Рішення № 48264096, 04.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"04" серпня 2015 р. Справа № 911/2212/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар», м. Харківдо Кримського республіканського підприємства «Єдиний диспетчерський центр Автономної Республіки Крим», м. Сімферополь, Автономна Республіка Кримпро стягнення 84239,59 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 05.01.2015 № 19/026-Д відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені можливими засобами звязку суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» (далі позивач) до Кримського республіканського підприємства «Єдиний диспетчерський центр Автономної Республіки Крим» (далі відповідач) про стягнення 84239,59 грн., з яких 49680 грн. основний борг, 27324 грн. інфляційні втрати, 1449,57 грн. 3% річних, 5786,02 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки від 18.02.2014 № 023/08 щодо здійснення розрахунку за поставлений товару у строк визначений договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, повідомлений можливими засобами звязку про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 18.02.2014 № 023/08 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач постачальник зобовязався поставити відповідачу покупцю товар в обумовлені строки, по ціні, в асортименті і кількості, які обумовлені сторонами, а покупець зобовязався прийняти і своєчасно оплатить товар, згідно прийнятих до виконання постачальником заявок покупця (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору під товаром слід розуміти комплект GPS/Glonass обладнання системи моніторингу «Naviland-Auto».

Згідно п. 3.3 договору покупець проводить повну оплату за товар в кількості зазначеній в додатку № 2 в безготівковому розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 календарних днів після відпуску товару покупцю.

Договір вступає в силу після підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх зобовязань за фактично поставлену кількість трекерів (п. 15.1 договору).

На виконання умов договору позивач по накладній від 27.02.2014 № 122 поставив відповідачу товар на суму 49680 грн., а останній його отримав на підставі довіреності від 25.02.2014 № 09. Видаткова накладна від 27.02.2014 № 122 підписана в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками. Зазначені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач в порушення своїх договірних зобовязань за поставлений товар не розрахувався, в звязку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 49680 грн.

Зазначений розмір заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі від 01.03.2014, відповідно до якого, сальдо на користь позивача станом на 01.03.2014 складає суму в розмірі 603840грн., в яку входить заявлена до стягнення сума в розмірі 49680 грн. за накладною від 27.02.2014 № 122. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 49680 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 49680 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з 30.05.2014 по 19.05.2015 складають 27324 грн., 3% річних з простроченої суми за період прострочення з 30.05.2014 по 19.05.2015 складають 1449,57 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 9.2 договору просить суд за порушення строків оплати за поставлений товар стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за період прострочки з 30.05.2014 по 25.11.2014 складає 5786,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 49680 грн. основного боргу, 27324 грн. інфляційних втрат, 1449,57 грн. 3% річних та 5786,02 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Єдиний диспетчерський центр Автономної Республіки Крим» (95034, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 78, ідентифікаційний код 38597011) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» (61070, Харківська обл., м. Харків, вул. Рудика, 8, ідентифікаційний код 14308730) 49680 (сорок девять тисяч шістсот вісімдесят) грн. основного боргу, 27324 (двадцять сім тисяч триста двадцять чотири) грн. інфляційних втрат, 1449 (одну тисячу чотириста сорок девять) грн. 57 коп. 3% річних, 5786 (пять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 02 коп. пені, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 10.08.2015.