Постанова № 48303040, 03.08.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 серпня 2015 р. Справа № 802/2032/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П. А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій"

до: державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства "Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.03.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, однак 08.05.2015р. реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №21179759. На думку позивача, така відмова є протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав через відділ прийому суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися із невідомих для суду причин, хоча про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частина 4 зазначеної норми КАС України передбачає, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Пунктом 6 статі 128 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказані вимоги КАС України, враховуючи клопотання представника позивача та неявку належним чином повідомленого представника відповідача та третьї особи, суд прийшов до висновку про проведення судового розгляду справи у порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, 16.03.2015 року представник ПрАТ "Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій" ОСОБА_3 звернувся до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області із заявою про проведення державної реєстрації права власності на комплекс, що знаходиться за адресою: Вінницька обл, м. Вінниця, вул. Айвазовського, буд. 4-А, до якої долучив копії документів необхідних для проведення державної реєстрації документів та оригінал свідоцтва про право власності від 20.12.2012 року.

На підставі поданих документів 08.05.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з невідповідністю поданих для державної реєстрації документів вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме у зв'язку із тим, що реєстратору не надано відомостей про свідоцтво від 14.06.2012р.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст. 24 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Так, оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 21179759 від 08.05.2015 року прийняте у зв'язку з невідповідністю поданих для державної реєстрації документів вимогам Закону.

При цьому заявником для проведення державної реєстрації подано оригінал свідоцтва про право власності від 20.12.2012р., всього по будівлям площею 12183,3 кв. м.

Судом встановлено, що на свідоцтво про право власності від 14.06.2012 року, на яке посилається в оскаржуваному рішення відповідач, взамін видане свідоцтво про право власності від 26.04.2012р. В свою чергу, взамін останнього, видане свідоцтво від 20.12.2012р., на підставі якого і повинна проводитися державна реєстрація.

Згідно з пунктом 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У абз. 3 п. 13 Порядку визначено, що подання заявником документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, не в повному обсязі не є підставою для відмови у прийнятті заяви.

В силу п. 16 Порядку у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття, що також закріплено у ст. 22 Закону.

Таким чином, у разі подання документів не у повному обсязі, державний реєстратор відповідно до норм чинного законодавства зобов'язаний був зупинити розгляд заяви, для усунення недоліків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у державного реєстратора не було підстав для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а державний реєстратор зобов'язаний повторно розглянути поданий пакет документів.

Враховуючи встановлене порушення суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 73,08 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 08.05.2015 року №21179759 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 16.03.2015 року за реєстраційним номером 10611131.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій" (код ЄДРПОУ 03326920) 73, 08 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович