Ухвала суду № 48303328, 29.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/3567/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря - Бруя О.Д.,

представника відповідача - Дрозд І.С.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі № 808/2955/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Запоріжстальбуд-1" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургмонтаж 207" про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Будівельно - монтажне управління "Запоріжстальбуд-1" (далі -ПАТ "БМУ "Запоріжстальбуд-1") звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургмонтаж 207" (далі - ТОВ "Металургмонтаж 207") в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2013 року №0000493010.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року позов задоволено.

В касаційній скарзі СДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з платниками податків ТОВ "ЗБМУ" та ТОВ "Металургмонтаж 207" за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 24 грудня 2013 року № 301/30-10/04851255 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.156, 14.1.181, 14.1.185, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), пункту 10.1 "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженого 24 грудня 2010 року наказом ДПА України №1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1402/18697, розділу 1 "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженого 17 грудня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №1340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2013 року за №201/22/22733, розділу V пункту 4 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228, пункту 12.2 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01 листопада 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 262 389,00 грн., у тому числі по періодам: - вересень 2013 року на загальну суму податку на додану вартість - 262 389,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2013 року № 0000493010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 393 583,50 грн., з яких за основним платежем 262 389,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 131 194,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (Замовник) та ТОВ "Запорізьке будівельно-монтажне управління" (Підрядник) укладено договір підряду на будівельно-монтажні роботи 20 серпня 2013 року №20/2013/1640.

Водночас, між ТОВ "Запорізьке будівельно-монтажне управління" (Замовник) та позивачем (Підрядник) укладено Договір підряду на будівельно-монтажні роботи від 20 серпня 2013 року №10/2013/2. Предмет зазначених договорів становить капітальне будівництво об'єкту: "ЦХП-1. Реконструкція травильного відділення з переводом на солянокисле травлення. Комплекс будівництва безперервного травильного агрегату №4 з устаткуванням регенерації соляної кислоти".

В свою чергу, позивачем (Замовник) укладено договір підряду на будівельно-монтажні роботи від 01 лютого 2013 року №10/2013/7 з ТОВ "Металургмонтаж 207" (Підрядник) за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у порядку та на умовах даного Договору роботи по монтажу металоконструкцій каркасу будівлі НТА-4 в обсязі, передбаченому затвердженими замовником кошторисами.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій, позивачем надано копії документів первинного бухгалтерського обліку, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів до локального кошторису, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, заявки на видачу товарно-матеріальних цінностей, довіреностей на отримання у ПАТ "БМУ "Запоріжстальбуд-1" будівельних матеріалів.

Факт оплати виконаних робіт та руху активів на рахунках позивача підтверджується банківськими виписками, актами заліку заборгованості, звітом про рух коштів, звітом про фінансові результати.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що первинні документи по спірним господарським операціям містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють встановити факт реальності здійснення господарських операцій.

Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та свідчать про безтоварний характер здійснених позивачем спірних господарських операцій.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірні господарські операції позивача у перевіряємому періоді мали реальний характер, були пов'язані з його господарською діяльністю, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, а відтак позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по зазначеним господарським операціям.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі № 808/2955/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: