Рішення № 48263905, 05.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/18087/14

Колегія суддів у складі головуючого судді Плотницької Н.Б., суддів Любченко М.О. та Марченко О.В., розглянувши справу

за позовомДочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод"доПриватного підприємства "Артбудінвест"простягнення 293 059 грн 60 коп.Представникивід позивача:не з'явилисьвід відповідача:не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.08.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" з вимогами до Приватного підприємства "Артбудінвест" про стягнення 100 000 грн 00 коп. заборгованості за договором суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ від 01.02.2011.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ від 01.02.2011 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів за період з березня по серпень 2011 року та відшкодування вартості фактично спожитих комунальних платежів за період з березня по липень 2011 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість розмірі 293 059 грн 60 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 порушено провадження у справі № 910/18087/14 та призначено її до розгляду на 01.10.2014.

30.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

30.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 відкладено розгляд справи на 29.10.2014 та продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

07.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.

30.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, заява про направлення кореспонденції на адресу арбітражного керуючого та заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 визначено колегіальний склад суду у справі № 910/18087/14 у складі суддів: ОСОБА_4 (головуюча), Гулевець О.В. та Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 розгляд справи призначено на 26.11.2014.

24.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

24.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 26.11.2014 оголошено перерву до 17.12.2015.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 17.12.2014 оголошено перерву до 22.12.2015.

22.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 справу № 910/18087/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_4, суддів Гулевець О.В. та Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 розгляд справи призначено на 26.01.2015.

12.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про виправлення описки в банківських реквізитах позивача.

23.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 26.01.2014 оголошено перерву до 18.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 18.02.2015 оголошено перерву до 04.03.2015.

26.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 справу № 910/18087/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_4, суддів Любченко М.О. та Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 розгляд справи призначено на 06.04.2015.

04.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

30.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 06.04.2015 оголошено перерву до 27.04.2015.

16.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.

Судове засідання призначене на 27.04.2015 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 розгляд справи призначено на 08.06.2015.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею ОСОБА_4, справу № 910/18087/14 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями (повторний розподіл) справу № 910/18087/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Плотницької Н.Б., суддів Любченко О.В. та Марченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.08.2015.

05.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 05.08.2015 не з'явились, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 33886288 та № 01030 33886296.

Дослідивши надані суду докази, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

01.02.2011 між Дочірнім підпри ємством "Золотоніський комбікормовий завод" (орендар) та Приватним підприємством "Артбудінвест" (суборендар за договором) укладено договір суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ, , відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар бере в платне строкове користування виробничі будівлі, споруди, виробничо-технічне обладнання, як цілісний майновий комплекс (далі - об'єкт оренди).

Відповідно до пункту 8 договору строк дії цього договору починається з моменту його підписання сторонами і передачі об'єкту оренду у користування за актом прийому-передачі, і діє до 10.01.2013.

Пунктом 1.4. договору визначено, що перелік обладнання, виробничих будівель, споруд об'єкту оренди які передаються в користування за цим договором, їх стан (якість) на момент передання в оренду зазначаються в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.5. об'єкт оренди вважається переданим орендарем суборендарю з дня підписання акту прийому-передачі обома сторонами.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору термін оренди складає 2 роки 11 місяців з моменту прийняття об'єкт оренди за актом прийому-передачі; термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін.

Відповідно до пункту 4.1. договору визначено, що вартість орендної плати вказується орендарем в рахунках та затверджується сторонами в актах приймання-здачі наданих послуг.

У відповідності до пункту 4.2. договору нарахування орендної плати починається з моменту підписання акту прийому передачі об'єкту оренди і закінчується після повернення об'єкту оренди за актом передачі-приймання.

Крім сплати орендних платежів, суборендар сплачує орендарю вартість фактично спожитих комунальних послуг, яка складаються з послуг зв'язку, з водопостачання, електропостачання, спожитого газу, каналізаційних послуг, вивезення сміття. Розрахунок вартості комунальних послуг (послуг зв'язку, водопостачання, електропостачання, спожитого газу, каналізаційних послуг, вивезення сміття) здійснюється виходячи з цін на вказані послуги, що встановлюються підприємствами-постачальниками, та обсягів їх фактичного споживання, які визначаються приладами обліку, що встановлюються на об'єкті оренди. Будь-які додаткові надбавки з боку орендаря на вартість комунальних послуг - не допускаються (п. 4.3. Договору).

Відповідно до пункту 4.4. договору орендна плата та платежі, які передбачені пунктами 4.1. та 4.3. цього договору, сплачуються суборендарем на поточний рахунок орендаря до 20 числа місяця наступного за звітним, на підставі рахунку орендаря. Оплата також може бути проведена шляхом зарахування зустрічних вимог, якщо такі виникнуть у процесі співпраці сторін або в інший спосіб передбачений чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ від 01.02.2011 позивачем було передано відповідачу в платне строкове користування обладнання, виробничі будівлі, споруди відповідно до акту від 01.02.2011 (додаток № 1 до договору суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ від 01.02.2011), належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів за період з травня по серпень 2011 року у та відшкодування вартості фактично спожитих комунальних платежів за період з травня по липень 2011 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 293 059 грн 60 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, а саме відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 293 059 грн 60 коп.

Факт, обсяги та вартість наданих послуг з оренди (суборенди) майнового комплексу та спожитих відповідачем комунальних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних та скріплених відтисками печаток сторін актів надання послуг та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ККЗ00168 від 31.05.2011 на загальну суму 82 607 грн 09 коп., № ККЗ00173 від 30.06.2011 на загальну суму 82 607 грн 09 коп., № ККЗ00179 від 31.07.2011 на загальну суму 15 780 грн 00 коп., № ККЗ00186 від 31.08.2011 на загальну суму 5 034 грн 28 коп., № ККЗ00167 від 31.05.2011 на загальну суму 45 294 грн 00 коп., № ККЗ00174 від 30.06.2011 на загальну суму 20 150 грн 50 коп. та № ККЗ00180 від 31.07.2011 на загальну суму 41 586 грн 68 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за період з травня по серпень 2011 року та відшкодування вартості фактично спожитих комунальних платежів за період з травня по липень 2011 року, вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості оплати орендних платежів за період з травня по серпень 2011 року та відшкодування вартості фактично спожитих комунальних платежів за період з травня по липень 2011 року у розмірі 293 059 грн 60 коп.

24.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд застосувати наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судом враховані рекомендації, викладені у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» стосовно того, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У відповідності до норм частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями пункту 4.4. договору сторонами встановлено, що орендна плата та платежі, які передбачені пунктами 4.1. та 4.3. цього договору, сплачуються суборендарем на поточний рахунок орендаря до 20 числа місяця наступного за звітним, на підставі рахунку орендаря.

Таким чином, судом встановлено, що умови договору не пов'язують обов'язок відповідача по сплаті суборендної плати та витрат на оплату комунальних послуг виключно із фактом надіслання йому рахунку позивачем.

Судом враховано рекомендації, викладені пункті 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» стосовно того, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягає захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника сплачувати частинами (окремими платежами) та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору розрахунок за надані послуги повинен здійснюватись відповідачем частинами - періодичними платежами (до 1 числа наступного за звітним за кожен місяць), початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту прострочення виконання відповідачем кожного із цих зобов'язань окремо.

У випадку неналежного виконання стороною зобов'язань за договором, позовна давність за вимогами кредитора про стягнення заборгованості, яка визначена періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення платежа.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 6-116цс13 від 06.11.2013.

Відповідно до частини 1 стаття 111-25 Господарського процесуального кодексу України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що з урахуванням норм частини 1 статті 530 та частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, та положень пункту 4.4 договору суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ від 01.02.2011, кінцевою датою оплати відповідачем платежів за травень 2011 року є 20 червня 2011 року, за червень 2011 року - 20 липня 2011 року, за липень 2011 року - 20 серпня 2011 року та за серпень 2011 року - 20 вересня 2011 року, а позивач звернувся з даним позовом до суду 28.08.2014, що підтверджується відбитком реєстраційного штемпеля канцелярії суду, а також судом не було встановлено наявності поважних причин пропуску позовної давності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендних платежів за період з травня по липень 2011 року та з відшкодування вартості фактично спожитих комунальних платежів за період з травня по липень 2011 року у розмірі 288 025 грн 36 коп., не підлягають задоволенню, у зв'язку зі спливом позовної давності.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ від 01.02.2011 підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості з орендних платежів за серпень 2011 року у розмірі 5 034 грн 24 коп.

Судом не приймається до уваги як преюдиція, надане позивачем рішення у справі № 910/18087/14, оскільки преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Артбудінвест" (03049, м. Київ, вул. Богданівська, будинок 2, ідентифікаційний код 35489425) на користь Дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" (19700, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Обухова, буд. 66-Б, ідентифікаційний код 35002242) заборгованість у розмірі 5 034 (п'ять тисяч тридцять чотири) грн 24 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 100 (сто) грн 68 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.08.2015

Головуючий суддя Н.Б. Плотницька

Судді М.О. Любченко

О.В. Марченко