Рішення № 48263997, 04.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015Справа №910/1231/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

про стягнення 49 357,49 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Дзюба І.М. (представник за довіреністю №15/231 від 18.05.2015р.);

від відповідача: Деревецький В.В. (представник за довіреністю №3873/18 від 02.12.2014р.);

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 49 357,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву до матеріалів справи в якому він зазначає, що згідно з висновком експерта вартість матеріального збитку (шкоди) складає 32 417,44 грн., окрім того, суму в розмірі 32 055,59 грн. відповідачем вже сплачено на рахунок позивача і зазначену суму відповідач вважає арифметично вірно розрахованою, оскільки ним враховано більший коефіцієнт фізичного зносу, ніж встановлено експертами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/1231/15-г, розгляд справи призначено на 17.02.2015р. Крім того, направлено запит №910/1231/15-г від 27.01.2015р. до М(Т)СБУ про надання інформації щодо полісу №АС/9158569.

06.02.2015р. від М(Т)СБУ до суду надійшла відповідь №7/2-28/3414 від 04.02.2015р., яка містить інформацію стосовно полісу №АС/9158569.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. у справі №910/1231/15-г призначено судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля БМВ, реєстраційний номер АА 4567 МВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. провадження у справі №910/1231/15-г на час проведення судової автотоварознавчої експертизи зупинено.

Супровідним листом від 24.02.2015р. матеріали справи №910/1231/15-г було направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

08.04.2015р. до Господарського суду міста Києва надійшов супровідний лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5215/15-54 від 31.03.2015р. щодо направлення клопотання судового експерта Дмитрієва О.М., який виконує судову експертизу по справі №910/1231/15-г про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи та виконання оплати вартості проведення судової експертизи у справі №910/1231/15-г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015р. провадження у справі №910/1231/15-г було поновлено для розгляду клопотання судового експерта та призначено судове засідання на 28.04.2015р.

До суду від позивача надійшов супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали суду від 20.04.2015р., у зв'язку з чим провадження в справі №910/1231/15-г було зупинено, а матеріали справи надіслано супровідним листом від 12.05.2015р. до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

11.06.2015р. до суду від директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Рувін О.Г. надійшов супровідний лист з висновком експерта №5215/15-54 від 29.05.2015р. за результатами проведення автотоварознавчої експертизи. 13.07.2015р. ухвалою суду було поновлено провадження в справі та призначено судове засідання на 04.08.2015р.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 04 серпня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (страховик за Договором) та Ткаченко Олександра Вячеславовича (надалі також - страхувальник) 24.01.2014р. було укладено Договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів №06/6752732/1007/14 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «BMW 530», реєстраційний номер АА 4567 МВ (надалі також - застрахований автомобіль).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

08.03.2014р. в м. Києві по вул. Драгомирова, 3, Бачинська Олена Вікторівна, керуючи автомобілем «Toyota Avensis», реєстраційний номер АА 2118 РВ, не пропустила транспортного засобу, що рухався по головній дорозі, чим порушила п.п. 10.2. ПДР України та допустила зіткнення з застрахованим автомобілем, під керуванням Ткаченка А.В., в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Ткаченко А.В. керував автомобілем «BMW 530», реєстраційний номер АА 4567 МВ на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС№982011 та посвідчення водія серії ААВ№143266.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2014р. Бачинську О.В., за здійснення вказаного ДТП, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи Актуалізованого звіту про оцінку вартості збитків, спричинених пошкодження транспортного засобу №01296/КВ від 18.05.2014р., розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «BMW 530», реєстраційний номер АА 4567 МВ становить 49 357,49 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту 1 №2300041698 від 15.05.2014р. та Страхового акту 2 №2300041698 від 16.06.2014р. та розрахунків до них, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 49 916,03 грн.

Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору виплатив страхове відшкодування в сумі 49 916,03 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №0019469 від 15.05.2014р. на суму в розмірі 40 000,00 грн. та №0025161 від 24.06.2014р. на суму в розмірі 9 916,03 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 49 916,03 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, однак позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму матеріального збитку, визначеного звітом, наданим позивачем до матеріалів справи, а саме в розмірі 49 357,49 грн.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Бачинської О.В. встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом «Toyota Avensis», реєстраційний номер АА 2119 РВ застрахована відповідачем на підставі Полісу №АС/9158569.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Позивачем надано до матеріалів справи Актуалізований звіт про оцінку вартості збитків, спричинених пошкодження транспортного засобу №01296/КВ від 18.05.2014р., і розмір матеріального збитку за даним звітом становить 49 357,49 грн.

В той же час, відповідачем надано до матеріалів справи Звіт про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу №828/14 від 07.10.2014р., яким встановлюється, що матеріальний збиток складає 32 055,59 грн.

За змістом системного аналізу приписів ст. ст. 43, 104 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності.

За змістом ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи приписи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи двох звітів суб'єктів оціночної діяльності щодо вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, судом ухвалено призначити в справі судову автотоварознавчу експертизу.

За результатами проведення вказаної експертизи, складеної судовими експертами Дмитрієвим О.М Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, було встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «BMW 530», реєстраційний номер АА 4567 МВ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 32 417,44 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача саме на суму в розмірі 32 417,44 грн., згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яке обмежується оціненим розміром завданого збитку, встановленого звітом.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як встановлено судом, відповідно до Полісу №АВ/6489321 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн., отже, з огляду на вищевикладене, обґрунтованим є стягнення з відповідача суми в розмірі 32 417,44 грн., з урахуванням визначеного ліміту відповідача по відповідальності за шкоду завдану майну та врахуванням франшизи (32 417,44 грн. (вартість збитку, визначена звітом) - 0,00 грн. (франшиза відповідача).

Однак, станом на час розгляду справи відповідачем надано до матеріалів справи належним засвідчену копію платіжного №170778 від 28.04.2015р., відповідно до якого останнім проведено відшкодування позивачу вартості матеріальної шкоди в розмірі 32 055,59 грн.

Таким чином, станом на момент внесення рішення в даній справі, відповідачем сплачено на рахунок позивача частину суми страхового відшкодування, яку судом визнано обґрунтованою.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження в справі в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 32 055,59 грн. підлягає припиненню, оскільки оплата зазначеної суми боргу відповідачем була здійснена після звернення позивача до суду, а саме після 23.01.2015р., позовні вимоги щодо стягнення з відповідача частини матеріальної шкоди в розмірі 361,85 грн. є обґрунтованими, а в іншій частині позовні вимоги є недоведеними.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в справі №910/1231/15-г в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 361,85 грн. підлягають задоволенню, провадження в справі в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 32 055,59 грн. підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір позивача в розмірі 1 199,95 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та з огляду проведення відповідачем розрахунків по частині основного зобов'язання вже після звернення позивача до суду з даним позовом, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в справі №910/1231/15-г в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» суми в розмірі 32 055,59 грн. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137, адреса: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25) суму страхового відшкодування в розмірі 361,85 грн. (триста шістдесят одна гривна 85 копійок) та судовий збір в розмірі 1 199,95 грн. (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять гривень 95 копійок).

4. В іній частині в позові відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2015р.

Суддя С.М. Морозов