Постанова № 482719, 12.03.2007, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.03.2007 р. справа №22/428а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

Курінна В.Г. – за дов. № Н-01/3153 від 15.12.2006р.,

від відповідача:

Яковенко О.В. – за дов. № 36184/10/10-1 від 19.12.2006р., Маркітанова С.В. – за дов. № 36185/10/10-1 від 19.12.2006р. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку м.Донецька

на постанову господарського суду

Донецької області

від

15.01.2007 року

по справі

№22/428а

за позовом

Державне підприємство"Донецька залізниця" м.Донецьк

до

Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку м.Донецька

про

визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

06.12.2006 року Державне підприємство "Донецька залізниця" м. Донецьк звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2006 року №0000070821/0/6500/10/15-16-23/4 та від 22.05.2006р. №0000070821/1/ 13576/10/15-16-23/4.

Ухвалою суду від 06.12.2006 року було відкрито провадження у адміністративній справі.

Позивач заявою від 11.01.2007р. змінив предмет позову та просив визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2006 року №0000070821/0/6500/10/15-16-23/4.

Постановою від 15.01.2007р. у справі № 22/428а господарський суд Донецької області (суддя Волошинова Л.В.) позов Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк задовольнив.

Визнав недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2006 року №0000070821/0/6500/10/15-16-23/4.

Стягнув з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови

Відповідач з постановою суду від 15.01.2007р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державному підприємству "Донецька залізниця" м. Донецьк відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права ,а саме п. 1 ст.3, ч. 1 ст. 7, абз. 6 п. 2 ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями), п. 2.1. Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджено постановою Правління Національного банку України від 2^.03.1999 № 136 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631 (із змінами і доповненнями), п. 2.2. Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04.10.1999 № 542 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 за № 712/4005 (із змінами і доповненнями).

Відповідач вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме згідно з ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вважає, що податковим органом правомірно та обґрунтовано прийнято рішення від 11.03.2006 № 0000070821/0/6500/10/15-16-23/4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ДП "Донецька залізниця" у розмірі 4 044, 26 грн. за порушення вимог ч. 1 ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями).

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на підставах, які були наведені у позовній заяві, а саме, що податковий орган не має повноважень на застосування штрафних санкцій за порушення вимог ч. 1 ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями), оскільки штрафна санкція, передбачена абз. 6 п.2 ст. 16 Декрету може бути застосована лише Національним банком України.

Вважає посилання відповідача на п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" неправомірним, оскільки за цією нормою податковим органам надане право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Зазначає, що жодним законом України податковим органам не надане право застосовувати штрафні санкції за порушення частини 1 ст. 7 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", тому на думку позивача, направлення оспорюваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4044,26 грн. є перевищенням з боку відповідача наданих йому повноважень.

Посилається на те, що, оскільки попередня оплата по договору від 01.01.2005р. № 03/05 була внесена нерезидентом у касу Красноліманського центру по вантажній і комерційній роботі Донецької залізниці в національній валюті в сумі 4 044,26 грн., то висновки податкового органу про порушення позивачем ч.1 ст.7 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями) неправомірні.

Вважає, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4.Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку проводилась планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк, за період з 01.07.2003р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт від 27.02.2006 р. № 49-15-16-23/4/01074957 (л.с.11-18).

Актом перевірки зафіксований факт порушення позивачем вимог ч.1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" в частині здійснення розрахунків з нерезидентом, минаючи уповноважений банк.

На підставі висновків акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2006 року №0000070821/0/6500/10/15-16-23/4, яким до Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк були застосовані передбачені абз.6 п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" штрафні (фінансові) санкції за у сумі 4044,26 грн. (л.с.21).

Між Красноліманським центром по вантажній і комерційний роботі Донецької залізниці (підрядник - резидент) та структурним підрозділом ЦОФ "Донецька" ВАТ "Гуковвугілля" (Росія) (замовник - нерезидент) укладено договір від 01.01.2005 № 03/05, згідно з яким Підрядчик надає метрологічні послуги Замовнику, а Замовник приймає та оплачує їх. Згідно акту виконаних робіт від 07.02.2005 № 18 роботи по огляду та перевірці вагонних терезів 0106, 0107 остаточно навантаження 150 тн. виконано на суму 4 044, 26грн. ЦОФ "Донецька" ВАТ "Гуковвугілля" (Росія) внесено попередню оплату у касу Красноліманського центру по вантажній і комерційній роботі Донецької залізниці в національній валюті в сумі 4 044, 26 грн. минаючи уповноважений банк.

5.Мотиви за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови

Судом першої інстанції при прийняті постанови по справі у порушення п.3 ст.163 КАС України в мотивувальній частині рішення не зазначено мотивів не врахування окремих доказів ,не дана належна правова оцінка доводам сторін, та невірно застосовані норми матеріального права.

Згідно з п.1 ст.3 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями), валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями) у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Згідно ч.3 ст.7 Декрету КМУ від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями) здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Таким чином, суд перевіряючи дотримання позивачем вимог Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями) повинен був встановити:

Чи проводились розрахунки в іноземній валюті згідно зовнішньоекономічного договору в іноземній валюті та через уповноважені банки;

Чи має право позивач здійснювати розрахунки за зовнішньоекономічним договором у національній валюті України.

Судом першої інстанції встановлено, що між резидентом - Донецькою залізницею (підрядник) та нерезидентом ВАТ "Гуковвугілля" (Росія) (замовник) був укладений договір від 01.01.2005 № 03/05 на здійснення метрологічних послуг, яким передбачено здійснення оплати за надані послуги в національній валюті (гривні), та що на виконання договору 14.01.2005р. нерезидентом у якості передплати до каси ДП "Донецька залізниця" були внесені готівкові кошти у сумі 4044,26 грн., що підтверджується копією прибуткового касового ордеру (л.с.39).

Тобто суд встановивши, що у розрахунках між резидентом та нерезидентом як засіб платежу була використана не іноземна валюта та розрахунки проведені не через уповноважений банк, а саме це порушення було встановлено при перевірці, зробив висновок про відсутність порушення ч.1 ст.7 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями) ,оскільки розрахунки були проведені у національній валюті України, не пославшись якими доказами у справі підтверджено право позивача здійснювати розрахунки в національній валюті.

Такий висновок суперечить встановленим самим судом фактичним обставинам справи та абз.3 ст. 7 Декрету , яким встановлено, що розрахунки в національній валюті України можливі лише за наявності індивідуальної ліцензій НБУ .

Судова колегія вважає, що висновок податкового органу про порушення позивачем абз.1 ст.7 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" підтверджено належними доказами у справі.

Крім того, судом першої інстанції не надана належна оцінка доводам позивача, які зазначені у позовній заяві (л.с.4-5) щодо того, що податковий орган не має повноважень на застосування штрафних санкцій за порушення вимог ч. 1 ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями), оскільки штрафна санкція, передбачена абз. 6 п.2 ст. 16 Декрету може бути застосована лише Національним банком України.

Судова колегія вважає такі доводи такими ,що не ґрунтуються на законі.

Дійсно відповідно до абз. 6 п. 2 ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (зі змінами та доповненнями) в редакції ,яка чинна з 23.06.93 р з моменту опублікування, до резидентів винних у порушенні правил валютного регулювання та валютного контролю за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків, який застосовується Національним банком України та за його визначенням підпорядкованими йому установами.

Однак відповідно п.4ст.10 ,п.1 ст.11 Закону України « Про податкову службу в Україні »податкові органи у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, проводити планові та позапланові виїзні перевірки додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу.

Указом Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27 червня 1999 року N 734/99 ,який є чинним , п.3 встановлено, що санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, податкові органи діяли в межах повноважень встановлених законом та Указом Президента.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,п.п.2 ч.1 ст.198, п.1ч.1ст.201,ст.205,ст.207,ст.212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задовольнити.

Постанову господарського суду Донецької області по справі № 22/428а від 15.01.2007р. (підписану 17.01.2007р.) скасувати.

У позові Державному підприємству "Донецька залізниця" про визнання недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2006 року №0000070821/0/6500/10/15-16-23/4 відмовити.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту постанова. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова виготовлена в повному обсязі 16.03.2007р.

Головуючий:

Судді:

Надруковано: 4 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС