Рішення № 48308441, 05.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015

Справа №910/15988/15

За позовом

Одеської національної морської академії

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія»

Про

стягнення 7 435, 20 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Одеська національна морська академія звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотос-Енергія” про стягнення 7 435,20 грн.

Ухвалою від 23.06.2015 року порушено провадження у справі № 910/15988/15 та призначено її розгляд на 20.07.2015, зобов'язано сторони надати певні документи.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 у зв’язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

02.07.2015 до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Одеської національної морської академії надійшло клопотання про здійснення судового засідання в режимі відеоконференції. Клопотання обґрунтовано тим, що позивач у справі знаходиться у місті Одесі, у зовсім іншому регіоні країни, це призводить до значних складнощів у відвідуванні судового засідання її представником.

Ухвалою суду від 03.07.2015 року розглянуто та задоволено клопотання позивача та призначено судове засідання на 20.07.2015 з використанням системи відеоконференцзв’язку.

Представник позивача з’явився у судове засідання 20.07.2015 до Одеського апеляційного господарському суду, надав витребувані судом документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 20.07.2015 не з’явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, визнав за доцільне відкласти розгляд даної справи до 05.08.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду.

У судове засіданні 05.08.2015 р. представники сторін не з’явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, відповідач вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника зазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 05.08.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.06.2014 між позивачем (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лотос-Енергія” (Постачальник) укладений Договір на відпуск нафтопродуктів споживачам №ОД-901/Т на загальну суму 9 294, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник зобов’язується передати у власність за талонами Споживачу, а Споживач зобов’язується прийняти та сплатити Постачальнику продукти нафтоперероблення рідкі (ДК 016-2010 19,20,2-“Паливо рідинне та газ; оливи мастильні”).

Згідно з п. 2.2. Договору асортимент, кількість, ціна товару визначається у специфікаціях (Додаток № 1), яка є невід’ємною частиною Договору.

Розрахунки за товар за цим договором здійснюються у безготівковій формі згідно накладної на отримання товару та рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 15 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної, згідно п.1 ст.49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 за №2456-VІ (з усіма наступними змінами). Раз на місяць, Сторони здійснюють звірку взаємних розрахунків шляхом підписання відповідного акту звірки (п. 4.1. Договору).

У п.4.2. Договору сторонами передбачено, що об’єм та вартість договору можуть змінюватися в залежності від цін на товар на ринку нафтопродуктів України, що підтверджується довідками уповноважених органів, з укладанням додаткової угоди, а також може корегуватись в залежності від об’ємів реального фінансування видатків Споживача.

Згідно з п. 4.3., 4.4. Договору право власності на товар переходить до споживача з моменту підписання постачальником та споживачем видаткової накладної. З моменту надання талонів споживачу, товар, до моменту його фактичного отримання споживачем або його уповноваженою особою на АЗС, знаходиться на зберігання у постачальника. Вартість зберігання включена у вартість товару.

У розділі 5 Договору сторонами погоджено порядок отримання товару, зокрема, відповідно до п.п. 5.1., 5.4. по поданню уповноваженою особою талону(ів) оператору АЗС на АЗС постачальника або АЗС осіб, що зв’язані з постачальником відповідним договором, постачальник передає товар споживачу шляхом надання йому відповідної кількості та виду палива. У разі приймання Постачальником талонів, оператор АЗС Постачальника ставить на талоні свій підпис. Зобов’язання Постачальника по схову певної кількості товару Споживача припиняються відповідно до наданого талону (ів). Постачальник зобов’язується поставити товар споживачу на місце поставки на протязі 10 днів з моменту отримання заявки, але не пізніше закінчення терміну дії талону.

Згідно з п. 8.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов’язань за договором.

Як вказує позивач в позовній заяві, сторонами була підписана видаткова накладна № 5096 від 11.06.2014 р. на суму 9 294, 00 грн.

За доводами позивача, на виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 9 294, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 220 від 16.06.2014.

Між тим, позивачем в обмін на отримані від відповідача талони було отримано 120 літрів бензину.

За твердженнями позивача відповідачем не виконуються зобов’язання за договором щодо видачі товару, у зв’язку з чим у відповідача виник залишок невиконаних зобов’язання на суму 7 435, 20 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Відповідно до умов договору право власності на товар переходить до споживача з моменту підписання постачальником та споживачем видаткової накладної. З моменту надання талонів споживачу, товар, до моменту його фактичного отримання споживачем або його уповноваженою особою на АЗС (автозаправна станція), знаходиться на зберіганні у постачальника.

Позивачем на виконання умов договору перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 9 294, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 220 від 16.06.2014 р.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, протягом 2014 року позивачем здійснено заправку за придбаними талонами на суму 1 858, 80 грн. Отримання пального на суму 7 435, 20 грн. за твердженнями позивача є неможливим, оскільки відповідач перестав видавати пальне при пред’явленні талонів оператору АЗС у зв’язку із відсутністю товару та початок процедури поступового припинення своєї підприємницької діяльності.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 04/283 від 11.02.2015 з прохання повернути надлишкові перераховані кошти за паливні матеріали згідно договору в сумі 7 435, 20 грн.

Таким чином, на момент вирішення спору відповідач, у відповідності п.6.2. договору оплачений позивачем товар на суму 7 435, 20 грн. не передав та грошові кошти не повернув.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З системного аналізу вищевикладеного, оскільки, свого обов’язку щодо поставки товару відповідачем у повному обсязі не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 7 435, 20 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позов Одеської національної морської академії до ТОВ «Лотос-Енергія» повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ” (вул. Богдана Хмельницького, 52, літера Б, офіс 204, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 39042048) на користь Одеської національної морської академії (вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029, ідентифікаційний код 01127799) 7 435 (сім тисяч чотириста тридцять п’ять) грн. 20 коп. грошових коштів та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 10.08.2015

Суддя І.О. Андреїшина