Ухвала суду № 48303402, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/68410/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - Центральний офіс)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014

у справі № 826/3477/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (далі - Товариство)

до Центрального офісу

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Жили А.А.,

відповідача - Проконової К.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 № 0000014120, № 000024120 та № 0000034120.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, позов задоволено з посиланням на недоведеність податковим органом належними засобами доказування порушення платником правил оподаткування при формуванні даних податкового обліку за операціями зі спірними контрагентами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Центрального офісу, в якій він просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про протиправне врахування судами первинних документів, які не були представлені платником під час податкової перевірки, та стверджує про схемний характер взаємовідносин платника із задекларованими контрагентами, які оформлені штучним документообігом з метою імітації поставок та одержання Товариством завдяки цьому необґрунтованої податкової вигоди.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, Центральним офісом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з приватним підприємством «Експерт-Логістік» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, з товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпробуд-стайл» за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 та з товариством з обмеженою відповідальністю «СВС Груп» за період з 01.03.2011 по 31.05.2011, оформлену актом від 27.12.2012 № 1495/41-20/32377038.

Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про формування платником податкового кредиту та валових витрат за номінально оформленими операціями з названими контрагентами, які не опосередковувалися реальним рухом активів. На обґрунтування цього висновку відповідач посилається на установлені у рамках проведення контрольно-перевірочних заходів факти реєстрації названих контрагентів на підставних осіб, які заперечують свою причетність до фінансово-господарської діяльності цих юридичних осіб та до підписання від їх імені первинних документів.

Також податковий орган зазначив про відсутність у платника необхідних підтверджувальних документів для встановлення дійсного руху активів у процесі виконання операцій з названими контрагентами.

Наведені висновки слугували підставою для прийняття Центральним офісом податкових повідомлень-рішень:

від 25.01.2013 № 0000014120, за яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510 грн.;

від 25.01.2013 № 0000024120 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ на 85 546 873 грн. за основним платежем та на 13 951 668 грн. за штрафними санкціями;

від 25.01.2013 № 0000034120, згідно з яким платникові визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 846 081 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі приписи (які відповідають положенням підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність у платника первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Фактичне виконання операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності платника та подання останнім відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, визнано підпунктом 5.2.1 пункту 5.2, підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» умовами формування у податковому обліку валових витрат.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди встановили, що у перевіреному періоді Товариством та спірними контрагентами (приватним підприємством «Експерт-Логістік», товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпробуд-стайл» та товариством з обмеженою відповідальністю «СВС Груп») було укладено низку договорів підряду, умовами яких передбачалося виконання цими постачальниками комплексу робіт з підготовчих заходів та з організації капітального ремонту і будівництва свердловин Семиренківського та Мачухського газоконденсатних родовищ.

На підтвердження фактичного виконання цих операцій платником подано договори підряду, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки, якими засвідчено оплату придбаних платником робіт у безготівковому порядку.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 КАС, суди обох попередніх інстанцій встановили, що зазначені документи оформлені з дотриманням законодавчих вимог, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, обсяг розглядуваних операцій, їх учасників, та засвідчують реальне виконання підрядних робіт задекларованими постачальниками.

При цьому суди цілком обґрунтовано відхилили доводи Центрального офісу про відсутність у зазначених документів підтверджувальної сили первинних документів з огляду на їх підписання директорами (засновниками), які, визнаючи проведення реєстрації відповідних юридичних осіб за грошову винагороду, засвідчили свою непричетність до фінансово-економічної діяльності очолюваних ними підприємств та до підписання вказаних документів.

Адже висновок про недостовірність первинних документів, підписаних іншими особами ніж ті, що значаться в установчих документах постачальників їх керівниками, не може слугувати самостійною підставою для визнання податкової вигоди необґрунтованої за відсутності інших фактів та обставин. Підписання документів неповноважною особою не виключає реальності виконання господарської операції. У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, та для доведення недобросовісності платника повинен надати підтвердження навмисних спільних дій учасників операції, її безтоварності та номінального оформлення з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію.

З установлених судами обставин справи вбачається, що на час виконання спірних операцій усі названі постачальники були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) і перебували на податковому обліку. Відомості про осіб, якими підписано спірні документи від імені розглядуваних контрагентів, відповідають даним про їх керівників в їх реєстраційних документах; вказані у первинних облікових документах адреси продавців співпадають з інформацією з ЄДР. Доказів того, що платникові було відомо про факт підписання документів неуповноваженими особами, або того, що платником не було проявлено розумної обачності при укладенні та виконанні господарських договорів відповідачем не представлено. Під час здійснення господарської операції платник не повинен проводити експертизу підпису у первинних документів на предмет його автентичності.

До того ж, заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків.

Не можна погодитися і з доводами відповідача про протиправне залучення судами до матеріалів справи додаткових доказів, які не були подані платником під час податкової перевірки.

Адже адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням формальних умов застосування платником податкового законодавства та з метою визначення фактичного обсягу прав і обов'язків платника та встановлення об'єктивної істини у спорі повинен дослідити та оцінити усі обставини, що входять до предмета доказування у справі. При цьому процедура збору доказів у судовому процесі не обмежена проведенням податкової перевірки, а тому учасники провадження вправі подавати відповідні докази на усіх стадіях судового процесу з урахуванням вимог процесуального закону.

До того ж суди зазначили про неможливість подання платником відповідних документів під час податкової перевірки з огляду на їх вилучення слідчим органом у процесі проведення оперативних заходів. Вказаний факт знайшов своє відображення й в акті перевірки, що, як вірно вказали суди, виключає наявність вини платника у невиконанні Товариством обов'язку з подання контролюючому органові усіх первинних документів.

Інших доводів на підтвердження зловживання платником у сфері оподаткування Центральним офісом не надано.

За таких обставин суди на підставі висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій та про відсутність вини платника у неподанні всього обсягу витребуваних Центральним офісом первинних документів правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують обставин, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, та, відповідно, не впливають на їх законність.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 у справі № 826/3477/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош