Рішення № 48284260, 15.05.2014, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6815/13-ц

Провадження № 2/635/381/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 травня 2014 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого Полєхіна А.Ю.,

за участю секретаря Смалюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, скасування повноважень осіб, та захист прав та інтересів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач з урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог просить суд постановити рішення, згідно якому визнати недійсним Договір довічного утримання від 19 серпня 2011 року; визначити відсутність повноважень ОСОБА_2; квартиру повернути з незаконного володіння ОСОБА_2 територіальній громаді, яка позбулася цієї власності через злочин при приватизації в 1998 році.

Позивач обґрунтовують свої вимоги тим, що у 1998 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчиняють злочин при приватизації квартири і приховують його. Мати позивача ОСОБА_5 з липня 2001 р. дізналася, що позивачу та підприємствам, власником чи співвласником яких був позивач, обіцяють відшкодувати шкоду деякі опитані прокуратурою особи, яких відповідач добре знає і які підозрюються у скоєнні злочинів. Наприкінці травня 2004 р. позивач за погодженням головного квартиронаймача ОСОБА_5 отримав реєстрацію свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_1, але позивачу, ОСОБА_5 до жовтня 2008 р. перешкоджала в доступі до цієї квартири, в якій утримувала та витрачала як майно моє особисте, так і майно підприємства - НВП «ВОСТОК» - ТОВ. З червня 2004 р. ОСОБА_5 отримувала і читала всю адресовану позивачу від органів прокуратури, міліції та суду кореспонденцію, з якої вона дізнавалася про інформацію. Всі правоохоронні органи багато своїх відповідей позивачу надсилали за адресою його реєстрації, а не на вказані позивачем адреси для відповідей. У жовтні 2008 р. міліція припинила злочинну діяльність ОСОБА_5, попередивши останню, що притягне її до кримінальної відповідальності, якщо вона продовжуватиме порушувати свободи та права позивача. З жовтня 2008 р. до 18.12.2009 ОСОБА_5 не перешкоджала позивачу мати доступ на свою житлову площу у квартирі, де позивач і мешкав. П'яна ОСОБА_5 18.12.2009 повідомила позивача, що разом із ОСОБА_4 вони таємно від ОСОБА_6 придбали у свою власність житлову площу інваліда дитинства ОСОБА_7 і, якщо хто-небудь припинить життя позивача, то вона отримає у свою власність майно підприємства позивача - НВП «ВОСТОК» - ТОВ та відшкодування шкоди, спричиненої позивачу. Позивач пояснив ОСОБА_5, що права власності на частину квартири вона зареєструвала протиправно, безпідставно, порушивши чинне законодавство і вчинивши злочин, тому у неї взагалі відсутнє право власності на частину квартири. ОСОБА_5 почала стверджувати, що злочин вчинила не вона, а орган приватизації та її померлий чоловік ОСОБА_4, після смерті якого вона не отримала в спадщину частину квартири, яка зареєстрована, як приватизована ОСОБА_4 ОСОБА_5 почала стверджувати, що злочин із приватизації квартири та порушення свободи та прав інваліда дитинства ОСОБА_7 та його рідного батька і законного представника ОСОБА_6 вчинити її примусив її померлий чоловік ОСОБА_4 Після цього ОСОБА_5 вчинила замах на життя позивача зі своїми п'яними друзями, яких привела на жилплощу позивача, і внаслідок чого вона знову заволоділа особистим майном позивача, документами та майном НВП «ВОСТОК» - ОСОБА_8 небезпеку позивач припинив своє мешкання за місцем реєстрації. ОСОБА_5 заволоділа майном, яке знаходилося в квартирі та вартість якого значно перевищувала вартість квартири. ОСОБА_6 попередив ОСОБА_5, що вона здійснює свої права за межами, які передбачені ст. 13 ЦК України, чим спричиняє майнову шкоду та створює небезпеку для життя інваліду дитинства ОСОБА_7, та її суд примусить припинити зловживати своїми правами. Внаслідок цього попередження ОСОБА_5 почала погрожувати ОСОБА_7 і ОСОБА_6, та останні припинили з нею спілкування. 25.01.2010 позивач з ОСОБА_6 встановив, що ОСОБА_5 зловживає алкоголем із малолітнім племінником позивача ОСОБА_9, та доручив міліції та депутату притягти ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності або направити на примусове лікування. ОСОБА_5 пояснила малолітньому ОСОБА_9, своєму онуку, що вона його приховуватиме, пригощатиме алкогольними напоями та цигарками, коли він викрадене майно та гроші приноситиме до неї. Міліція та прокуратура не припиняють злочини ОСОБА_5 та місцевого самоврядування та не примусили відшкодувати шкоду позивачу, його кредиторам, ОСОБА_6, ОСОБА_7 З 2011 р. на жилплощі позивача протиправно оселилися ОСОБА_2, ОСОБА_3, які дізнаються від позивача та ОСОБА_6, що право власності на державну квартиру було таємно порушено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і вони безпідставно мешкають на житловій площі позивача разом із ОСОБА_5, розумова діяльність якої спрямована на порушення ст. З ЦК України. ОСОБА_2 з ОСОБА_3 переконалися, що ОСОБА_5 припинила дотримуватись немайнових та майнових стосунків, які передбачені та регулюються цивільним законодавством. ОСОБА_2 з ОСОБА_3 повідомили, що ОСОБА_5 наділила їх правом мешкання на житловій площі позивача та наділить правом доглядати за нею за договором довічного утримання, коли підшукає розумного нотаріуса. ОСОБА_2 з ОСОБА_3 погодилися з тим, що ОСОБА_5 здійснює свої права за межами, які передбачені ст. 13 ЦК України, але заперечили свій намір спричинити шкоду. Порушення ст. 13 ЦК України з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є очевидним. За півроку мешкання на житловій площі позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_3 знайшовся розумний нотаріус, який зареєстрував договір довічного утримання ОСОБА_5 ОСОБА_10 ОСОБА_11. По цьому договору довічного утримання ОСОБА_5 наділила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правом власності на квартиру, якого у неї взагалі не було. Нотаріус зареєстрував договір довічного утримання ОСОБА_5 в протиправних корисливих інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що, можливо, намір спричинити шкоду мав нотаріус в своїх корисливих інтересах, якщо він реєстрував договір і безпідставно приховав відсутність у ОСОБА_5 законно отриманого права на власність, а також приховав від них порушення ОСОБА_5 меж здійснення цивільних прав, передбачених ст. 13 ЦК України при складанні та засвідченні договору. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що місцеве самоврядування та суд зобов'яжуть ОСОБА_5 та нотаріуса дотриматися ст. 13 ЦК України, а вони особисто користуються тільки наслідками діяльності ОСОБА_5 та нотаріуса та особисто вважають, що отримали право за договором, який перевірив нотаріус. Місцеве самоврядування відмовилося захищати цивільні права і доручило звернутися за захистом до суду. Для визнання договору недійсним та відсутності повноважень ОСОБА_2 достатньо визнати відсутність права на власність ОСОБА_5, а також порушення ОСОБА_2 з початку 2011 р. меж здійснення цивільних прав, які передбачені ст. 13 ЦК України. ОСОБА_6 повідомив суд у присутності позивача та присутності ОСОБА_12, що його право на приватизацію було таємно та протиправно порушено, а дізнався він про цей злочин ОСОБА_5 та ОСОБА_4 тільки 18.12.2009. На початку 2011 р. ОСОБА_6 попередив ОСОБА_2 про порушення нею меж здійснення цивільних прав, які передбачені ст. 13 ЦК України, тому відмова ОСОБА_2 від дотримання ст.13 ЦК України та складання нею та підписання нею договору довічного утримання свідчать про те, що вона особисто усвідомила безпідставність та протиправність зареєстрованого права власності ОСОБА_5 на квартиру та особисто підшукала нотаріуса, який зареєстрував її повноваження та права за договором. Відсутність повноважень ОСОБА_2 і відсутність права ОСОБА_5 на власність довів у судових засіданнях ОСОБА_6, бо особисто стверджує про таємну для нього та протиправну приватизацію квартири. Ухвала судді Полехіна А.Ю. від 18.03.2013 у справі № 2034/10248/2012 також свідчить про протиправну реєстрацію права власності на державну квартиру з боку ОСОБА_5, через порушення права ОСОБА_6 на приватизацію житлової площі інваліда дитинства ОСОБА_7 Відсутність повноважень ОСОБА_2 передбачена також ст.13 ЦК України, яка заборонила ОСОБА_2 скласти за межами своїх цивільних прав та реєструвати договір з ОСОБА_5, спрямований на спричинення шкоди. Згідно з п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються громадяни, які звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб. Оскільки позивач звертаюся з позовом про захист прав та інтересів держави та моїх родичів, у тому числі інваліда дитинства ОСОБА_7 та його рідного батька ОСОБА_6, позивач звільняється від сплати судового збору.

Позивач та в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та посилався на вищевикладені обставини викладені в позовній, уточнених та додаткових заявах, а також в письмових поясненнях, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідачі та їх адвокат у судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог Позивача в повному обсязі, посилаючись на обставини викладенні в письмових запереченнях наданих до суду, у відповідності до яких, зазначали що, в провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1В про визнання договору довічного утримання недійсним та захисту прав та інтересів держави та інтересів інваліда ОСОБА_7В та його батька ОСОБА_6 З позовними вимогами ОСОБА_1В не згодні в повному обсязі. По перше, позивач крім визнання договору довічного утримання недійсним має намір захищати судом права та інтереси держави та права та інтереси фізичних осіб, права яких нібито порушені, проте, а ні держава в особі повноважних органів, а ні фізичні особи не долучаються до участі в справі, а ні як позивачі чи треті особи, яки висувають самостійні вимоги. 19.08.2011 року ОСОБА_2 склала договір довічного утримання с ОСОБА_5. Договір довічного утримання був укладений сторонами з дотриманням ст.ст. 744-758 ЦК України та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_13 Харківського районного нотаріального округу Харківської області та зареєстрованим. Діяльність нотаріату в Україні в тому числі приватних нотаріусів врегульована Законом України «Про нотаріат» а також Указом Президента України №932\98 від 23 серпня 1998 року «Про врегулювання діяльності нотаріату в України». Позивач на виконання умов домовленості про укладання договору довічного утримання забезпечувала ОСОБА_5 продуктами харчування, надавала грошову допомогу, підтримувала квартиру в належному стані, поховала її за власний рахунок. Крім того, ОСОБА_5М мала значні суми заборгованості за комунальні послуги, а саме в сумі: 17804,95 грн., які відповідач погасила за власний рахунок. Ще при житті ОСОБА_5М її син ОСОБА_1В вчиняв проти неї протиправні дії, а саме: погрожував фізичною розправою, ображав її. По факту протиправних дій ОСОБА_1В, ОСОБА_5М неодноразово зверталася в органи міліції, цей факт підтверджується відповідями органів міліції, які додаються до матеріалів справи. В своїй позовній заяві ОСОБА_1В обвинувачує ОСОБА_5М та ОСОБА_4В, а також орган державної приватизації в порушенні прав інваліда дитинства ОСОБА_7В та його рідного батька і законного представника ОСОБА_6 Управління комунального майна і приватизації виконком Харківської міської ради при здійсненні процедури приватизації державного житлового фонду керується Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року, а також "Положенням про порядок передачі квартир у власність громадян" від 15.09.1992 року. Відповідно до вказаних правових актів, право на приватизацію здійснюється в явочному порядку усіх мешканців квартири, які зареєстровані і постійно проживають в житлі. На період проведення приватизації спірної квартири в 1998 році, в листопаді місяці, ОСОБА_7 і його законний представник ОСОБА_6 І в цій спірній квартирі були не зареєстровані. Отже, порушень органу приватизації в даному випадку не вбачається. Крім того,а ні інвалід ОСОБА_6І,а ні його законний представник до сьогоднішнього часу не звернулися до суду с заявою про порушення їх прав на вказану квартиру. На час укладання договору довічного утримання спірна квартира, де-юре, належала на праві приватної власності, саме, ОСОБА_5 в 1\2 частини на підставі свідоцтва про право на житло виданного Відділом приватизації дослідного господарства «Українка» від 09.11.1998 року, 1\2 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Першою державною нотаріальною конторою Харківського району,та зареєстроване в цілому на ОСОБА_5М в КП «БТІ Харківського району». ОСОБА_5М не зверталася до суду с позовом до відповідачів про розірвання договору довічного утримання. Таким чином, підстав для визнання договору довічного утримання недійсним не вбачається, тому відповідач просить ОСОБА_1В відмовити в позові.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін і дослідивши надані суду докази, суд вважає необхідним повністю відмовити позивачу в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 10,11,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження повних вимог суду надано: копія довіреності, копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 26 вересня 2007 року, копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 11 лютого 2010 року, копію скарги, копію характеристики ОСОБА_1, копію звіту, копію заяви, копію заяви про встановлення психічної хвороби ОСОБА_5, копію заяви про досудову підготовку матеріалів, копії заяв, копію звернення, копії заяв, копію листа, інтернет розпечатку, копію заяви, копію ухвали господарського суду від 27 січня 2011 року № Б-27/172-10, копії заяв, копія заяви про порушення кримінальної справи, копію договору довічного утримання.

Жоден із наданих доказів не містить відомості та докази на підтвердження обставин справи зазначених у позовній заяві, та в підтвердження позовних вимог позивача.

Згідно зі ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або)доглядом довічно.

Майном, яке переходить у власність набувача, розпоряджатися (продавати, здавати, закладати) за життя відчужувача він не може. Договір довічного утримання, що передає набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. Він носить тривалий характер і вимагає від набувача постійного виконання своїх обов'язків. В іншому випадку відчужувач може через суд вимагати виконання умов договору або його розірвання.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що оскаржуваний договір суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного ОСОБА_6 України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, не надано доказів у підтвердження відсутності повноважень ОСОБА_2, та обставин незаконного заволодіння квартирою.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 744 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, скасування повноважень відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги, через суд який постановив рішення, в 10-денний строк із дня проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: А.Ю. Полєхін