Рішення № 48290680, 04.08.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/22132/14-ц

пр. № 2/759/1791/15

04 серпня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретарів судового засідання Левко О.О., Борисенко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом ПрАТ «СК «Здорово» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої працівником при виконанні трудових обов'язків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.12.2014 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої працівником при виконанні трудових обов'язків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що рішення позачергових Загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Здорово» від 17.04.2013 року припинено повноваження виконуючого обов'язки Голови товариства ОСОБА_2 та з 17.04.2013 року прийнято та призначено на посаду Голови правління ПрАТ «СК «Здорово» з 18.04.2013 року ОСОБА_1

Згідно наказу № 85-004/13-к від 04.09.2013 року, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади Голови правління ПрАТ «СК «Здорово» відповідно до рішення позачергових Загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Здорово» з 04.09.2013 року.

Одразу після звільнення з посади, а саме 05.09.2013 року комісією під головуванням фінансового директора ПрАТ «СК «Здорово» Хорта В.В., була проведена інвентаризація коштів товариства, за результатами якої було встановлено, та визнано нікчемними касові документи, що зазначені в додатку до акту, в результаті чого виявлено нестачу в розмірі 237967,21 грн., а також встановлено різницю в касі товариства та даними бухгалтерського обліку на суму 63263,54 грн. За результатами перевірки складено акт №1 про результати інвентаризації наявних коштів. Крім того, позивач зазначив, що в даного акту зазначено, що відповідно до акту від 18.04.2013 року, ОСОБА_1 прийнято касу товариства від виконуючого обов'язки Голови правління ПрАТ «СК «Здорово» ОСОБА_2 без жодних зауважень.

Таким чином, загальна сума грошових коштів, нестача яких була виявлена під час інвентаризації та в результаті визнання касових операцій нікчемними, складає 301230,75 грн.

На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 301230,75 грн. та сплачений судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача Барибіна К.Б. підтримала позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач до суду неодноразово не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності за наявними у справі доказами, ухваливши по справі за згодою представника позивача та відповідно до ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України, заочне рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ст. 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно зі ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до вимог ст. 135-1 вказаного Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей,переданих йому для зберігання або для інших цілей; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» визначено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної

матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з

якими згідно з ст.135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

У п. 1 постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» зазначено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-1, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Згідно з вимогами п.2 ст.133 КЗпП України керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, установах, організаціях та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

Згідно ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Згідно з роз'ясненнями, що викладені в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації їх працівниками» за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність в межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому директори, начальники і інші керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники; керівники та їх заступники будь-яких структурних підрозділів, передбачених статутом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним положенням.

Рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Здорово» від 17.04.2013 року припинено повноваження виконуючого обов'язки Голови товариства ОСОБА_2 та з 17.04.2013 року прийнято та призначено на посаду Голови правління ПрАТ «СК «Здорово» з 18.04.2013 року ОСОБА_1 (а.с. 6).

Згідно наказу від 18.04.202013 року № 30-004/13-к ОСОБА_1 призначено на посаду Голови правління ПрАТ «СК «Здорово» з 18.04.2013 року (а.с. 7).

Згідно наказу № 85-004/13-к від 04.09.2013 року, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади Голови правління ПрАТ «СК «Здорово» відповідно до рішення позачергових Загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Здорово» з 04.09.2013 року (а.с. 8).

05.09.2013 року комісією під головуванням фінансового директора ПрАТ «СК «Здорово» Хорта В.В., була проведена інвентаризація коштів товариства, за результатами якої було встановлено, та визнано нікчемними касові документи, що зазначені в додатку до акту, в результаті чого виявлено нестачу в розмірі 237967,21 грн., а також встановлено різницю в касі товариства та даними бухгалтерського обліку на суму 63263,54 грн. За результатами перевірки складено акт №1 про результати інвентаризації наявних коштів, що зберігаються в касі ПАТ «СК «Здорово», яким встановлено, що в період з 18.04.2013 року по 04.09.2013 року в товаристві, у відповідності до положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого 15.12.2004 року постановою ПНБУ № 637, не було призначено касира або особу, на яку б було покладено виконання обов'язків касира. На момент проведення інвентаризації каса товариства та сейф касира знаходились за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 86-Н. Всі видаткові та прибуткові документи на момент інвентаризації фактично обліковувались в касі товариства, у відповідності до чинного законодавства України, знаходяться в підзвітності ОСОБА_1, що в період з 18.04.2013 року по 04.09.2013 року перебувала на посаді Голови правління ПрАТ «СК «Здорово». Касова книга за період з 20.04.2013 року по 04.09.2013 року в товаристві не велася, прибуткові та видаткові касові ордери не роздруковувались. 14 видаткових касових ордерів на загальну суму 30332,71 грн., за якими здійснено видачу готівкових коштів під звіт ОСОБА_1, не підтверджені відповідними документами, а видані під звіт готівкові кошти не повернуті до каси товариства. Крім того, згідно даного акту зазначено, що відповідно до акту від 18.04.2013 року, ОСОБА_1 прийнято касу товариства від виконуючого обов'язки Голови правління ПрАТ «СК «Здорово» ОСОБА_2 без жодних зауважень. ОСОБА_1 пояснень не надала (а.с. 9-10).

Пунктом 10.3.7 статуту ПрАТ «СК «Здорово», передбачено повноваження голови правління ПрАТ «СК «Здорово» (а.с.41).

У своїй діяльності голова правління ПрАТ «СК «Здорово» керується також Положенням про правління ПрАТ «СК «Здорово» (а.с.45-54). З якого випливає, що голова правління виконує функції голови колегіального органу товариства та керує його роботою. Компетенцію голови правління передбачено розділом 8 (а.с.50-51).

Відповідно до ч..ч. 1, 2, 3 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Зазначена вище стаття характеризує юридичний склад, тобто перелічує юридичні факти, сукупність яких дає власникові право притягти працівника до матеріальної відповідальності Таких юридичних фактів чотири: порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою та вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем не був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, так же саме не передбачено повної матеріальної відповідальності голови правління ПрАТ СК «Здорово»ні статутом товариства, ні Положенням про правління ПрАТ «СК «Здорово», яким в своїй діяльності керується голова правління ПрАТ СК «Здорово».

Таким чином встановлено, що голова правління ПрАТ СК «Здорово», несе обмежену матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Стаття 212 ЦПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 138 КЗпП Кодексу, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.

Стаття 138 КЗпП України покладає весь тягар доказування у спорах про покладення на працівника матеріальної відповідальності на власника.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі.

Позивачем перед судом не ставилось питання про стягнення з відповідача прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Так само як і не надано доказів середнього місячного заробітку відповідача.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач несе перед позивачем обмежену матеріальну відповідальність, та суд не може вийти за межі позовних вимог і вирішувати спір з інших правових підстав, передбачених ст. 132 КЗпП України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 130, 131, 132,133, 134, 135-3, 138 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ПрАТ «СК «Здорово» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої працівником при виконанні трудових обов'язків - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ключник