Постанова № 48278264, 04.12.2012, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.12.2012 Справа № 1622/15131/2012

П О С Т А Н О В А

Іменем України

4 грудня 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С.

за участю прокурора Стовбуна В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, має на утриманні неповнолітню дитину, щодо якої не позбавлений батьківських прав, та батька ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу статті 89 КК України не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора та головного бухгалтера ТОВ «Халаш» і ТОВ «Веспрем», основним видом діяльності яких є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, в період грудня 2009 року, вересня, листопада та грудня 2010 року, неналежно виконуючи свої службові обовязки через несумлінне до них ставлення, не переконавшись у можливості фактичного постачання товарно-матеріальних цінностей (кондитерського соняшнику) підприємствами ТОВ «Інтелкоп-МВ», ТОВ «Компанія «Савдо» та ПП «Технокомплектресурс», а також в тому, що ТМЦ постачаються саме цими підприємствами, неправомірно відобразив придбання товарів від перелічених СГД у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Халаш» та ТОВ «Веспрем» на загальну суму 4102162,92 грн., в т.ч. ПДВ на суму 683693,82 грн.

В результаті вказаних дій обвинуваченого ОСОБА_1 до бюджету не надійшло податку на додану вартість в сумі 683694 грн., що в 1770 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян та спричинило тяжкі наслідки.

Злочин ним було вчинено за наступних обставин:

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що «податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…».

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 ВР від 3 квітня 1997 року «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16 липня 1999 року «метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства».

Згідно ст. 4 вказаного Закону «основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

обачність застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобовязань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми».

Згідно з п. 3 ст. 8 зазначеного Закону «відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів».

Положенням п. 11.13 статуту ТОВ «Веспрем» передбачено, що «директор Товариства відповідає за організацію бухгалтерського обліку та належне надання фінансової та іншої обовязкової звітності».

Проте, у грудні 2009 року ОСОБА_1, будучи директором та головним бухгалтером ТОВ «Халаш», неналежно виконуючи свої службові обовязки через несумлінне ставлення до них, не переконавшись в тому, що придбання товарно-матеріальних цінностей (кондитерського соняшнику) відбувається саме у ТОВ «Інтелкоп-МВ» (код 36392164), відобразив придбання товарів на суму 1176924 грн., в т.ч. ПДВ на суму 196154 грн. на підставі податкових накладних, складених від імені ТОВ «Інтелкоп-МВ». При цьому встановлено, що фактично ТОВ «Інтелкоп-МВ» в грудні 2009 року будь-яких товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Халаш» не постачало.

Після цього, директор ТОВ «Халаш» ОСОБА_1, не вчинивши жодних дій з метою уникнення співпраці з ТОВ «Інтелкоп-МВ», а також не пересвідчившись в реальному розмірі суми податкового кредиту підприємства, безпідставно вніс до податкової декларації ТОВ «Халаш» з податку на додану вартість № 304796 від 20 січня 2010 року за грудень 2009 року в рядок 17 (усього податкового кредиту) суму 376004 грн., та подав декларацію до ДПІ у м. Полтаві.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання службових обовязків через несумлінне ставлення до них директором ТОВ «Халаш» ОСОБА_1 в грудні 2009 року до державного бюджету не надійшло податку на додану вартість в сумі 196154 грн.

Крім того, у вересні 2010 року ОСОБА_1, будучи директором та головним бухгалтером ТОВ «Веспрем» (код 37115391), неналежно виконуючи свої службові обовязки через несумлінне ставлення до них, не переконавшись в тому, що придбання товарно-матеріальних цінностей (кондитерського соняшнику) відбувається саме у ПП (Техкомплектресурс» (код 33378011), відобразив придбання товарів на суму 713058,48 грн., в т.ч. ПДВ на суму 118843,08 грн. на підставі податкових накладних, складених від імені ТОВ «Техкомплектресурс». При цьому встановлено, що фактично ТОВ «Техкомплектресурс» у вересні 2010 року будь-яких товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Веспрем» не постачало.

Після цього, директор ТОВ «Веспрем» ОСОБА_1, не вчинивши жодних дій з метою уникнення співпраці з ТОВ «Техкомплектресурс», а також не пересвідчившись в реальному розмірі суми податкового кредиту підприємства, безпідставно вніс до податкової декларації ТОВ «Веспрем» з податку на додану вартість № 211722 від 20 жовтня 2010 року за вересень 2010 року в рядок 17 (усього податкового кредиту) суму 118843 грн., в той час як повинен був звітуватися про відсутність податкового кредиту, та подав декларацію до ДПІ у м. Полтаві.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання службових обовязків через несумлінне ставлення до них директором ТОВ «Веспрем» ОСОБА_1 у вересні 2010 року до державного бюджету не надійшло податку на додану вартість в сумі 118843 грн.

Також, у листопаді 2010 року ОСОБА_1, будучи директором та головним бухгалтером ТОВ «Веспрем», неналежно виконуючи свої службові обовязки через несумлінне ставлення до них, не переконавшись в тому, що придбання товарно-матеріальних цінностей (кондитерського соняшнику) відбувається саме у ТОВ «Компанія «Савдо» (код ЄДРПОУ 36239481), відобразив придбання товарів на суму 794030 грн., в т.ч. ПДВ на суму 158806 грн. на підставі податкових накладних, складених від імені ТОВ «Компанія «Савдо». При цьому встановлено, що фактично ТОВ «Компанія «Савдо» у листопаді 2010 року будь-яких товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Веспрем» не постачало.

Після цього директор ТОВ «Веспрем» ОСОБА_1, не вчинивши жодних дій з метою уникнення співпраці з ТОВ «Компанія «Савдо», а також не пересвідчившись в реальному розмірі суми податкового кредиту підприємства, безпідставно вніс до податкової декларації ТОВ «Веспрем» з податку на додану вартість № 225706 від 20 грудня 2010 року за листопад 2010 року в рядок 7 (усього податкового кредиту) суму 158806 грн., в той час як повинен був звітуватися про відсутність податкового кредиту, та подав декларацію до ДПІ у м. Полтаві.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання службових обовязків через несумлінне ставлення до них директором ТОВ «Веспрем» ОСОБА_1 у листопаді 2010 року до державного бюджету не надійшло податку на додану вартість в сумі 158806 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в грудні 2010 року ОСОБА_1, будучи директором та головним бухгалтером ТОВ «Веспрем», неналежно виконуючи свої службові обовязки через несумлінне ставлення до них, не переконавшись в тому, що придбання товарно-матеріальних цінностей (кондитерського соняшнику) відбувається саме у ТОВ «Компанія «Савдо», відобразив придбання товарів на суму 1259344,44 грн., в т.ч. ПДВ на суму 209890,74 грн. на підставі податкових накладних, складених від імені ТОВ «Компанія «Савдо». При цьому встановлено, що фактично ТОВ «Компанія «Савдо» в грудні 2010 року будь-яких товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Веспрем» не постачало.

Після цього, директор ТОВ «Веспрем» ОСОБА_1, не вчинивши жодних дій з метою уникнення співпраці з ТОВ «Компанія «Савдо», а також не пересвідчившись в реальному розмірі суми податкового кредиту підприємства, безпідставно вніс до податкової декларації ТОВ «Веспрем» з податку на додану вартість № 286724 від 20 січня 2011 року за грудень 2010 року в рядок 7 (усього податкового кредиту) суму 209891 грн., в той час як повинен був звітуватися про відсутність податкового кредиту, та подав декларацію до ДПІ у м. Полтаві.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання службових обовязків через несумлінне ставлення до них директором ТОВ «Веспрем» ОСОБА_1 в грудні 2010 року до державного бюджету не надійшло податку на додану вартість в сумі 209891 грн.

Всього в період грудня 2009 року, вересня, листопада та грудня 2010 року внаслідок неналежного виконання своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них директором та головним бухгалтером ТОВ «Халаш» (код 36601151) і ТОВ «Веспрем» (код 37115391) ОСОБА_1, до державного бюджету не надійшло податку на додану вартість в сумі 683694 грн., що в 1770 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян та спричинило тяжкі наслідки.

Допитаний в суді по справі підсудний визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердивши факт його скоєння за викладених вище обставин.

Оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України, оскільки ним вчинені дії, що виразились в службовій недбалості, тобто в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді ненадходження коштів до державного бюджету.

4 грудня 2012 року під час розгляду кримінальної справи підсудний ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування щодо нього Закону України «Про амністію» від 8 липня 2011 року (далі - Закону), зазначивши, що він має батька, віком понад 70 років, у якого немає інших працездатних дітей.

Суд, заслухавши міркування прокурора, який вважає, що справа підлягає закриттю в звязку з амністією, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для її закриття, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 притягається до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України, санкція якої передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до пяти років.

Не заперечує проти застосування щодо нього амністії і надав суду згоду на це.

Відповідно до статті 6 Закону підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених ним, особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання цим Законом чинності.

Відповідно до п. «є» ст. 1 Закону звільненню підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Судом встановлені наявні підстави для задоволення клопотання підсудного про застосування щодо нього Закону, а тому суд приходить до висновку про необхідність закриття справи в звязку з амністією.

При прийнятті рішення суд враховує також характеристику його особи, обставини, що помякшують покарання та відсутність тих, які його обтяжують, щире каяття підсудного.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судових витрат по справі немає.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 81 КПК України.

Керуючись статтею 282 КПК України 1960 року, пунктом «є» статті 1, статтями 6, 9 та 10 Закону України «Про амністію» від 8 липня 2011 року, суд,

п о с т а н о в и в :

Закрити справу щодо ОСОБА_1 внаслідок акта амністії на підставі пункту «є» статті 1, статей 6, 9 та 10 Закону України «Про амністію» від 8 липня 2011 року.

Обраний щодо підсудного запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

Речові докази зберігати при матеріалах справи (том 25 а. с. 178).

Накладений на майно ОСОБА_1 арешт, - зняти (том 25 а. с. 181).

Копію постанови надіслати сторонам.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Апеляційного суду Полтавської області.

Суддя А.Г.Савченко