Рішення № 48308732, 04.04.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2014 р. Справа № 918/285/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Корсуна В. Я., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» до Публічного акціонерного товариства «Рівневтормет» про стягнення в сумі 15 345 грн. 99 коп.

Представники сторін:

від позивача: представник по довіреності ОСОБА_1 (довіреність від 26 грудня 2013 року № 187)

від відповідача: голова правління ОСОБА_2 (витяг з протоколу загальних зборів акціонерів від 15 квітня 2011 року № 17)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Рівневтормет», у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 15 279, 52 грн. заборгованості за перевищення обсягу встановленого договором щомісячного споживання електроенергії за січень та лютий 2014 року, а також 19, 53 грн. 3 % річних та 46, 94 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати спожитої з перевищенням договірного обсягу електричної енергії, посилаючись при цьому на договір № 37 про постачання та користування електричною енергією від 30.09.2002 року, укладений між сторонами, Закон України «Про електроенергетику» та ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 березня 2014 року порушено провадження у справі № 918/285/14, розгляд якої було призначено на 24 березня 2014 року.

Ухвалою господарського суду від 24 березня 2014 року, за клопотанням відповідача та у звязку з його неявкою у судове засідання, розгляд даної справи було відкладено на 04 квітня 2014 року.

03 квітня 2014 року від відповідача надійшов відзив, у якому останній просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що на протязі січня лютого 2014 року відповідачем перевищено договірний обсяг споживання електричної енергії. Також звертає увагу на те, що договором та ЗУ «Про електроенергетику» передбачено відшкодування у подвійному розмірі за перевищення величини використання електричної енергії. Проте згідно порахованої позивачем заборгованості виходить, що ПАТ «Рівневтормет» має сплатити за перевищення лімітів у потрійному розмірі, що не передбачено ні договором, ні законодавством в галузі електроенергетики.

За спожиті у січні 2014 року 5 760 кВт. 21.01.2014 року згідно платіжного доручення № 421 товариством було перераховано кошти в розмірі 8 105, 99 грн. Враховуючи те, що договором № 37 від 30.09.2002 року не передбачено подвійну оплату за перевищення лімітів споживання електроенергії і дане питання не піднімалось з дня укладення договору відповідач вважає, що ними було оплачено вартість використаної електроенергії за січень місяць в повному обємі.

Відповідачем платіжним дорученням № 422 від 21 січня 2014 року було перераховано попередню оплату на лютий місяць 2014 року в розмірі 4 708, 28 грн., що забезпечувало можливість збільшення ліміту на 3 800 кіловат.

Передбачаючи збільшення споживання в лютому місяці та можливість переходу на роботу по новому договору 23 січня 2014 року відповідачем було направлено для керівництва ПАТ «Рівнеобленерго» лист з проханням про збільшення лімітів, в якому просили збільшити ліміт на лютий місяць до 9000 кВт.

30 січня 2014 року відповідач отримав лист за вихідним номером 29/471 від 28.01.2014 року, в якому комерційний директор ОСОБА_3 відмовив у коригуванні додатково заявлених лімітів, причому не перевіривши чи є попередня оплата, чи ні.

Відповідач вважає, що керівництво позивача повинно було б дати згоду на збільшення ліміту до 7 800 кіловат (4 000 кіловат згідно додатку № 1 до договору про постачання електроенергії № 37 від 20.12.2013 року плюс 3 800 кіловат за які було зроблено попередню оплату).

Тоді потрібно було б заплатити за перевищення в об'ємі 840 кіловат, що склало б суму в 1 040, 66 грн.

Також Публічному акціонерному товариству «Рівневтормет» не зрозуміло чим керується публічне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» при виставленні і нарахуванні сум у рахунках за електричну енергію.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову повністю заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх у сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2002 року між сторонами було укладено договір про постачання та користування електричною енергією № 37, згідно умов якого позивач (енергопостачальна організація) поставляє договірний обсяг електроенергії, а відповідач (споживач) приймає через приєднану мережу всю відпущену електроенергію і вчасно сплачує протягом усього терміну дії договору.

Пункт 2.4 договору передбачає, що при виконанні його умов, сторони зобовязані керуватися Законом України «Про електроенергетику», Цивільним кодексом України, ПКЕЕ, законодавчими актами в сфері електроенергетики України та іншим чинним законодавством України.

Пункт 8.2.5 Договору № 37 встановлює обовязок споживача у разі перебільшення договірних величин споживання електричної енергії або потужності протягом розрахункового періоду сплатити Товариству фінансові санкції відповідно до Закону України «Про електроенергетику» та договору.

Розмір санкції за перевищення договірного обсягу споживання визначений ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику». Згідно із даною нормою споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до пунктів 14.1. договір набирає законної сили з 09 вересня 2002 року і діє до 31 грудня 2003 року та виконання сторонами своїх зобовязань по всіх пунктах даного договору. Пунктом 14.2. передбачено, що договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, у випадку, якщо за шістдесят календарних днів до дати закінчення терміну дії договору буде відсутня заява однієї зі сторін про припинення чи зміну договору по закінченню терміну його дії.

Сторонами до матеріалів справи не надано жодних доказів, які б підтверджували, що відповідно до п. 14.2. договору ними надіслано на адресу один одного заяви про припинення або зміну умов договору, відтак суд прийшов до висновку про те, що договір про постачання та користування електричною енергією № 37 від 30 вересня 2002 року був у встановленому порядку пролонгований.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Додатком № 1 до Договору № 37 визначено що обсяг електроенергії, яка мала постачатися відповідачу в січні 2014 року становить 3 500 кВт/год. Такий же обсяг споживання встановлений і на лютий 2014 року.

Згідно зі звітами, що надавалися відповідачем, у січні 2014 року ним було використано 5 760 кВт/год., а в лютому 2014 року 8 640 кВт/год. Із даної інформації можна визначити, що в січні 2014 року відповідач перевищив обсяг договірного споживання на 2 260 кВт/год., а в лютому 2014 року на 5 140 кВт/год.

Відтак відповідачу необхідно було, окрім спожитих договірних 3 500 кВт/год., оплатити двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, тобто 4 520 кВт/год. за січень 2014 року та 10 280 кВт/год. за лютий 2014 року.

Відповідно до Постанови НКРЕ від 26.12.2013 року № 1740 «Щодо встановлення на січень 2014 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України» з 1 січня 2014 року роздрібні тарифи на електроенергію з урахуванням граничних рівнів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для промислових та прирівняні до них споживачів з приєднаною потужністю до 750 кВт ІІ класу, до яких відноситься відповідач, був встановлений тариф у розмірі 1, 0324 грн. за 1 кВт/год.

Згідно постанови НКРЕ від 25.01.2014 року № 50 «Щодо встановлення на лютий 2014 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України» у лютому 2014 року для відповідача діяли аналогічні тарифи.

За таких обставин за спожиту у січні 2014 року електроенергію відповідач мав сплатити позивачу 8 279, 80 грн., з яких 3 613, 40 грн. 3 500 кВт/год. спожитих в межах договірної величини та 4 666, 45 грн. двократний розмір перевищеного обсягу договірного споживання (4 520 кВт/год.).

За спожиту у лютому 2014 року відповідач мав сплатити позивачу 14 226, 47 грн., з яких 3 613, 40 грн. 3 500 кВт/год. спожитих в межах договірної величини та 10 613, 07 грн. двократний розмір перевищеного обсягу договірного споживання (10 280 кВт/год.).

Відповідно до пункту 6.3 Договору № 37 від 30 вересня 2002 року відповідач зобовязаний здійснити остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

З досліджених судом копій платіжних доручень, доданих відповідачем до відзиву на позов, вбачається, що останній сплатив позивачу за використану у січні 2014 року електроенергію 8 105, 99 грн. (платіжне доручення № 421 від 21 січня 2014 року), а за використану в лютому 2014 року електроенергію 12 211, 63 грн. (платіжні доручення № 422 від 21 січня 2014 року на суму 4 708, 28 грн. та № 446 від 20 лютого 2014 року на суму 7 503, 35 грн.).

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту в січні лютому 2014 року електричну енергію, яка підлягає до стягнення, становить 2 188, 65 грн. (173, 81 грн. за січень 2014 року і 2 014, 84 грн. за лютий 2014 року).

В частині позовних вимог ПАТ «Рівнеобленерго» щодо стягнення з ПАТ «Рівневтормет» основного боргу в сумі 13 090, 87 грн. відсутній предмет спору, і так як він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (правова позиція викладена в п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 19, 53 грн. та інфляційних в сумі 46, 94 грн. також підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище згідно з пунктом 6.3 Договору відповідач зобовязаний здійснити остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума трьох процентів річних нараховується на суму простроченої заборгованості за кожен день прострочки.

За таких обставин сума трьох процентів річних на прострочену відповідачем суму заборгованості за січень 2014 року в розмірі 173, 81 грн. за період прострочення з 06 лютого 2014 року по 13 березня 2014 року становить 0, 51 грн., а сума трьох процентів річних на прострочену суму заборгованості за лютий 2014 року в розмірі 2 014, 84 грн. за період прострочення з 06 по 13 березня 2014 року становить 1, 32 грн.

Інфляційні втрати нараховуються відповідачу лише на прострочену заборгованість за січень 2014 року, яка становить 173, 814 грн., за прострочення у лютому 2014 року (індекс інфляції 100, 6 %) і становлять 1 ,04 грн.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за перевищення обсягу встановленого договором щомісячного споживання електроенергії за січень та лютий 2014 року в сумі 2 188, 65 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1, 83 грн. та інфляційних втрат за лютий 2014 року в сумі 1, 04 грн. є правомірними, такими що ґрунтуються на договорі та законі, а відтак і такими що підлягають до задоволення.

В решті позову слід відмовити в задоволенні.

Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Рівневтормет» (33013, м. Рівне, вул. Н. Хасевича, 35, р/р № 260061655701 в ПАТ «Міський комерційний банк», МФО 339339, код ЄДРПОУ 13969919) на користь Публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71, р/р № 26031304879704 у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 333368, код ЄДРПОУ 05424874) заборгованість за перевищення обсягу встановленого договором щомісячного споживання електроенергії за січень та лютий 2014 року в сумі 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) гривень 65 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Рівневтормет» (33013, м. Рівне, вул. Н. Хасевича, 35, р/р № 260061655701 в ПАТ «Міський комерційний банк», МФО 339339, код ЄДРПОУ 13969919) на користь Публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71, р/р № 26005010446002 у ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, код ЄДРПОУ 05424874) 3 % річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1 (одна) гривня 83 копійки та інфляційні втрати за лютий 2014 року в сумі 1 (одна) гривня 04 копійки, а також судовий збір в сумі 261 (двісті шістдесят одна) гривня 04 коп.

В решті позову відмовити в задоволенні.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяВ. Я. Корсун

Повний текс рішення виготовлено та підписано 09 квітня 2014 року