Рішення № 48308726, 24.03.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2014 р. Справа № 918/273/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Корсуна В. Я., розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення в сумі 2 378 945 грн. 79 коп.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 13 червня 2013 року)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 23 квітня 2013 року № 515)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 2 378 945, 79 грн., з яких 2 257 231, 23 грн. - основний борг, 84 010, 47 грн. - пеня, 19 387, 03 грн. - 3 % річних та 18 317, 06 грн. - інфляційні втрати, посилаючись на те, що позивачем на виконання умов договору № 3, укладеного між сторонами 01 жовтня 2002 року, відповідачу у вересні, жовтні та листопаді 2013 року була поставлена теплова енергія в гарячій воді, однак станом на момент подачі позову останній несвоєчасно оплатив отриману теплову енергію за вересень 2013 року, частково не оплатив отриману теплову енергію за жовтень 2013 року та повністю не оплатив отриману теплову енергію у листопаді 2013 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12 березня 2014 року порушено провадження у справі № 918/273/14, розгляд якої було призначено на 24 березня 2014 року.

24 березня 2014 року до початку розгляду судом справи по суті позивач, через канцелярію господарського суду, подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій вказує про часткову сплату відповідачем заборгованості та просить стягнути з нього на свою користь 1 578 640, 97 грн., з яких 1 427 231, 23 грн. - основна заборгованість, 98 737, 00 грн. - пеня, 22 825, 47 грн. - 3 % річних та 29 847, 27 грн. - інфляційні втрати.

Від відповідача 24 березня 2014 року надійшов відзив, у якому останній позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних визнав повністю. Однак відповідач зазначає, що не має можливості вчасно виконувати договірні зобовязання у звязку з відсутністю коштів та збитковістю підприємства, а нараховані позивачем штрафні санкції значно погіршують фінансове становище відповідача. Причиною такої збитковості є недоотримання прибутку підприємством від господарської діяльності, оскільки тарифи на послуги що надаються Кузнецовським міським комунальним підприємством населенню м. Кузнецовськ, не відповідають фактичній вартості даних послуг.

Комунальне підприємство не заперечує отримання послуги теплопостачання по Договору № 3 але в свою чергу, не погоджується з нарахованою пенею в розмірі 84 010, 03 грн., оскільки прострочення платежів не завдало будь-яких значних збитків позивачу, тому як вироблення позивачем гарячої води передбачено технологічним процесом роботи атомних енергоблоків, і не залежить від проведення своєчасних оплат відповідачем. Крім того, відповідно до технологічного процесу та умов договору відповідач повертає позивачу надану йому гарячу воду зі зменшеними температурними показниками, які є необхідними для успішної роботи атомних енергоблоків.

Також відповідач повідомляє що до дня подачі позовної заяви ним частково було оплачено заборгованість по рахунку СП000883-тв в сумі 456 000 грн.

З врахуванням вищевказаного а саме, скрутного фінансового становища відповідача та ступеня виконання зобовязання Кузнецовське МКП вважає, нараховані штрафні санкції надмірно великими порівняно із збитками позивача та просить на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України позовні вимоги в частині стягнення пені зменшити на 90 %.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зменшення, підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі. Проти зменшення пені заперечив.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав зменшені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат. Просив зменшити нараховані в сумі 98 737, 00 грн. штрафні санкції на 90 %, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх у сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2002 року між сторонами було укладено договір № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а останній в свою чергу зобовязувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цією угодою.

За умовами пункту 6.2 даного договору розрахунок за теплову енергію, яка відпускається споживачу, проводиться на підставі рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача щомісячно до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом встановлено, що договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками печаток цих підприємств.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору позивач за вересень 2013 року поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на суму 360 267, 26 грн., у звязку з чим йому був виставлений рахунок від 30 вересня 2013 року № СП000790-тв, за жовтень 2013 року позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на суму 1 447 407, 36 грн. згідно рахунка від 31 жовтня 2013 року № СП000883-тв, а також за листопад 2013 року позивачем було поставлено відповідачу теплової енергії у гарячій воді на суму 1 427 231, 23 грн., рахунок від 30 листопада 2013 року № СП000983-тв.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Водночас відповідач взятий на себе за договором обовязок щодо своєчасної та повної оплати поставленої у вищезазначений період енергії не виконав.

Так за поставлену позивачем у вересні 2013 року теплову енергію відповідач сплатив кошти лише 17 січня 2014 року в сумі 230 267, 26 грн. та 20 січня 2014 року в сумі 130 000, 00 грн., за поставлену позивачем у жовтні 2013 року теплову енергію відповідач сплатив 17 407, 36 грн. 20 січня 2014 року, 400 000, 00 грн. 29 січня 214 року, 200 000, 00 грн. 31 січня 2014 року, 230 000, 00 грн. 27 лютого 2014 року, 60 000, 00 грн. 28 лютого 2014 року, 166 000, 00 грн. 03 березня 2014 року, 300 000, 00 грн. 11 березня 2014 року та 74 000, 00 грн. 14 березня 2014 року, а за поставлену позивачем у листопаді 2013 року теплову енергію відповідач станом на 24 березня 2014 року не розрахувався.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зі змісту ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України випливає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що сума основного боргу за поставлену відповідачу по договору № 3 від 01 жовтня 2002 року теплову енергію, яка складає 1 427 231, 23 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачем на момент прийняття рішення не подано доказів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з Кузнецовського міського комунального підприємства вказаної суми.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором зобовязань щодо своєчасної оплати вартості теплової енергії, поставленої позивачем, останній також просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочені періоди у розмірі 98 737, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обовязку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що 06 липня 2010 року між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 3 від 1 жовтня 2002 року, в якій сторони погодили викласти пункт 7.2.2 договору в новій редакції, згідно з якою за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення від суми невиконаних зобовязань.

Пунктом 3 даної угоди передбачено, що вона є невідємною частиною договору № 3 від 01 жовтня 2002 року. В усьому іншому, що не передбачено даною угодою, сторони керуються умовами зазначеного договору.

Оскільки розмір неустойки, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 98 737, 00 грн. пені такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90 %, то господарський суд не знаходить передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України підстав для його задоволення.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором за прострочені ним періоди оплати отриманої у вересні, жовтні та листопаді 2013 року теплової енергії позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 22 825, 47 грн. та інфляційні втрати в сумі 29 847, 27 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також п. 7 Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3 від 01 жовтня 2002 року передбачено, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобовязань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки.

Відтак, оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню.

На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі частини першої ст. 49 ГПК України в сумі 31 572 грн. 82 коп.

Враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог, судовий збір в сумі 16 006, 10 грн., сплачений ним при подачі позовної заяви, підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 30536302, МФО 300131, р/р 26008005664501 в філії "Північно-Західне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та кредит") на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, ідентифікаційний код 05425046, МФО 333368, р/р 260023181737 в РОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість в сумі 1 578 640 (один мільйон п'ятсот сімдесят вісім тисяч шістсот сорок) грн. 97 коп., з яких 1 427 231 (один мільйон чотириста двадцять сім тисяч двісті тридцять одна) грн. 23 коп. основний борг, 98 737 (дев'яносто вісім тисяч сімсот тридцять сім) грн. 00 коп. пеня, 22 825 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 47 коп. 3% річних та 29 847 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 27 коп. інфляційні втрати, а також 31 572 (тридцять одна тисяча п'ятсот сімдесят дві) грн. 82 коп. судового збору.

Ухвалою суду повернути державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, ідентифікаційний код 05425046, МФО 333368, р/р 260023181737 в РОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») надмірно сплачений ним судовий збір в сумі 16 006, 10 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяВ. Я. Корсун

Повний текс рішення виготовлено та підписано 28 березня 2014 року