Ухвала суду № 48303398, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2015 р. м. Київ К/800/64781/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства "Копм'ютекс Авто" ЛТД (далі - Товариство)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014

у справі № 2а-335/12/1370

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2011 № 0002512320.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 позов задоволено з тих мотивів, що висновок податкового органу про невідповідність валових витрат платника критерію документальної підтвердженості спростовується поданими Товариством первинними обліковими документами.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що відсутність у контрагентів позивача ознак реальних суб'єктів господарювання свідчить про неможливість виконання ними задекларованих поставок в адресу Товариства та підтверджує формальний характер поданих платником первинних документів.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду зі спору. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що висновки апеляційного суду виходять за межі обставин, установлених під час перевірки, та доводів апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 10.08.2011 № 1356/23-2/22331602.

За наслідками цієї перевірки Інспекцією прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 61 751 грн. (у тому числі 51500 грн. за основним платежем та 10251 грн. за штрафними санкціями), на підставі висновку про відсутність документального підтвердження сформованих платником валових витрат у сумі 206 000 грн.

У період, охоплений перевіркою, порядок формування витрат у податковому обліку платника був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наладки у вигляді права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат з реальністю здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника та з наявністю у платника належних документів первинного обліку на підтвердження факту понесення цих витрат.

Слід зазначити, що в силу вимог частин першої, другої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, саме податковий орган повинен довести обставини щодо вчинення платником податкового правопорушення, які слугували підставою для нарахування грошового зобов'язання та застосування до платника заходів відповідальності згідно з прийнятим таким органом актом індивідуальної дії.

Фактичні обставини, у зв'язку з якими до платника застосовуються заходи відповідальності за порушення податкового законодавства у вигляді нарахування грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, встановлюються у ході здійснення податкового контролю, однією з форм якого є податкові перевірки.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В силу вимог пункту 4, підпункту 5.2 пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Таким чином, публічно-правова природа податкових правопорушень та застосування до платника негативних наслідків за їх вчинення передбачає обов'язок контролюючого органу у процедурі доказування подати суду акт податкової перевірки з детальним описом усіх обставин та доводів, за яких податковим органом зроблено висновок про наявність з боку платника зловживань у сфері податкового законодавства.

Адже саме з акта перевірки, який є основним документом, що фіксує факт податкового правопорушення, платник має можливість дізнатися про об'єктивну сторону правопорушення, за яке до нього застосовуються негативні наслідки, про докази, які є в наявності у податкового органу, про мотиви, з яких останній дійшов висновку про вину платника у даному конкретному випадку, та у разі незгоди з висновками, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, подати свої заперечення у порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України. Наведене є однією з гарантій прав платника дотриманням балансу публічних і приватних інтересів.

Адміністративний суд, що вирішує податковий спір про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, перевіряє відповідність такого акта індивідуального дії вимогам чинного законодавства з урахуванням визначеного в акті перевірки складу правопорушення. Суд користується наданими йому процесуальними засобами для встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі, перевіряє та оцінює доводи сторін і подані ними докази, однак судовий контроль не підміняє податковий контроль та не повинен усувати допущені податковим органом недоліки при встановленні змісту податкового правопорушення, аналізі поведінки платника у сфері податкових правовідносин.

У справі, що переглядається, в акті перевірки зафіксовано лише факт завищення Товариством валових витрат на 206 000 грн. з огляду на їх непідтвердженість відповідними документами; вказаний висновок спростовано платником шляхом подання первинних документів на підтвердження цих витрат (накладних, видаткових накладних, податкових накладних); інших доводів щодо порушення платником законодавчо визначених правил формування валових витрат ані в акті перевірки, ані у поданих відповідачем процесуальних документах не наведено.

У той же час, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вдався до дослідження правовідносин платника з приватним підприємством «Екоенергобуд» (за якими платником сформовано валові витрат у сумі 143 749,99 грн.) та з товариством з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром» (за якими Товариством сформовано валові витрати у сумі 109 166,67 грн.). Втім аналіз операцій Товариства з цими контрагентами викладений в розділі 3.7.6 акта перевірки «Дослідження фінансово-господарських операцій, які підпадають під критерії сумнівності» та не стосується оспорюваного донарахування. Подані платником первинні документи на підтвердження правильності відображення у податковому обліку витрат у сумі 206 000 грн. свідчать про їх формування за операціями з іншими контрагентами, а не з приватним підприємством «Екоенергобуд» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром».

За таких обставин у апеляційного суду не було законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції зі спору, в зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства "Копм'ютекс Авто" ЛТД задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 у справі № 2а-335/12/1370 скасувати.

3. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 у справі № 2а-335/12/1370 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош