Ухвала суду № 48273569, 12.08.2015, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-1947/11

Провадження № 4-с/346/25/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Веселова В.М.,

секретаря Максимюк М.А.,

представника скаржника ОСОБА_1

представника ДВС ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за скаргою ОСОБА_3 на рішення державного виконавця ,-

ВСТАНОВИВ:

В поданій скарзі скаржник вказує на те, що у відділі ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції знаходилось виконавче провадження №33687854, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Коломийським міськрайонним судом по справі №2-1947/11 від 10.02.2012 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №5631 від 9 листопада 2007 року. Вказує, що вона добровільно видала представникам ДВС та ПАТ «Державний Ощадний банк України» ключі від будинку, який знаходиться в іпотеці у банку, відповідно виконала добровільно рішення суду. Однак, на даний час заявнику стало відомо про те, що ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про накладення арешту на все її майно, та відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї боргу в грошових коштах в сумі 472132,39 грн., без її попередження. Вказує,що рішенням Коломийського міськрайонного суду №2-1947/11 було вирішено стягнути з неї за рахунок іпотеки, майна передбаченого іпотечним договором від 9.11.2007 року, а саме будинку розташованого в м.Коломия,вул.Гордієнка,3, з чим вона погоджується. Однак категорично не погоджується з тим, що з неї органами ДВС стягується безпосередньо сума коштів. ОСОБА_1 цього, вказує, що відповідач належним чином не попередив її про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї грошових коштів, не дав можливості їй ознайомитись з документами, та не надав час для добровільного виконання,а в подальшому без її попередження наклав арешт на все її майно.

Оскільки про відкриття оскаржуваної постанови від 1.08.2012 року вона дізналась тільки в липні 2015 року, після ознайомлення з матеріалами справи, тому просить поновити їй строк на оскарження дій державного виконавця. Вказує,що навіть після повернення виконавчого документа стягувачеві, арешт на її майно не було знято. Просить суд визнати протиправними дії державного виконавця відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2, пов`язані з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження від 1.08.2012 року у виконавчому провадженні №33687854, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 1.08.2012 року у виконавчому провадженні №33687854, визнати протиправними дії державного виконавця відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 пов`язані з винесенням Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 6 серпня 2012 року у виконавчому провадженні №33687854, скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 6.08.2012 року у виконавчому провадженні №33687854, стягнути з відповідача всі судові витрати.

Представник виконавчої служби в судовому засіданні вказав,що діяв у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження», відкрив провадження на підставі звернення стягувача «Ощадного банку». Оскільки скаржниця в добровільному порядку не виконала постанову про відкриття виконавчого провадження від 1.08.2012 року, 6.08.2012 року виніс постанову про накладення арешту на майно., здійснив опис будинку в і передав документу до ДВС Головного управління юстиції м.Івано-Франківська для реалізації даного будинку. Однак, оскільки будинок не було реалізовано в установленому порядку, відповідно після цього було звернення до ПАТ «Державний ощадний банк» з проханням надати підтвердження про залишення за собою нереалізоване майно,в противному випадку арешт на арештоване майно повинен бути знятий. Оскільки позитивної відповіді від банку він не отримав, тому ним було видано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, п.2 якого зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування примусового виконання рішення. Вважає,що його дії по виконанню виконавчого провадження були законними та відповідали закону, тому просить відмовити скаржниці у задоволенні скарги.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, представника виконавчої служби, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи згідно договору відновлювальної кредитної лінії № 192 від 09.11.2007 р.,укладеного між ВАТ «Державний Ощадний банк України в особі керуючого філії Коломийського відділення Ощадного банку ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5, останньому було надано грошові кошти в сумі 35 000,00 євро на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 09.11.2017 року з сплатою 12% процентів за користування кредитом на споживчі цілі. З метою забезпечення виконання зобовязання по договору в рахунок забезпечення виконання кредитного договору 09.11.2007 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі керуючого філії Коломийського відділення Ощадного банку ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір від 9.11.2007 року, предметом якого згідно п. 1.2 є нерухоме майно, а саме будинок № 3 з належними господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: м. Коломия, вул.Гордієнка, які належать ОСОБА_7 та земельна ділянка, з розташованим на ній садовим будинком № 26 та належні до нього відповідні надвірні будівлі, що знаходяться в с.Сопів Коломийського району, вул.Автомобільна, які належать ОСОБА_6

Оскільки боржником, відповідачем по справі ОСОБА_5, було порушено умови кредитного договору, сума кредиту та відсотки систематично не сплачувались, заборгованість позичальника - відповідача по вказаному договору становила 472132,39 грн. Рішенням Коломийського міськрайонного суду було задоволено позов Прокурора міста Коломия в інтересах держави Коломийського відділення Ощадного банку № 6341 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором по справі №2-1947/11 від 10.02.2012 року, розірвано договір відновлювальної кредитної лінії № 192 від 09.11.2007 року укладеного між ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі керуючого філії Коломийського відділення Ощадного банку ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10008/0129 філії - Івано-Франківського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» борг за кредитним договором у сумі 472 132,39 (чотириста сімдесят дві тисячі сто тридцять дві тисячі гривні 39 коп.) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого іпотечним договором від 09.11.2007 року, а саме: будинок № 3 з належними господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: м. Коломия, вул.Гордієнка, які належать ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки м. Коломия, вул.Крипякевича, 36 а, кв.12, ідентифікаційний код НОМЕР_2, та земельної ділянки,з розташованим на ній садовим будинком № 26 та належних до нього відповідних надвірних будівель, що знаходяться в с.Сопів Коломийського району, вул.Автомобільна, які належать ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3 та судовий збір в сумі 3219 грн.

1.08.2012 року державним виконавцем відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, щодо стягнення з ОСОБА_7 472 132,39 грн. на користь ПАТ «Державний ощадний банк» та надано боржнику час на добровільне виконання до 7 серпня 2012 року. В подальшому 6.08.2012 року державним виконавцем відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на відчуження для забезпечення виконання рішення суду.

Згідно ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Згідно ст.17 цього ж закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;3) судові накази;4) виконавчі написи нотаріусів;5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини . Заходами примусового виконання є 1) звернення стягнення на майно боржника;2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; Згідно із ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: у якому повинні бути зазначені 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;3) повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, власне імя та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код субєкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;4) резолютивна частина рішення;5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;6) строк предявлення виконавчого документа до виконання. Згідно ст.19 цього ж Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;4) в інших передбачених законом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, та вчиняти всіх необхідних виконавчих дій. У відповідності до ст.52 цього ж закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У відповідності до ст. 10 ч.3 ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду. Згідно ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

1 серпня 2012 року державним виконавцем виноситься постанова про відкриття виконавчого провадження, а 6 серпня 2012 року державним виконавцем виноситься наступна постанова про накладення арешту на все майно скаржниці, в зв`язку з відсутністю добровільного виконання постанови про відкриття провадження.

26 вересня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки стягувач не бажав залишити за собою майно іпотеки не реалізоване торгівельною організацією в зв`язку з відсутністю покупців. П.2 даної постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

У відповідності до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій ,мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їх права та свободи.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України. Частинами 2 та 4 статті 82 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення,дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби. Згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

При винесенні даної ухвали суд бере до уваги той факт, скаржниця не заперечувала арешт свого майна, яке знаходилось в іпотеці у банку , про що свідчить долучена її представником в судовому засіданні довідка ,що станом на 7.03.2013 року боржник ОСОБА_7 не оскаржувала оцінку майна, відповідно була згідна з його реалізацією в установленому законом порядку. Однак ,оскільки реалізація майна не була проведена, і державний виконавець 26.09.2013 року виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ПАТ «Державний ощадний банк» , в якому зазначив про те,що стягувач не бажає залишити за собою майно іпотеки не реалізоване торгівельною організацією в зв`язку з відсутністю покупців, відповідно припиняється чинність арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що по-перше, заявниця знала з дня відкриття виконавчого провадження про те, що щодо її майна будинку, державною виконавчою службою проводяться дії у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження», а саме накладення арешту на дане майно, проведення оцінки вартості арештованого майна, проведення відповідних торгів по реалізації цього майна. Про це свідчить копії висновку про вартість об`єкта оцінки майна, довідка про відсутність оскарження оцінки арештованого майна, які надав суду саме представник заявниці. По-друге, намагання представника заявниці довести, що арешт на майно заявниці не скасовано не відповідає дійсності. Так постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.09.2013 року, п.2 було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Таким чином, дане виконавче провадження було відкрито закінчено з винесенням відповідної постанови згідно ст.14 ЦПК України та ст.124 Конституції України, жодних дій по даному виконавчому провадженню щодо скаржниці з 26 вересня 2013 року по даний час не проводиться.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог скарги.

На підставі наведеного, та керуючись ст.124 Конституції України,ст.2,3,11,20,22,23,25,47 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.10,14,60,209,210,383,384,385,386,387,388 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні скарги скаржника (боржника) ОСОБА_3 на рішення державного виконавця відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом 5 днів з часу її проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд.

Суддя Веселов В. М.