Рішення № 48288592, 28.07.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5945/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

28 липня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Ларіонової Н. М. ,

при секретарі - Матіос А. О., за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника відділення № 45 Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чуб Світлани Анатоліївни, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2015 р. позивач звернувся до районного суду з позовом до начальника відділення № 45 ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» Чуб С.А., в якому просить визнати недійсними дії відповідача щодо пролонгації договору № 300937/65027/5-14 від 22.10.2014 р. про банківський строковий вклад (депозит), також зобов'язати банк повернути кошти, прийняті на депозит, в розмірі 600 євро, та відшкодувати збитки в розмірі 600 євро та моральну шкоду в розмірі 5000,0 грн.

Позов мотивований тим, що 22 жовтня 2014 р. він уклав договір-заяву № 300937/65027/5-14 у про банківський строковий вклад «Класік» на 5 місяців в іноземній валюті з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» під 11,6% річних, строк якого закінчувався 22.03.2015 р. У вказаному договорі не вказувалося на те, що він може бути автоматично пролонгований. За цим договором він вніс кошти в розмірі 600 євро. Через хворобу він з'явився у відділення № 45 лише 31.03.2015 р., але начальник відділення повідомила, що вона пролонгувала вклад до 22.10.2015 р. Після чого він заповнив стандарту заяву і доповнив, що не згодний з пролонгацією договору та закриває вклад з 22.03.2015 р. 14.04.2015 р. він з'явився у відділення № 45 для отримання коштів, але їх не повернули, після чого він письмово звертався у різні інстанції, в т.ч. і до керівництва ПАТ. Але до теперішнього часу сума вкладу йому не повернута, в зв'язку з чим просить стягнути її в подвійному розмірі та моральну шкоду, яка заподіяна йому діями начальника відділення № 45. Проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Ухвалою суду від 04.06.2015 р., відповідно до роз'яснень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» до участі в справі в якості співвідповідача притягнута юридична особа - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Позивач в судовому засіданні підтримав їх в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, додавши, що в усній формі збільшує свої вимоги в частині відшкодування моральної шкоди до 50 тис.грн.

Відповідач - начальник відділення № 45 ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» Чуб С.А. в судове засідання після заявленого клопотання про її заміну, як неналежного відповідача, проти якого заперечував позивач, в судове засідання не з'явилася, надала судові заяву про розгляд справи без її участі.

Представник співвідповідача - ПТА «Банк «Фінанси та кредит», будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.

В зв'язку з цим суд, на підставі ст.ст.169 ч.4, 224 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Частиною 1 статті 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

У відповідності з п. 1) ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.

Згідно ст. 55 цього Закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнту банку.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. N 516 (надалі за текстом - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому, квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

При цьому, ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Як вбачається з положень ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Судом встановлено, що 22.10.2014 р. позивач уклав з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі начальника відділення № 45 Чуб С.А. договір строкового банківського вкладу № 300937/65027/5-14 на 5 місяців в іноземній валюті «Класік», сума вкладу становить 600 євро зі сплатою 11,6% річних на строк по 22.03.2015 р.

Факт отримання банківською установою коштів від позивача підтверджується квитанцією від 22.10.2014 р.

Пунктом 7 вищевказаного договору передбачено, що строк розміщення вкладу може бути продовжено в порядку, строки та на умовах, визначених положеннями п.5.2 основних умов.

Частиною третьою статті 1058 Цивільного кодексу України визначено, що до банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до частини другої статті 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Як вбачається з наданих документів, позивач 31.03.2015 р. звернувся до відділення № 45 ПАТ з заявою, в якій просить повернути 14.04.2015 р. банківський вклад в сумі 600 євро, розміщений згідно вищевказаного договору.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст.10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач звертався до співвідповідача 16.04.2015 р., 14.05.2015 р. з письмовими вимогами про повернення вкладу.

Позивач наполягає на тому, що дій на продовження ю строку вищевказаного договору він не вчиняв, про які-то умови його продовження йому відомо не було. Сторона відповідача, отримавши копію позову та достовірно знаючи про розгляд справи, доводи позивача в судовому засіданні не спростувала.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що сума вкладу позивачу не повернута.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями ( ч. 1 ст. 96 ЦК України).

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У зв'язку з вищевикладеним, з урахуванням повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами та дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що відповідачем не були виконані свої зобов'язання за договором банківського вкладу, а відтак, банківська установа зобов'язана виплатити вкладнику за договором строкового вкладу № 300937/65027/5-14 від 22.10.2014 р. в іноземній валюті «Класік» 600 євро США.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, заснованими на законі, тому підлягають задоволенню. В зв'язку з чим, з урахуванням роз'яснень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», з співвідповідача на користь позивача підлягає стягненню 600 євро.

Вимоги позивача в частині стягнення матеріальних збитків в розмірі 600 євро та відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі, оскільки на такі правовідносини не поширюється ці норми закону. Тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Крім того, зі співвідповідача, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,6 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.93, 95, 1058-1060, 1060, 1068 ЦК України, ст.ст.2, 47, 55, 58 Закону «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214-215, 224-233 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до начальника відділення № 45 Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чуб Світлани Анатоліївни, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» в іноземній валюті від 22.10.2014 р. № 300937/65027/5-14, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (ЄДРПОУ 09807856) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму депозиту за договором банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» в іноземній валюті від 22.10.2014 р. № 300937/65027/5-14 у розмірі 600,0 євро (шістсот євро 00 євроцентів).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в дохід бюджету судовий збір в розмірі 243,6 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до районного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова