Вирок № 48276772, 15.05.2015, Старобільський районний суд Луганської області

15.05.2015

ЄУН 431/1984/15-к

Провадження № 1-кп/431/150/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2015 р. Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,

за участю: секретаря Дубініної О.О.,

прокурора Загоровської К.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоселівка Старобільського району Луганської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, раніше не судимого, працюючого слюсарем в ПАТ «Старобільський молокозавод», проживаючого на АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

встановив:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за наступних обставин.

28 червня 2014 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля входу до травматологічного відділення КУ «Старобільське РТМО», на лавці таємно викрав мобільний телефон марки «Lenovo A 369і» вартістю 1019 грн. 52 коп., який знаходився у чохлі вартістю 40 грн., які належали потерпілому ОСОБА_2, а всього на загальну суму 1059 грн. 52 коп.

Дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, не заперечував таємного викрадення чужого майна за обставин, викладених віще. Щиросердечно кається у вчиненому злочині.

7 травня 2015 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України, яку сторони просять розглянути та затвердити.

Згідно угоди про примирення, потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1, у виді 80 годин громадських робіт.

Враховуючи те, що обвинувачений та потерпілий досягли угоди про примирення, підписали її, причому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченому покарання, суд розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст. ст. 468-475 КПК України та, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора, судді).

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду заявив, що він цілком розуміє наслідки укладення угоди про примирення.

Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення. Обвинувачений зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Суд переконався в добровільності укладення сторонами угоди про примирення, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами (обвинуваченим, потерпілим) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, та заявлені в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, тобто, умови даної угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим відповідають вимогам діючого кримінально-процесуального та матеріального законодавства.

Прокурор у судовому засіданні вважала, що зміст угоди про примирення відповідає положенням діючого законодавства та підлягає затвердженню, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди, задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим належить затвердити, а ОСОБА_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, з призначенням останньому узгодженої сторонами міри покарання.

У відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № 69-41/7 від 1 квітня 2015 року.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 350, 369, 370, ч. 2 ст. 373, 374, 468-476, ч. 3 ст. 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення, укладену 7 травня 2015 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 80 (вісімдесят) годин.

Запобіжний захід ОСОБА_1, у вигляді особистого зобов'язання, залишити без зміни до набрання вироку чинності.

Стягнути з ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи № 69-41/7 від 1 квітня 2015 року в сумі 537 грн. 60 коп. (одержувач: УДКСУ у Старобільському районі/Старобільський район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396).

Речові докази: чохол для мобільного телефону чорного кольору, який знаходиться під охоронною розпискою у потерпілого ОСОБА_2, повернути останньому.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озеров В.О.