Рішення № 48264270, 06.08.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.15 Справа№ 914/2273/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «ІТС-Україна», м. Львів,

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «ІМ-ПА», м. Львів,

про стягнення 18520,86 грн. та зобовязання повернути майно

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_3 - адвокат, ОСОБА_4 представник,

від відповідача ОСОБА_5 - представник,

Суть спору: ТзОВ «ІТС-Україна», м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «ІМ-ПА», м. Львів, 18520,86 грн. заборгованості з орендної плати за лютий-травень 2015 р. та зобовязання відповідача повернути майно, що є предметом Договору оренди обладнання № 1/09 від 02 вересня 2013 р. Позовні вимоги мотивовано систематичною несплатою відповідачем орендної плати за Договором № 1/09 від 02.09.2013 р., відмовою в звязку з цим позивача від договору оренди в односторонньому порядку на підставі п. 10 Договору, а також нормами п.п. 8.1., 8.2. Договору, ст.ст. 526, 610, 625, 653, 762, 782 ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позову в частині зобовязання його повернути позивачу обладнання та в частині стягнення 18520,86 грн. заборгованості. При цьому відповідач посилається на те, що орендна плата за спірним договором та ще 9 іншими договорами оренди за погодженням сторін виплачена позивачу достроково. Станом на дату подачі відзиву (31.07.2015 р.) існує лише заборгованість з орендної плати за травень та червень 2015 р. За таких обставин, підстави для дострокового розірвання договору та повернення обладнання відсутні.

Позивач у поясненнях на відзив, поданих у судовому засіданні 06.08.2015 р., вказує, що не погоджується з відзивом, оскільки відповідач 11.11.2013 р. сплатив орендну плату з простроченням строків її платежу на 1 календарний день. Решта сплачених відповідачем сум позивач зараховував пропорційно за кожним з десяти договорів оренди, враховуючи в рахунок сплати орендної плати рівні частини, а саме: по 1759 грн. за кожним договором. Тому станом на 05.08.2015 р. заборгованість відповідача за Договором оренди № 1/09 від 02.09.2013 р. становить 16482 грн., що свідчить про систематичне порушення ним умов договору, а тому вимога про повернення майна підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 06.08.2015 р. представником позивача ОСОБА_3 також подано клопотання, в якому він просить суд вийти за межі позовних вимог і взяти до уваги факт систематичного порушення договору відповідачем та в звязку з тим, що з огляду на стадію судового розгляду захист прав і законних інтересів позивача є неможливим, просить суд взяти ці порушення до уваги і врахувати їх з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

У судових засіданнях, призначених на 28.07.2015 р. та 04.08.2015 р., оголошувались перерви.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що у задоволенні позову слід частково відмовити, виходячи з такого.

Згідно з ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями. Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 651, 652, 653, 759, 782 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обовязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов»язання не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Між сторонами у справі 02 вересня 2013 р. укладено договір № 1/09 оренди обладнання. На підставі цього договору (п.п. 1.1., 2.1., 4.2.) 30 вересня 2013 р. позивач передав відповідачу у строкове платне користування на 10 років з моменту прийняття майна, що орендується за актом приймання, верстат деревообробний, форматно-розкрійний FH 4330, серійний номер 241.237, рік випуску 2012 р. Вказане підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим круглими печатками сторін Актом приймання-передачі. Відповідно до розділу 5 Договору сторонами погоджено сплату орендної плати щомісячно у вигляді щомісячних орендних платежів розміром 5000 грн. Сторони домовились, що орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа наступного місяця.

Судом встановлено, що відповідачем орендна плата за обладнання за договором № 1/09 від 02 вересня 2013 р. сплачувалась у складі платежів, здійснених платіжними дорученнями № 6260186 від 11 листопада 2013 р., № 62 від 09 грудня 2013 р., № 85 від 13 грудня 2013 р., № 95 від 16 грудня 2013 р., № 108 від 18 грудня 2013 р. У вказаних платіжних дорученнях відповідач в графі «Призначення платежу» зазначав, що сплачує позивачу за оренду обладнання і транспортних засобів згідно договорів № 1/09, 2/09, 3/09, 4/09, 5/09, 6/09, 7/09, 8/09, 9/09, 10/09 від 20.09.2013 р. З метою встановлення фактичного розміру заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 1/09, судом досліджено у судових засіданнях, крім спірного у справі Договору оренди, ще й Договори оренди обладнання № 2/09, 3/09 від 02 вересня 2013 р., Договори оренди транспортних засобів № 4/09, 5/09, 6/09, 7/09, 8/09 від 23 вересня 2013 р., № 9/09 та № 10/09 від 20 вересня 2013 р. з актами приймання-передачі предметів оренди до згаданих Договорів. Судом встановлено, що на підставі вищезазначених договорів усе обладнання та транспортні засоби, про які у них йдеться, передані відповідачем позивачу у користування 30 вересня 2013 р. У пунктах 4.1., 5.1. усіх цих Договорів сторони встановили, розмір щомісячних орендних платежів і зазначили, що майно, яке орендується, вважається переданим відповідачу з моменту підписання акту приймання майна, що орендується, а у пунктах 5.2. передбачили, що орендна плата сплачується не пізніше 10 числа наступного місяця. Вказане відповідає вимогам ч. 5 ст. 762 ЦК України, згідно з якою плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Сукупний розмір одного щомісячного орендного платежу відповідача за усіма вище переліченими договорами оренди відповідно до пунктів 5.1. цих Договорів становив 17590 грн. На період з 30.09.2013 р. по 30.05.2015 р. припадає 20 щомісячних орендних платежів за цими договорами. Таким чином, не пізніше 10.06.2015 р. відповідач повинен був перерахувати позивачу 351800 грн. щомісячних орендних платежів за усіма десятьма Договорами оренди обладнання та транспортних засобів. Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 6260186 від 11 листопада 2013 р., № 62 від 09 грудня 2013 р., № 85 від 13 грудня 2013 р., № 95 від 16 грудня 2013 р., № 108 від 18 грудня 2013 р. відповідачем сплачено позивачу 334210 грн. за оренду обладнання та транспортних засобів за цими договорами. За таких обставин, на момент звернення позивача 09.07.2015 р. з позовом до суду існувала заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди № 1/09 у розмірі 5000 грн. щомісячного орендного платежу, який підлягав сплаті не пізніше 10 червня 2015 р. Вказану заборгованість відповідачем сплачено під час розгляду справи судом, а саме: 05 серпня 2015 р. платіжним дорученням № 183. Тому, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5000 грн. заборгованості за травень 2015 р. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Позовні вимоги в частині стягнення решти заборгованості за лютий-квітень 2015 р. необґрунтовані, оскільки щомісячні орендні платежі за цей період часу сплачені відповідачем на момент звернення позивача з позовом до суду.

За таких обставин, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що на момент його звернення з позовом до суду існувала заборгованість відповідача по орендній платі за лютий-квітень 2015 р., оскільки сплачені останнім щомісячні орендні платежі зараховувались ТзОВ «ІТС-Україна» пропорційно, за кожним договором оренди у рівних частинах, а саме по 1759 грн. Враховуючи, що за договорами оренди щомісячні орендні платежі не були рівними, сторони погодили різні розміри щомісячних орендних платежів (5000 грн., 3000 грн., 2040 грн., 1300 грн., 750 грн., 1500 грн.. 1500 грн., 500 грн., 1000 грн. та 1000 грн.), позивач незаконно зараховував порівну по 1759 грн. з сплачених відповідачем орендних платежів у рахунок сплати орендної плати за кожним договором. Зарахуванню за кожним договором підлягали суми пропорційно до розміру щомісячного орендного платежу за тим чи іншим договором у сукупному розмірі щомісячного орендного платежу за усіма договорами оренди. Посилання представника позивача на невірно зазначену у платіжних дорученнях дату договорів оренди не спростовує факту сплати відповідачем орендної плати за договорами, номери яких зазначено у цих платіжних дорученнях. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані Договори оренди від такої дати, яка зазначена у платіжних дорученнях. Відповідач пояснює невірне зазначення дати укладення деяких з договорів оренди опискою і ці пояснення позивачем не спростовані. Аналогічної описки в даті укладення договорів оренди (20.09.202013 р.) допустився й позивач, укладаючи з відповідачем додатки № 1 до ряду Договорів оренди, підписуючи їх та скріплюючи своєю печаткою.

Посилання позивача на наявність заборгованості за червень 2015 р., викладені у поясненнях, наданих суду 06.08.20145 р., судом до уваги не беруться, оскільки заяви про збільшення позовних вимог позивач суду не надавав, станом на 05.08.2015 р. заборгованість за червень 2015 р. погашена.

З огляду на вищевикладене не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобовязання відповідача повернути майно, яке є предметом договору оренди № 1/09 від 02 вересня 2013 р. За загальновизнаним принципом права необхідною умовою задоволення позову судом є порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача на момент його звернення з позовом до суду. Відповідач, надсилаючи позивачу 25.05.2015 р. повідомлення-вимогу № 01/05 від 22.05.2015 р., не мав права на односторонню відмову від договору оренди № 1/09. Відмова від договору, датована 22.05.2015 р., є незаконною. Строк сплати щомісячного орендного платежу за травень 2015 р. ще не настав. Прострочення сплати щомісячного орендного платежу за період використання майна з 30.09. по 30.10.2013 р. на 1 день не було станом на 22.05.2015 р. чи 25.05.2015 р. систематичним порушенням умов договору та зобовязань за цим договором з боку відповідача (п. 10.1. Договору), як і не було не внесенням плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд згідно з ст. 782 ЦК України, на яку посилається позивач у повідомленні-вимозі та позовній заяві, як на підставу розірвання Договору. За таких обставин, станом на день вирішення справи судом Договір оренди № 1/09 є діючим і обовязковим до виконання сторонами в силу приписів ст. 629 ЦК України. Згідно з ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобовязанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд не вбачає підстав для того аби скористатись наданим йому правом виходити за межі позовних вимог у справі і задовольнити клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог відповідно до норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України. Позивачем не наведено мотивів, з яких він самостійно не може захисти свої права та з яких суд зобовязаний використовувати надане йому п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України право. У випадку систематичного невиконання відповідачем умов договору позивач вправі розірвати договір (відмовитись від договору) в односторонньому порядку. Право на розірвання договору чи відмову від договору в односторонньому порядку, як і право на подання позову, є невідємним правом позивача і не може реалізовуватись судом замість позивача. Суду не надано право в односторонньому порядку розривати договір чи відмовлятись від договору від імені та замість сторони цього договору. Тим більше, що на момент звернення позивача з позовом до суду таке право у останнього не виникло, а відтак його права на повернення орендованого майна відповідачем порушені не були. Тоді як вихід за межі позовних вимог допустимий з метою захисту порушених прав і інтересів позивачів. У матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази наявності обставин, передбачених законодавством України (ст.ст. 651, 652, 782 ЦК України тощо), за наявності яких договір є розірваним, або договір може бути розірвано судом. Суд дійшов висновку, що у нього немає підстав для того аби скористатись наданим йому правом виходити за межі позовних вимог ще й з огляду на закріплені у ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, здійснення судочинства у господарських справах на засадах змагальності та виходячи з таких загальних засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність і розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України). Суд не вправі своїм рішенням достроково, фактично у примусовому порядку, позбавляти відповідача права на добровільне повернення майна за договором, який розірвано в односторонньому порядку, у випадку, коли позивач таким правом на законних підставах ще не скористався.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог, провадження щодо яких припинено, оскільки спір у справі в цій частині виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 49, 64, 80 82, 82-1, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 5000 грн. заборгованості з орендної плати припинити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ІМ-ПА» (79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 2/23, код ЄДРПОУ 38700785) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна» (79068, м. Львів, вул. Хвильового, 31/51, код ЄДРПОУ 32484309) 493,23 грн. судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 11.08.2015 р.

Суддя Бортник О.Ю.