Рішення № 48306881, 06.08.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Борисової О.В., Семенюк Т.А.

при секретарях Кутц А.В., Хоменку О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ПАТ «Міський комерційний банк» за довіреністю - Шевченко Тетяни Вікторівни на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Міський комерційний банк», третя особа: ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Справа № 760/22417/14-ц 25044№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8215/2015Головуючий у суді першої інстанції: Лозинська М.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.16 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Міський комерційний банк» в якомупросив зобов'язати відповідача відкрити на своєім'я поточний рахунок у 23 відділенні ПАТ «Міський комерційний банк» та перерахувати на нього грошові кошти в сумі 12 000 доларів США, які обліковуються на депозитному рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Міський комерційний банк».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 14.10.2014 року між ним та ОСОБА_3. був укладений договір дарування грошових коштів в розмірі 12 000 доларів США, які обліковуються на депозитному рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Міський комерційний банк» відповідно до договору банківського вкладу на вимогу №2630/02/142839. 14 жовтня 2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про відкриття на його ім'я поточного рахунку у 23 відділенні ПАТ «Міський комерційний банк» та перерахування на його рахунок з депозитного рахунку НОМЕР_1 коштів в розмірі 12 000 доларів США, на підставі вказаного договору дарування. Проте позивачеві було направлено письмову відповідь з відмовою у задоволенні даної заяви, у зв'язку з встановленням НБУ обмежень у діяльності ПАТ «Міський комерційний банк» щодо здійснення операцій з відкриття рахунків фізичним особам. Позивач, вважаючи що його права порушені відповідачем, звернувся із вказаним позовом до суду.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року позов задоволено. (а.с.21-22)

У січні 2015 року відповідач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із заявою про перегляд вказаного заочного рішення.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. (а.с.66)

12 травня 2015 року представник представника ПАТ «Міський комерційний банк» за довіреністю - Шевченко Т.В. подала апеляційну скаргу на вказане заочне рішення, у якій, посилаючись на його незаконність, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилалась на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, незаконно послався на ст. 526 ЦК України, оскільки відповідач не є стороною по договору дарування, а тому обдарована особа має право вимагати передачі коштів від дарувальника, а не від банку. Також судом не було враховано, що вимоги позивача та 3-ї особи про перерахування коштів на рахунок були безпідставними через відсутність договору про надання банком послуг. Задовольняючи позов судом не було враховано положення Закону України «Про Національний Банк України» та Інструкції НБУ, які врегульовують діяльність банку, а ухвалене рішення фактично неможливо виконати, у зв'язку із постановою правління НБУ №732 від 20.11.2014 року, відповідно до якої ПАТ «Міський комерційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та розпочато процедуру виведення його з ринку. Також судом першої інстанції не правильно застосовано ст.1067 ЦК України, оскільки в ній вказано що банк має право відмовити у відкритті рахунку коли він не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами, а банк відмовив позивачу у відкритті рахунку в силу дії постанови НБУ про обмеження ПАТ «Міський комерційний банк» щодо відкриття рахунків фізичним особам, яка буде надана для огляду колегії суддів. Крім того, між банком та вкладником була укладена додаткова угода, відповідно до умов якої банк зобов'язаний повернути всю суму вкладу тільки вкладнику.

У судовому засіданні представник ПАТ «Міський комерційний банк» - Шевченко Т.В. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

ОСОБА_3 заперечувала проти апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за його відсутністю.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Колегією суддів встановлено, що 23.02.2014 року між ПАТ «Міський комерційний банк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу на вимогу №2603/02/142839, відповідно до якого банком розміщено внесену суму вкладу ОСОБА_3 у сумі 35 432,23 долари США на депозитний рахунок НОМЕР_1. (а.с. 11-13)

Постановою правління Національного банку України №387/БТ від 26 червня 2014 року, яка згідно вимог ст.75 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є банківською таємницею, та яка була надана колегії суддів для огляду в судовому засіданні, внесено зміни до постанови правління Національного банку України №309/БТ від 23 травня 2014 року про віднесення ПАТ «Міський Комерційний Банк» до категорії проблемних, та встановлено обмеження щодо відкриття банком поточних рахунків фізичних осіб та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів що переказуються з рахунків, відкритих у даному банку.

14.10.2014 року між ОСОБА_2 (обдарована особа) та ОСОБА_6 (дарувальник) був укладений договір дарування грошових коштів в розмірі 12 000 доларів США, які обліковуються на депозитному рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Міський комерційний банк» відповідно до договору банківського вкладу на вимогу №2630/02/142839. (а.с.5)

14.10.2014 року позивач та третя особа звернувся до відповідача з письмовими заявами про відкриття на ім'я ОСОБА_2 поточного рахунку у 23 відділенні ПАТ «Міський комерційний банк» та перерахування на його рахунок з депозитного рахунку НОМЕР_1 коштів в розмірі 12 000 доларів США. (а.с.15-16) Відповідачем було направлено письмову відповідь з відмовою у задоволенні заяви позивача, у зв'язку з встановленням НБУ обмежень у діяльності ПАТ «Міський комерційний банк» щодо здійснення операцій з відкриття рахунків фізичним особам, без зазначення яким саме розпорядженням НБУ було встановлено обмеження. (а.с. 14)

З врахуванням викладеного, вважаючи що його права порушені, ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1058, 1060, 1067 ЦК України, та виходив з того, що банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам та не має права відмовити у відкритті рахунку, а також з того, що ЦК України містить імперативну норму про обов'язок банку видати вклад за першою вимогою вкладника та не допускає іншого порядку регулювання даних відносин спеціальним законодавством чи договором.

Колегія суддів не може погодитися з таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону, зокрема, суд не забезпечив повного та всебічного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, як встановлено колегією суддів, згідно постановою правління Національного банку України №387/БТ від 26 червня 2014 року, яка згідно вимог ст.75 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є банківською таємницею, та яка була надана колегії суддів для огляду в судовому засіданні, внесено зміни до постанови правління Національного банку України №309/БТ від 23 травня 2014 року про віднесення ПАТ «Міський Комерційний Банк» до категорії проблемних, та встановлено обмеження щодо відкриття банком поточних рахунків фізичних осіб та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів що переказуються з рахунків, відкритих у даному банку.

Тобто, на момент звернення ОСОБА_2 до ПАТ «Міський комерційний банк» з заявою про відкриття поточного рахунку, дані операції в банку були обмежені Національним банком України, у зв'язку із віднесенням його до категорії проблемних.

Крім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 №732 ПАТ «Міський Комерційний Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №124 від 20.11.2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Міський Комерційний Банк» з ринку, запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці, з 21 листопада 2014 року по 20 лютого 2015 року включно, та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський Комерційний Банк».

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.6 ст.2 даного Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п.п.1, 2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 даного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку та органів контролю. Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку. Банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції під час судового розгляду допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановив і не перевірив чи не припинена діяльність ПАТ «Міський Комерційний Банк», чи була введена у банку тимчасова адміністрація і чи була обмежена його діяльність.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218,303-305, ч. 1 п. 2 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного Акціонерного Товариства «Міський комерційний банк» за довіреністю - Шевченко Тетяни Вікторівни - задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді