Ухвала суду № 48264375, 10.08.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" серпня 2015 р. Справа № 918/716/15

за позовом Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська холдингова компанія"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1:

- арбітражний керуючий ОСОБА_1 (ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград")

- Товарна біржа "Електронні торги України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс"

про визнання результатів аукціону з продажу майна, а також відповідного договору купівлі-продажу такого майна недійсними

суддя Бережнюк В.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград" та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська холдингова компанія", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: - арбітражний керуючий ОСОБА_1 (ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград"), Товарна біржа "Електронні торги України", про визнання результатів аукціону з продажу майна, а також відповідного договору купівлі-продажу такого майна недійсними.

Ухвалою від 21.07.2015 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс".

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" на підставі статей 66, 67 ГПК України звернувся до господарського суду Рівненської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майнові права на 72 квартири, розташовані за адресою: м.Рівне, вул.Гагаріна, 4, загальною площею 4419,37 кв.м.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що остання не підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За умовами статті 67 ГПК України, позов забезпечується шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії, та заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У інформаційному листі Вищого господарського суду №01-8/2776 від 12.12.2006р. Про деякі питання практики забезпечення позову зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки (абз.2 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Предметом даного спору є визнання результатів аукціону з продажу належних товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» майнових прав на нерухоме майно, а саме: майнових прав на 72 квартири, розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 4, загальною площею 4419,37 кв.м., проведеного 06.10.2014 товарною біржею «Електронні торги України» (за результатами проведення якого складено протокол № 108989 від 06.10.2014) недійсними, та визнання недійсним договору купівлі-продажу належних товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» майнових прав на нерухоме майно, а саме: майнових прав на 72 квартири, розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 4, загальною площею 4419,37 кв.м., укладений з переможцем аукціону, проведеного 06.10.2014 товарною біржею «Електронні торги України» (за результатами проведення якого складено протокол № 108989 від 06.10.2014). Позовні вимоги обґрунтовані наявністю порушень прав банку, як заставного кредитора, в частині незаконної реалізації майна, іпотека якого забезпечувала виконання відповідних кредитних зобов'язань боржника, в межах провадження у справі про банкрутство останнього.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивач вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовує наступним.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. у справі №5019/726/12 про банкрутство ТзОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград», з огляду на визнання останнього банкрутом без достатніх правових підстав, провадження у справі №5019/726/12 було припинено. У зв'язку із припиненням справи про банкрутство боржника втрачають силу всі прийняті судом у даній справі документи. Позивач вважає, що фактично права банку як іпотекодержателя заставного майна є незабезпеченими, та відсутність відповідних обтяжень заставного майна може призвести до відчуження ТзОВ "Західноукраїнська холдингова компанія" такого майна, що у свою чергу призведе до ускладнення чи взагалі унеможливить виконання судового рішення у справі №918/716/15.

Відтак, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майнові права на 72 квартири, розташовані за адресою: м.Рівне, вул.Гагаріна, 4, загальною площею 4419,37 кв.м.

За подання до суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем сплачено 1827 грн. 00 коп. судового збору згідно платіжного доручення №5313 від 25.12.2014 р.

У п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" висвітлена позиція про те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Суд зазначає, що у даному випадку позивачем лише висловлено припущення щодо можливого відчуження відповідачем-2 вказаного у позові майна, що унеможливить або утруднить виконання рішення у даній справі, однак заявником не подано належних та допустимих доказів у розумінні ст.33 ГПК України наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, зокрема вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації тощо.

Отже, суд прийшов до висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, не підтвердженою документально, відтак задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" в задоволенні заяви №304 від 15.06.2015 р. про вжиття заходів забезпечення позову.

Суддя Бережнюк В.В.