат в розмірі 243, 60 гривень покласти на відповідача ОСОБА_2.

Відповідно до ст.367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах оплати платежу за один місяць.

Керуючись ст. 141, 180, 181, 182, 184, 192 Сімейного Кодексу України. ст.ст. 60, 88, 213, 215, 367 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити в повному обсязі.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 30 липня 2013 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1114.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову - 15 липня 2015 року й до досягнення донькою повноліття, тобто до 05 лютого 2032 року.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 аліменти на її утримання у розмірі 300 (триста) гривень, щомісячно, починаючи з дня подання позову 15 липня 2015 року, й до досягнення донькою ОСОБА_3 трьохрічного віку, тобто до 05 лютого 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судові витрати у розмірі 243,60 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 гривень на рахунок: 31218206700005; МФО-828011; отримувач - ГУДКСУ в Одеській області (Київський р-н м.Одеси) (код отримувача -37607526); код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ 02892928, код банку отримувача 828011).

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Куриленко О. М.