Ухвала суду № 48267056, 12.05.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7005/14-ц

Провадження № 2/161/2415/14

У Х В А Л А

12 травня 2014 року м. Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» в особі начальника відділення № 30 АТ «Міський комерційний банк» про видачу акційного строкового банківського вкладу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ПАТ «Міський комерційний банк» в особі начальника відділення № 30 АТ «Міський комерційний банк» про видачу акційного строкового банківського вкладу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, повязаних із розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Окрім того, суд вправі звільнити від сплати судового збору у порядку передбачено Законом України «Про судовий збір».

Водночас, суд приходить до висновку, що посилання ОСОБА_1 на п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу для звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим з врахуванням наступного.

Так, відповідно до вищевказаного пункту від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян.

Однак, позивачем не ставиться вимога про стягнення завданих збитків, що виникли внаслідок неповернення у строки, передбачені договором грошового внеску, залученого до банку, а ставиться вимога про стягнення депозитного вкладу з нарахованими згідно договору відсотками, що не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Окрім того, позивачем не обґрунтовано посилання на Закон України «Про захист прав споживачів» як на підставу звільнення від сплати судового збору, так як позовна заява не містить відомостей про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обгрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у заяві про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 82, 209-210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У заяві ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду Присяжнюк Л.М.