Рішення № 48264336, 04.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р.Справа № 916/2074/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від прокуратури ОСОБА_1,

від позивачів:

1) Біляївської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_2,

2) ДПІ у Біляївському районі Одеської області не зявився,

від відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 53594,66 грн., розірвання договору оренди земельної ділянки та звільнення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 53594,66 грн., розірвання договору оренди земельної ділянки та звільнення земельної ділянки, посилаючись на наступне.

20.03.2012 р. між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області (орендодавець) та ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 56,7400 га, яка розташована на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарського призначення терміном на 49 років. Вказаний договір зареєстрований за № 512100004001722 від 23.03.2012 р. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки згідно договору оренди складає 17 164 022 грн.

Відповідно до п. п. 8, 9, 10 та 12 вищевказаного договору оренди землі від 20.03.2012 р. орендар зобов'язався вносити у грошовій формі орендну плату у розмірі 3 відсотків від нормативно грошової оцінки на період будівництва, яка становить 514 920,68 грн. у рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях) за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступний за останнім календарним днем звітного місяця.

Як вказує прокурор, відповідно до розрахунку Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області встановлено, що станом на 06.04.2015 р. у орендаря існує борг по платі за землю у розмірі 446 243,00 грн. (в т.ч. 392648,42 грн. сума заборгованості з орендної плати, яка задоволена постановами Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 року, 30.01.2015 року, 18.02.2015 року, але яка до теперішнього часу не в добровільному не в примусовому порядку орендарем не сплачена та орендна плата, яка не сплачується з лютого 2015 року. Таким чином, за ствердженнями прокурора, станом на теперішній час за відповідачем рахується заборгованість по сплаті за оренду земельної ділянки, яка не стягнута в судовому порядку, в розмірі 53594,66 грн.

Наразі прокурор посилається на положення ст. 287.1 Податкового кодексу України, за якими власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288.1. Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст. 288.2. Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Ст. 288.4. Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Так, прокурор вказує, що в порушення вищезазначених вимог чинного земельного законодавства та умов вказаного договору станом на 06.04.2015 р. за ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар рахується заборгованість перед бюджетом по орендній платі за користування земельною ділянкою з юридичних осіб в сумі 53594,66 грн. При цьому несплата ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар податкового боргу в сумі 53594,66 грн. до бюджету наносить шкоду інтересам держави, органам місцевого самоврядування, правам і свободам громадян, призводить до несвоєчасної виплати пенсій та заробітної плати, що підриває авторитет держави.

Разом з тим прокурор зазначає, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати (п. „б ст. 141 ЗК України). У звязку з цим прокурор просить розірвати укладений 20.03.2012 р. між Біляївською райдержадміністрацією і відповідачем оренди земельної ділянки загальною 56,7400 га вартістю 17164022 грн., яка розташована на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

До того ж прокурор просить суд зобовязати відповідача повернути вказану земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому було її одержано в оренду, згідно положень п.п. 15.2, 19 спірного договору оренди земельної ділянки, за якими після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Поряд з цим представництво інтересів держави в особі Біляївської районної державної адміністрації та ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області прокурор обґрунтовує тим, що ненадходження податків і зборів, а також штрафних санкцій до бюджету перешкоджає виконанню передбачених бюджетом соціальних програм, гарантованих Конституцією України і чинним законодавством.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2015 р. позовну заяву Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2074/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду. Наразі вказаною ухвалою суду прокурора було зобовязано надати письмове обґрунтування предявлення позову в особі ДПІ з урахуванням встановлених правил підвідомчості.

Прокурор під час розгляду справи позовні вимоги підтримав. При цьому на виконання ухвали суду від 22.05.2015 р. прокурором були подані до суду письмові пояснення (а.с. 42-44), в яких зазначено, що прокуратурою предявлено позов в особі ДПІ з урахуванням встановлених правил підвідомчості. Так, прокурор вказує, що ДПІ є контролюючим органом щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотримання якого покладається на органи державної податкової служби. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень. Крім того, прокурор зазначає, що заявлені позовні вимоги не тільки про розірвання договору оренди земельної ділянки, а також про стягнення заборгованості по орендній платі.

Позивач - Біляївської районної державної адміністрації Одеської області позовні вимоги прокурора підтримує, про що зазначено у наданих до суду письмових поясненнях (а.с. 63-66).

Позивач - ДПІ у Біляївському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області письмових пояснень по суті спору не надав, також представник у судові засідання не зявився.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 46-49). Так, відповідач зазначає, що форма та розмірі орендної плати, особливості його обчислення, підстави для перегляду розміру орендної плати, визначені у пунктах 8, 9, 10 та 11 договору оренди земельної ділянки від 20.03.2012 р., укладеного між орендодавцем - Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та орендарем ТОВ „РСП „Гектар. В п. 12 договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно з чинним законодавством. Відповідно до п. 36 договору оренди його дія припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Наразі відповідач вказує, що він не порушує обов'язки орендаря, визначені у п. 29 договору, тому дія договору не може бути припинена шляхом його розірвання. Стосовно інших підстав припинення договору шляхом його розірвання, визначених законодавством, відповідач вважає, що з урахуванням норм чинного законодавства України та умов договору оренди від 20.03.2012 р. несвоєчасне внесення орендної плати не є підставою для припинення спірного договору шляхом його розірвання. Щодо доводів позивача про наявність у позивача податкового боргу в сумі 53594,66 грн., то відповідач наголошує, що повноваження по стягненню податкового боргу є виключною компетенцією органів державної податкової служби, які є самостійним та виключним суб'єктом у податкових правовідносинах з ТОВ „РСП „Гектар, а тому посилання позивача і заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області, на наявність „інтересів держави є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства України. Наразі відповідач посилається на те, що наявністю у ТОВ „РСП „Гектар податкового боргу в сумі 53594,66 грн. не наносить шкоди земельній ділянці та не може бути підставою для припинення договору шляхом його розірвання.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

20 березня 2012 року між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1, 2 якого позивач як орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі та розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області № 19/2012 від 13.01.2012 року надає, а відповідач як орендар приймає у довгострокове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 56,7400 га, кадастровий номер 5121056800:01:001:0013, для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, розташовану на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту). На момент укладання цього договору на земельній ділянці відсутня будь-яка забудова (п. 3 договору).

В п. 4 договору визначена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, яка становить: станом на 01 січня 2012 року - 85820112,66 грн., в розрахунку на 1 кв.м - 151,25 грн.; станом на 01 січня 2012 року 17164022,53 грн. - на нормативний період будівництва, в розрахунку на 1 кв.м. - 30,25 грн.

Відповідно до п. 7 договору останній укладено строком на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору

повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За умовами п. 8 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі:

-на нормативний період будівництва - 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 514 920,68 грн. орендної плати за один рік;

-після вводу обєкта в експлуатацію 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2 574 603,38 грн. орендної плати в рік.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п. 9 договору).

Згідно п. 10 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях) за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних наступних за останнім календарним днем звітного місяця на рахунок № 33213213812700113 УДКСУ у Біляївському районі Одеської області, МФО 828011, код платежів 13050200. Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

В п. 12 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 13 договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту). Код цільового використання земельної ділянки згідно класифікації видів цільового

призначення земель (КВЦПЗ): 01.12. - для розміщення інфраструктури оптових ринків

сільськогосподарської продукції (п. 14).

В п. 15 договору визначені умови збереження стану об'єкта оренди, а саме: протягом строку оренди орендар повинен забезпечувати належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки, будинків і споруд, що розташовані на ній (п. 15.1); повернути об'єкт оренди в стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду (п. 15.2).

За умовами п. 18 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк з моменту укладання цього договору за актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

В п. 40 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.

Так, за положеннями ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладання договору) право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди, останній був зареєстрований у відділі Держкомзему у Біляївському району Одеської області, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 23.03.2012 р. за № 512100004001722.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, між Біляївською районною державною адміністрацією та відповідачем за участю Хлібодарською селищною радою був складений акт приймання-передачі земельної ділянки для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, що розташована на території Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 56,7400 га на виконання умов вищевказаного договору оренди від 20.03.2012 р.

Таким чином, після державної реєстрації договору оренди землі та складання акту приймання-передачі земельної ділянки відповідач набув право оренди земельної ділянки загальною площею 56,7400 га

Між тим, як вказує прокурор, в порушення вимог чинного земельного законодавства та умов вказаного договору станом на 06.04.2015 р. за ТОВ „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар рахується заборгованість перед бюджетом по орендній платі за користування земельною ділянкою з юридичних осіб в сумі 53594,66 грн.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 21 вказаного Закону визначало, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VІ було внесено зміни до статті 21 Закону України „Про оренду землі, у звязку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: „Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)....

Так, пунктом 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. ст. 288 вказаного Кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 того ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підпункту „в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В свою чергу невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а саме невнесення орендарем орендної плати, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Так, несплата орендарем відповідної плати за орендовану земельну ділянку по договору оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. У такому випадку орендодавець має право на захист своїх порушених прав.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру (в редакції, що діяла на момент подачі позову) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (тепер ГПК України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Так, слід зазначити, що Біляївська районна державна адміністрація Одеської області є уповноваженим державою органом виконавчої влади у земельних правовідносинах, що здійснює повноваження суб'єкта права державної власності на землю, права якого порушено з боку відповідача. Тому у даних спірних правовідносинах саме райдержадміністрація може виступати позивачем, адже за положеннями п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 21 Закону України „Про місцеві державні районні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями за межами населених пунктів.

Відтак, суд вважає представництво прокуратурою інтересів позивача Біляївської районною державної адміністрації Одеської області цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Щодо заявлених прокурором вимог в особі ДПІ у Біляївському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області суд зазначає наступне. Так, представництво інтересів держави в особі вказаної ДПІ прокурор у своїх поясненнях (а.с. 42-44) обґрунтовує тим, що ДПІ згідно ст. 41 Податкового кодексу України є контролюючим органом щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також ДПІ є органом стягнення, який уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах наданих повноважень. При цьому, як вказує прокурор, відповідно до розрахунку ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області встановлено, що станом на 06.04.2015 р. у орендаря існує борг по платі за землю у розмірі 446 243,00 грн. (в т.ч. 392648,42 грн. сума заборгованості з орендної плати, яка задоволена постановами Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 року, 30.01.2015 року, 18.02.2015 року, але яка до теперішнього часу не в добровільному не в примусовому порядку орендарем не сплачена та орендна плата, яка не сплачується з лютого 2015 року. Таким чином, за ствердженнями прокурора, станом на теперішній час за відповідачем рахується заборгованість по сплаті за оренду земельної ділянки, яка не стягнута в судовому порядку, в розмірі 53594,66 грн.

Однак, слід зазначити, що земельний податок і орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування. Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 08.04.2015 р. у справі № 916/2439/14.

Так, виходячи з системного аналізу норм законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). При цьому підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 ПК України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має саме орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку.

Враховуючи зміст позовних вимог та з огляду на визначені прокурором підстави участі ДПІ у даному спорі, суд вважає, що остання виступає у даному спорі як субєкт владних повноважень. В свою чергу даний спір в частині вимог прокурора, заявлених в особі ДПІ, не підвідомчий господарському суду, оскільки є публічно-правовим.

Згідно з п. 4 і 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Так, суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у справі лише у випадках, прямо передбачених Конституцією чи законом України. З цього випливає, що звернення до суду є способом реалізації компетенції такого суб'єкта, а тому повинно відбуватися в межах, у спосіб та в порядку, передбаченому законом. Суб'єкт владних повноважень звертається до суду не за захистом своїх порушених прав чи інтересів, а тому що законом передбачений такий спосіб здійснення повноважень.

Згідно положень п. 17 Постанови Пленуму ВГСУ від 24 жовтня 2011 року N 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у даній справі в частині вимог Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 53594,66 грн., розірвання договору оренди земельної ділянки та звільнення земельної ділянки.

Стосовно вимог Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області, заявлених в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар заборгованості з орендної плати в сумі 53594,66 грн. суд зазначає наступне.

Підставою для стягнення вказаної суми боргу прокурором зазначено саме наданий ДПІ розрахунок. Так, як зазначено у доданому до позову листа ДПІ у Біляївському районі ДФС в Одеській в Одеській області від 06.04.2015 р. № 2267/9/15-09-15-01 (а.с. 13), станом на 06.04.2015 р. у відповідача існує заборгованість в сумі 392648,42 грн., а щомісячний розмір орендної плати у 2015 році складає 53594,66 грн., також з лютого 2015 року відповідачем сплата орендної плати не здійснювалась. Однак, у вказаному листі не міститься вказівка про наявність у відповідача заборгованості в спірній сумі та за який період. При цьому до вказаного листа ДПІ додається роздруківка з електронного носія (а.с. 14), з якого не вбачається заявлена до стягнення прокурором сума заборгованості. Наразі під час розгляду справи відповідачем були надані до суду платіжні доручення № 16 від 19.06.2015 р. та № 17 від 17.07.2015 р. про здійснення відповідачем сплати за оренду землі за червень 2015 року на суму 30000,00 грн. і липень 2015 року на суму 30000,00 грн. за вказаними у спірному договір реквізитами, що свідчать про сплату орендної плати саме за спірним договором оренди. У звязку з цим ухвалою суду від 20.07.2015 р. прокурора було зобовязано надати обґрунтований детальний розрахунок стягуваної суми боргу. Однак, витребуваний судом розрахунок прокурором до суду не надано, поважних причин ненадання до суду доказів, необхідних для вирішення спору по суті в цій частині заявлених вимог, прокурором не наведено та судом не встановлено.

Тим більш з наданих представником відповідача у судовому засіданні пояснень випливає, що сплачена відповідачем орендна плата за червень і липень 2015 р. зараховується на попередні місяці, що може бути підтверджено відповідною довідкою ДПІ. У такому разі вказана сплачена відповідачем сума може свідчити про погашення заявленої до стягнення заборгованості. Такі доводи відповідача узгоджуються з положеннями п. 10 договору, який встановлю порядок внесення орендної плати за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

За таких обставин, відсутність витребуваного судом розрахунку заявленої до стягнення суми боргу унеможливлює зясування судом дійсної заборгованості відповідача по орендній платі та вирішення по суті заявлених прокурором вимог про стягнення заборгованості по орендній платі.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, якщо заявник без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та ненадання прокурором без поважних причин витребуваних судом документів, необхідних для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовна заява в частині вимог Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар заборгованості з орендної плати в сумі 53594,66 грн. підлягає залишенню без розгляду.

Щодо вимог прокурора про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки та звільнення земельної ділянки господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статей 24 та 25 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно п. 36 спірного договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Судом встановлено, що п. 29 договору визначено обов'язки орендаря, зокрема: приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору та передачі ділянки орендарю; додержуватись встановлених щодо об'єкту оренди обмежень (обтяжень) в обсязі, передбаченому законом та договором оренди землі; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Виходячи за наведеного, умовами спірного договору та чинним законодавством передбачена можливість розірвання договору саме у разі систематичної несплати орендних платежів.

Так, підставою для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки від 20.03.2012 р. прокурором визначено невиконання відповідачем зобовязання щодо внесення орендної плати.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність або відсутність заборгованості за земельним податком та орендною платою (п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Між тим, як зазначалось вище, доказів наявності у відповідача спірної заборгованості по орендній платі прокурором не надано. Більш того, з матеріалів справи не вбачається систематична несплата відповідачем орендних платежів за спірним договором, наявність судових рішень адміністративного суду про стягнення податкового боргу не є таким підтвердженням, оскільки зі змісту вказаних рішень вбачається, що відповідач мав податковий борг у відповідному місяці під час дії договору, а не систематично за весь час дії договору. Натомість матеріали справи свідчать саме про несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати, внаслідок чого відповідач може нести відповідальність у вигляді сплати пені (п. 12 договору), але це не є підставою для розірвання договору.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.03.2012 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

В свою чергу безпідставними суд вважає вимоги прокурора про звільнення земельної ділянки, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про розірвання договору.

Так, в ч. 1 ст. 34 Закону України „Про оренду землі визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно п. 19 договору оренди земельної ділянки після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

В свою чергу оскільки спірний договір оренди земельної ділянки не розірвано судом, відповідно відсутні правові підстави для покладення на відповідача обовязку повернути вказану земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому було її одержано в оренду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки від 20.03.2012 р. та звільнення земельної ділянки не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що з 01.01.2015 р. розмір мінімальної заробітної плати - 1218 грн., відповідно за подану прокурором у 2015 році позовну заяву немайнового характеру про розірвання договору оренди земельної ділянки та звільнення земельної ділянки розмір судового збору становить 1218 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

З огляду на те, що у задоволенні позову прокурора на користь Біляївської районної державної адміністрації Одеської області відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на вказаного позивача Біляївську райдержадміністрацію, яка не звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 80, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 53594,66 грн., розірвання договору оренди земельної ділянки та звільнення земельної ділянки.

2.Позовні вимоги Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 53594,66 грн. залишити без розгляду.

3.У задоволенні позовних вимог Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок сільськогосподарської продукції „Гектар про розірвання договору оренди земельної ділянки та звільнення земельної ділянки відмовити.

4.Стягнути з Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (67600, Одеська область, м. Біляївка, пр. Жовтневої революції, 11; код ЄДРПОУ 04057095) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1218/одна тисяча двісті вісімнадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10 серпня 2015 р.

Суддя В.С. Петров