Ухвала суду № 48263898, 10.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10.08.2015

Справа № 910/19788/15

Суддя Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОН ПЛЮС"

про стягнення 509 584,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текон Плюс" про стягнення 509 584,47 грн., з яких 447 848,01 грн. основного боргу, 9967,76 грн. процентів річних по оренді, 7367,56 грн. процентів річних по комунальним послугам, та судових витрат в сумі 10191,69 грн..

Як вбачається із змісту поданої позовної заяви № 988-13 від 29.07.15 р. позовні вимоги ґрунтуються на укладених між сторонами трьох договорах, а саме:

- Договорі оренди № ДО-72/Б-2014 від 01.03.14 р.;

- Договорі № 1289-12 про компенсацію витрат на утримання електричних мереж від 01.01.12 р.;

- Договорі № 1281312 про компенсацію витрат на утримання інженерних водопровідних мереж від 01.01.12 р. тощо.

При цьому, як на підставу позовних вимог позивач посилається на той факт, що внаслідок порушення відповідачем зобов’язань щодо своєчасної та повної оплати оренди та комунальних платежів у відповідності до вищезазначених договорів у останнього виникла заборгованість перед позивачем, за наявності якої нараховані пеня та проценти річних.

Суд зазначає, що передумови об'єднання позовних вимог визначені ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Згідно аналізу позовних матеріалів судом встановлено, що кожен із вищевказаних договорів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійним правочином та не пов'язаний з іншими, тобто розмір заявленої до стягнення заборгованості фактично є сумою визначеного позивачем боргу по кожному окремому з трьох вказаних у позовній заяві договорів, невиконання зобов'язань відповідачем по яких стало підставою звернення позивача до суду. При цьому належних та допустимих доказів на підтвердження підстав виникнення позовних вимог по кожному договору окремо, а також доказів виконання (невиконання) зобов'язань позивачем суду не надано.

Отже, кожен з договорів підлягає окремому дослідженню щодо з'ясування прав, обов'язків і взаємовідносин сторін, встановлення обставин щодо виконання кожного договору та з'ясування обґрунтованості заявлених позовних вимог по кожному з договорів окремо. Окрім того, по кожному з договорів позивачем нараховані проценти річних та пеня, проте виокремити позовні вимоги в цій частині по кожному з трьох договорів з огляду на зміст поданих позивачем розрахунків не виявляється можливим.

Таким чином, предметом позову даної позовної заяви є об'єднані вимоги, що виникають з різних підстав, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання зобов’язань згідно кожного договору.

Суд зазначає, що сам факт укладення оспорюваних договорів в одному складі учасників жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо стягнення заборгованості по кожному договору окремо при заявлених підставах, навпаки, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню три окремих спори.

Схожість частини договорів, так само як і подібність документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, не дає підстав суду вважати за можливе об'єднати в одній позовній заяві вимоги про стягнення заборгованості за різними договорами.

При цьому, вирішення питання про стягнення заборгованості за кожним договором окремо жодним чином не залежить від вирішення питання про стягнення боргу згідно іншого вказаного договору .

Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Окрім того, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з окремими позовами про стягнення заборгованості за кожним із вищезазначених договорів.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що об'єднання таких вимог у позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, в свою чергу, призведе до суттєвого утруднення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.

Крім того суд не приймає до уваги в якості підстави об'єднання позовних вимог пов'язаність договорів між собою поданими доказами, зокрема, претензіями та договором про реструктуризацію боргу, як таке, що суперечить принципу об'єктивної (судової) істини, який полягає в обов'язку суду з'ясувати усі дійсні обставини справ, пов'язані із спірними правовідносинами, і на їх основі вирішити питання про права та обов'язки сторін спору. Зокрема, за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно п. 5 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо в позовній заяві порушено правила об'єднання вимог і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Вищевикладена правова позиція наведена в п.3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів.

Крім того, згідно п. 5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Суд зазначає, що обґрунтованим є такий розрахунок, з якого би вбачалося: коли (дата), на підставі яких документів (реквізити) та на яку суму виникали у відповідача грошові зобов`язання; коли (дата), на підставі яких документів (реквізити) та на яку суму здійснювалися відповідачем погашення даних грошових зобов`язань; остаточна суму боргу та строк, в який вона мала бути сплачена.

Окрім того, обґрунтованим є такий розрахунок, до якого додані первинні бухгалтерські документи про господарські операції, які засвідчують суми, вказані в розрахунку щодо оплати і суми фактично отриманої оплати, з наданням підтверджуючих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Проте судом встановлено, що позовні матеріали не містять доказів на підтвердження обставин виникнення боргу, в матеріалах позовної заяви відсутній обґрунтований розрахунок суми боргу в частині основного боргу, пені та процентів річних, заявлених до стягнення з відповідача по кожному з договорів окремо, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості визначити точний розмір заявленої до стягнення заборгованості за вказаними у позовній заяві договорами, невиконанням відповідачем зобов'язань за якими і стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно пп.. 3, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

У відповідності до п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п.п. 3, 5 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви.

З огляду на повернення позовної заяви без розгляду, судовий збір у сумі 10191,69 грн., сплачений позивачем квитанцією № 65687761 від 28.07.15 р., підлягає поверненню.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

Повернути позивачу – Публічному акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (пр-т Перемоги, 49/2,3 м. Київ, 0380, код 14308569) судовий збір у сумі 10191,69 грн., сплачений позивачем квитанцією № 65687761 від 28.07.15 р., відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.11 р..

Додаток: на 79 арк.

Дана ухвала набирає законної сили з 10 серпня 2015 року та є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору заявник має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Суддя Селівон А.М.