Ухвала суду № 48285777, 10.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/1314/15 Головуючий 1-ї інстанції: Шабас О.С.

Справа № 628/2622/14-к Доповідач: Снігерьова Р.І.

Категорія: ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2,3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Снігерьової Р.І.

суддів - Ємця О.П., Мікуліна М.І.,

при секретарі - Білик О.М.

за участю прокурора - Кочетова В.Ю.

захисника - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220310000441, від 05.08.2014 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Золочівського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженець м.Харкова, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає в АДРЕСА_2, судимий: 26.05.1995 року Фрунзенським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 16.07.1997 року тим же судом за ч. 2 ст. 140, ч.3 ст. 193 КК України (в редакції 1960 року) з застосуванням ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 20.01.2004 року тим же судом за ч.1 ст.186 КК України до 1 року позбавлення волі; 19.02.2007 року Фрунзенським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185, ч.2 ст.309 КК України, з застосуванням ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 11.10.2007 року постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова звільнений від подальшого відбуття покарання на підставі ЗУ «Про амністію»; 17.03.2009 року Московським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі; 01.07.2010 року Київським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.121, ч.2 ст.185 КК України, з застосуванням ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі. 13.06.2013 року постановою Балаклійського районного суду Харківської області звільнений умовно-достроково від подальшого відбуття покарання на 1 рік 7 місяців та 10 днів,

визнанний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч. 2,3 ст.185 КК України з призначенням покарання:

- за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м.Харкова від 01.07.2010 року остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки 2 місяці.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено без змін.

Строк покарання обчислено з 5 серпня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, 391 грн. 20 коп.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_2 визнаний винним в тім, що будучи раніше неодноразово судимим та умовно-достроково звільненим від подальшого відбуття покарання на 1 рік 7 місяців та 10 днів, в період невідбутої частини покарання повторно вчинив злочини проти власності за таких обставин.

5 серпня 2014 року, близько 16 години 15 хвилин (точного часу встановлено не було), ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на АДРЕСА_3. В цей час у нього виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Маючи корисний мотив, підійшов до двору будинку №52 ОСОБА_3. Скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає і відсутністю останньої, через вхідну хвіртку проник у двір домоволодіння, де шляхом вільного доступу таємно викрав: жіночій велосипед «Україна», мобільний телефон «Нокіа-1202-2» з сім картою мобільного оператора «МТС», після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на 448 гривень.

В той же день, близько 16 години 30 хвилин (точного часу встановлено не було), ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на другому поверсі в приміщенні магазину ПП «ОСОБА_11» по АДРЕСА_4. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Маючи корисний мотив, підійшов до прилавку торгового відділу ПП «Тесленко», де знаходилась реалізатор ОСОБА_4, після чого, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з прилавку мобільний телефон «SAMSUNG GTС-3010» з сім картою мобільного оператору «МТС», та з місця скоєння кримінального правопорушення зник. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 спричинено матеріальну шкоду на 123 гривні.

В той же день, близько 16 години 40 хвилин (точного часу не встановлено), ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на АДРЕСА_5. В цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна і доводячи свій злочинний умисел до кінця, маючи корисний мотив, підійшов до двору дому №33, де проживає ОСОБА_5. Скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу через вхідну хвіртку проник до двору вказаного домоволодіння, де шляхом вільного доступу таємно викрав велосипед «Люкс», та з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд. В результаті злочинних дій ОСОБА_2, потерпілій ОСОБА_5 спричинено матеріальну шкоду на 754 гривні.

В той же день, близько 17-00 години, (точного часу не встановлено), ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на АДРЕСА_5. В цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Підійшовши до двору будинку №29, де проживає ОСОБА_6, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає і відсутністю останньої, шляхом вільного доступу через вхідну хвіртку проник у двір домоволодіння, де шляхом вільного доступу, через відкрите вікно проник до приміщення літньої кухні, звідки таємно викрав: мобільний телефон «LG GS-290» з сім картою мобільного оператора «Лайф», чоловічі спортивні куртки в кількості 8-ти штук, зимові жіночі пальто в кількості 7-ми штук, жіночі куртки в кількості 6-ти штук, чоловічі дублянки в кількості 2-х штук, чоловічі спортивні брюки в кількості 5-ти штук, однак, довести свій злочинний умисел до кінця не зміг по незалежним від його волі обставинам, з викраденим був затриманий на місці скоєння кримінального правопорушення співробітниками міліції. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_6 спричинено матеріальну шкоду на 9159 гривень.

На вказане судове рішення обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування вироку в частині призначення покарання та призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України. В обґрунтування доводів вказує на неврахування судом в повній мірі всіх пом'якшуючих покарання обставин, а саме: позитивну характеристику, добровільне відшкодування потерпілим спричиненої злочином шкоди, наявність на утримання сім'ї та дитини, каяття, допомога слідству в розкритті злочину, відсутність претензій потерпілих.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, адвоката ОСОБА_1, які підтримували доводи поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Розглядом поданої апеляційної скарги в межах її доводів встановлено, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, докази щодо фактичних обставин справи не досліджував.

Із матеріалів кримінального провадження та технічного звукозапису судового засідання вбачається, що головуючий ретельно роз'яснив учасникам судового процесу порядок та наслідки розгляду кримінального провадження за ч.3 ст.349 КПК України, при дослідженні доказів обмежився допитом обвинуваченого, який повністю визнав вину, не оспорював фактичні обставини справи, та вивченням даних, що характеризують особу обвинуваченого, належним чином впевнився у добровільності такої позиції учасників процесу.

При таких обставинах, суд вимог ч.3 ст.349 КПК України не порушив, з достатньою повнотою, в межах визначеного обсягу, дослідив обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, обгрунтовано прийшов до висновку про його винуватість за ч.3 ст.15 - ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування судового рішення у будь-якому разі не встановлено.

При перевірці вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.65 КК України обрав ОСОБА_2 покарання за кожною із статей закону, та остаточного, на підставі ст.ст.70,71 КК України. При цьому врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими та середньої тяжкості, виважено підійшов до їх наслідків про те, що викрадене майно потерпілим було повернуто. В достатній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання в виді позбавлення волі, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно ніде не працював, однак позитивно характеризується по місцю проживання у цивільному шлюбі з гр. ОСОБА_7, з якою утримували та виховували її неповнолітнього сина. До пом'якшуючих покарання обставин обвинуваченого суд обгрунтовано відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, до обтяжуючих - вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння. Таким чином, суд врахував обставини, на які вказував обвинувачений в апеляційній скарзі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання в мінімальних та близьких до мінімальних граничних меж санкцій частин статей, за якими він засуджений, та остаточне покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків, являється необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, відповідає вимогам ч.2 ст.50 КК України, що не дає підстав для призначення йому покарання на підставі ст.69 КК України, більш м'якого, ніж передбачене законом. Виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, який не має постійного місця роботи, суспільно-корисною працею не займався, в період непогашених судимостей за попередні злочини продовжив вчиняти злочини. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Золочівського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2014 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня отримання копії судового рішення.

СУДДІ:

____ _____ _____

Снігерьова Р.І. Ємець О.П. Мікулін М.І.