Ухвала суду № 48304117, 30.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Борисової О.В., Мазурик О.Ф.

при секретарі Кутц А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, -

ВСТАНОВИЛА:

Справа № 757/2622/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8952/2015Головуючий у суді першої інстанції: Москаленко К.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.В січні 2015 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просив суд зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у володінні та користуванні автомобілями: НОМЕР_1 та марки «Асuга» моделі «МDX», д.н.з. НОМЕР_2, спеціальний номерний знак «Аленка», а також зобов'язати відповідача передати у постійне володіння та користування автомобіль, усі комплекти ключів до нього та оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що вказані автомобілі придбані відповідачем за особисті кошти позивача, під час перебування сторін в шлюбі, який було розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.05.2014 року. Позивач, вважає спірні автомобілі своєю особистою власністю і як власник визначив порядок їх користування, автомобілем «Асuга» користувалась відповідач, а автомобілем «Кіа» користувався позивач. Відповідач створює перешкоди позивачу у володінні та користуванні автомобілями, разом з ключами та свідоцтвами про реєстрацію ТЗ з часу окремого проживання сторін.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_6 за довіреністю - ОСОБА_2 02.06.20154 р. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність, порушення норм процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не враховано, що вказані автомобілі придбавалися позивачем та відповідачем під час шлюбу за особисті кошти ОСОБА_6, які він мав у власності на момент укладання шлюбу, а тому у відповідності до положень ст. 57 СК України, вони не є спільною сумісною власністю подружжя, а належать йому особисто.

У судовому засіданні представник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги та просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представників осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що з 07.11.2003 року сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.05.2014 року. (а.с. 7-9)

В період шлюбу, 03.12.2012 та 25.03.2011 відповідачем ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу придбано відповідно автомобіль марки «Кіа» моделі «Соренто», И.з. «НОМЕР_3» та марки «Асига» моделі «Мdх», д.н.з. «НОМЕР_4, які в подальшому зареєстровано на відповідача. (а.с. 10-21)

Судом першої інстанції встановлено, що, за повідомленням представників сторін, в провадженні Обухівського районного суду м. Києва перебувають позови сторін про поділ майна подружжя та визнання права власності, предметом яких є спірні автомобілі. (а.с.35-44)

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вірно послався на те, що відповідно до ч. 1 ст.391 ЦК України, якою регламентовано захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Підставою для захисту прав власника шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном є фактичне володіння власником своїм майном і наявність таких перешкод з боку інших осіб.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для захисту прав позивача шляхом усунення перешкод у і володінні та користуванні спірними автомобілями відсутні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, якою встановлено захист права власності, у разі позбавлення власника володіння майном, шляхом витребування майна відповідно з чужого незаконного володіння, власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 СК України той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом прав спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, що інше не встановлено домовленістю між ними.

Суд першої інстанції вірно визначився, що виходячи з положень ст. 60 та ст. 63 СК України, у разі наявності спору між подружжям щодо майна, набутого під час шлюбу, діють презумпція спільної сумісної власності та згоди подружжя на володіння, користування та розпорядження кожним з подружжя спільним майном, поки не доведено інше.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті або інші обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки спірні автомобілі придбані в шлюбі та знаходяться у володінні відповідача, позивач повинен був довести суду, що спірні автомобілі є його особистою власністю, а також те, що відповідач перешкоджає йому у користуванні автомобілем на його вимогу.

Виходячи з викладеного судова колегія вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 218,303-305, ч. 1.п. 1 ст. 307, ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді