Ухвала суду № 48302726, 11.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/2014/15-ц 11.08.2015 11.08.2015 11.08.2015

Провадження №22-ц/784/1863/15

Головуючий у 1-й інстанції Біцюк А.В.

Категорія 48 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Ухвала

Іменем України

11 серпня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Гордійчук С.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 року

за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Заводського району м. Миколаєва, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон,

В с т а н о в и л а :

17 березня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про надання дозволу на виготовлення проїзних документів для дитини та на тимчасовий виїзд за кордон дитини без згоди батька.

В обґрунтування позову зазначала, що з ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 серпня 2005 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 Даніла Андрійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дитина проживає з нею. На даний час вона має змогу та бажання здійснювати з сином поїздки за кордон з метою оздоровлення, загартування та відпочинку, а також для всебічного та гармонійного розвитку дитини, розширення світогляду.

Відповідач ОСОБА_5 безпідставно не надає згоди на виїзд дитини за межі України .

Посилаючись на те, що така позиція останнього шкодить інтересам дитини, порушує її права на повний та гармонійний розвиток особистості та уточнивши свої позовні вимоги, позивачка остаточно просила дозволити їй без згоди батька ОСОБА_5 оформлювати документи для тимчасового виїзду ОСОБА_5 Даніла Андрійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України, надати ОСОБА_5 Данілу Андрійовичу дозвіл на виїзд за кордон у супроводі матері ОСОБА_4 без згоди та супроводу батька на період з 01 липня по 31 серпня 2015 року, з 24 жовтня по 30 жовтня 2015 року, з 26 грудня 2015 року по 10 січня 2016 року, з 19 березня по 27 березня 2016 року до Єгипту, Туреччини, ОАЕ(Дубаї), Сполучених Штатів Америки, Франції, Російської Федерації.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням суду, просить його скасувати та задовольнити позов.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суд першої інстанції, просила залишити його без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 5 серпня 2005 року.

Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 Даніла Андрійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час проживає з матірю.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.( а.с. 7,8, 47)

Представник позивача під час розгляду справи у суді першої інстанції звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл для виїзду неповнолітнього ОСОБА_4 Даніла, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначивши у листі держави прямування, але без посилання на часовий проміжок перебування у цих державах ( а.с.48).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Принцип загальної і рівної відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини закріплений і в нормах міжнародного права.

Конвенцією про права дитини (ст. 18) проголошено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов'язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними. Одним із питань, яке має вирішуватися за взаємною згодою батьків дитини, є реалізація права дитини на свободу пересування.

В частині 3 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" закріплено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно із п.п. 1, 2 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Пунктом 18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Звертаючись з позовом до суду позивач просила надати дозвіл на тимчасовий виїзд сина за кордон без дозволу батька дитини до досягнення ним повноліття, а також просила дозволити оформляти документи для тимчасового виїзду сина за межі України, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що відповідач безпідставно чинить їй перешкоди у здійсненні заходів, спрямованих на покращення здоровя дитини, духовний та моральний розвиток та не надає згоди на виїзд дитини за кордон.

В той же час, належних доказів, відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України, відмови відповідача у наданні дозволу на виїзд дитини за межі України та відмови у оформлені документів для тимчасового виїзду дитини за межі України матеріали справи не містять. В позасудовому порядку позивачка до відповідача з пропозицією щодо надання згоди останнього на тимчасовий виїзд дитини та оформлення документів для тимчасового виїзду за кордон не зверталася, про що зазначила в суді апеляційної інстанції його представник.

Вказавши у позовній заяві бажані держави прямування та терміни перебування за кордоном, позивач в той же час не конкретизувала державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування саме у цій державі, на виїзд до якої відповідач повинен надати дозвіл. Надання судом дозволу на майбутнє на виїзд дитини за кордон без згоди одного із батьків, без визначення при цьому конкретного часу та конкретного місця перебування суперечить положенням чинного законодавства.

Враховуючи наведене суд першої інстанції, давши вірну оцінку обставинам справи, обґрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги про надання дозволу на тимчасові виїзди дитини за кордон та на виготовлення проїзного документу дитини без згоди батька задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_6 ОСОБА_7 відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: