Рішення № 48264114, 04.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"04" серпня 2015 р. Справа № 911/2216/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіксман», м. Вишневепро стягнення 134163536,96 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 18.06.2015 відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіксман» (далі відповідач) про стягнення 134163536,96 грн., з яких 78994800 грн. заборгованість по кредиту, 34336117,82 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами та 20832619,14 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором від 06.03.2013 № 931/980-ЮО щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено кредитний договір від 06.03.2013 № 931/980-ЮО (далі договір), відповідно до умов якого позивач банк надає відповідачу позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 79000000 грн., починаючи з 06.03.2013 на умовах, передбачених цим договором, далі кредит або кредитна лінія з 06.03.2013 до 04.12.2014 (п. 1.1 договору в редакції договору від 05.09.2013 № 6 про внесення змін до кредитного договору № 931/980-ЮО від 06.03.2013).

Відповідно до п. 1.2 договору в редакції договору від 05.06.2014 № 12 про внесення змін до кредитного договору № 931/980-ЮО від 06.03.2013 строк дії кредитної лінії з 06.03.2013 до 04.12.2014.

Дата повернення кредиту 04.12.2014 (включно) (п. 1.3 договору в редакції договору від 05.06.2014 № 12 про внесення змін до кредитного договору № 931/980-ЮО від 06.03.2013).

Кредит надається позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів (п. 1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору встановлено, що процентна ставка: за користування кредитними коштами: 33,9% річних.

Відповідно до п. 3.5 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту щоденно за фактичну кількість днів у періоді. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод: «факт/факт». При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. У випадку прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту погашення кредиту.

Проценти сплачуються в такому порядку: щомісячно до 15 числа включно, місяця, наступного за місяцем користування коштами, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту та одночасно з остаточним поверненням кредиту, шляхом здійснення безготівкового перерахування на рахунок (п. 3.6 договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов даного договору (п. 8.8 договору).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 78994900 грн., що підтверджується наступними меморіальними ордерами: від 06.06.2013 № 4189 на суму 38950000 грн., від 29.03.2013 № 8524 на суму 6496000 грн., від 11.03.2013 № 12192 на суму 12442000 грн., від 12.03.2013 № 4820 на суму 15000000 грн., від 05.09.2013 № 5335 на суму 5846900 грн., від 09.01.2014 № 3552 на суму 260000 грн., а також випискою по особовим рахункам з 06.03.2013 по 14.05.2015. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач своїх договірних зобовязань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконав, в звязку з чим за ним рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в сумі 78994800 грн., зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 34336117,82 грн.

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконував своїх договірні зобовязань належним чином, у звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в сумі 78994800 грн., зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 34336117,82 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 78994800 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 34336117,82 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, позивач посилаючись на п. 5.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення, нараховану за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом за загальний період прострочення з 05.12.2014 по 14.05.2015 в сумі 20832619,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 78994800 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 34336117,82 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами та 20832619,14 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, повязаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що приписами Закону України «Про судовий збір» відповідач у справі не звільнений від сплати судового збору відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіксман» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, ідентифікаційний код 37946141) на користь Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Соломянська, 33, ідентифікаційний код 34353904) 78994800 (сімдесят вісім мільйонів девятсот девяносто чотири тисячі вісімсот) грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 34336117 (тридцять чотири мільйона триста тридцять шість тисяч сто сімнадцять) грн. 82 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, 20832619 (двадцять мільйонів вісімсот тридцять дві тисячі шістсот девятнадцять) грн. 14 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіксман» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, ідентифікаційний код 37946141) в доход Державного бюджету України 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 10.08.2015р.