Рішення № 48263796, 27.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015

Справа №910/10783/15

За позовом Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра”

про зобов’язання вчинити дії, -

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін в судове засідання не з’явились.

СУТЬ СПОРУ:

В квітні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (позивач) до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” (відповідач) про зобов’язання перерахувати 15 463,93 грн. та 132,80 грн. з рахунку № 25603076869121 в ПАТ «Комерційний банк «Надра» на рахунок № 25603311277566 в філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 302076, ЗКПО 26076762; 132 557,31 грн. з рахунку № 25600076869221 в ПАТ Комерційний банк «Надра» на рахунок № 25604321277566 в філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 302076, ЗКПО 26076762; 37,58 грн. з рахунку №25607076869321 в ПАТ «Комерційний банк «Надра» на рахунок №25605331277566 в філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 302076, ЗКПО 26076762.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору № 1717/2011 банківського рахунку від 27 жовтня 2011 року, Договору № 1718/2011 банківського рахунку від 27 жовтня 2011 року, Договору № 1719/2011 банківського рахунку від 27 жовтня 2011 року, а саме ініційованих платіжних доручень.

19 червня 2015 року через канцелярію до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог б/н від 15.06.2015 року, у якій останній просить забезпечити перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями від 30.01.2015р. №9 на суму 676,00 грн., №10 на суму 41,22 грн., №15 на суму 244,58 грн.; від 03.02.2015р. №19 на суму 14502,14 грн., №20 на суму 132,80 грн.; від 02.02.2015р. №18 на суму 25,66 грн., №303 на суму 9,16 грн., №181441753 на суму 2,76 грн. (з рахунку №25603076869121); від 28.01.2015р. №268 на суму 661,98 грн., №269 на суму 842,52 грн., № 270 на суму 12203,95 грн., №271 на суму 2147,43 грн., №272 на суму 588,48 грн., №273 на суму 1975,32 грн., №274 на суму 302,64 грн., №275 на суму 5567,48 грн., №276 на суму 16979,93 грн., №277 на суму 576,80 грн., №278 на суму 2075,07 грн., №279 на суму 2022,84 грн., №280 на суму 1452,61 грн., №281 на суму 1272,00 грн., №282 на суму 647,78 грн., №283 на суму 24878,30 грн., №284 на суму 756,21 грн., №285 на суму 1885,51 грн., №286 на суму 286,80 грн., №287 на суму 385,72 грн., №288 на суму 71,42 грн., № 289 на суму 168,63 грн., №290 на суму 586,04 грн., №291 на суму 288,00 грн., №292 на суму 791,21 грн., №293 на суму 2648,24 грн., №294 на суму 11726,28 грн., №295 на суму 16673,00 грн., №296 на суму 590,76 грн., №297 на суму 437,22 грн., №298 на суму 730,65 грн., №299 на суму 2861,78 грн., №300 на суму 2841,12 грн., №301 на суму 14457,85 грн., №302 на суму 175,74 грн. (з рахунку№25600076869221) на рахунки отримувачів, що зазначені в платіжних документах. Зазначена заява розцінюється як зміна предмету позову і приймається судом на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/10783/15. Розгляд справи призначено на 08.06.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.06.2015р.

Судове засідання, призначене на 22.06.2015 року, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року розгляд справи призначено на 27.07.2015 року.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2011 року між відповідачем (банк) та позивачем (клієнт) (разом – сторони) було укладено Договори банківського рахунку № 1717/2011, № 1718/2011, № 1719/2011 (далі – Договори).

Відповідно до пункту 1.1. Договорів, банк відкриває клієнту поточні рахунки у гривні №№ 25603600021121, 25600600021221, 25607600021321 для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Позивач стверджує, що через невиконанням відповідачем умов Договорів банківського рахунку № 1717/2011, № 1718/2011, № 1719/2011, а саме ініційованих платіжних доручень, останній зобов’язаний забезпечити перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями від 30.01.2015р. №9 на суму 676,00 грн., №10 на суму 41,22 грн., №15 на суму 244,58 грн.; від 03.02.2015р. №19 на суму 14502,14 грн., №20 на суму 132,80 грн.; від 02.02.2015р. №18 на суму 25,66 грн., №303 на суму 9,16 грн., №181441753 на суму 2,76 грн. (з рахунку №25603076869121); від 28.01.2015р. №268 на суму 661,98 грн., №269 на суму 842,52 грн., № 270 на суму 12203,95 грн., №271 на суму 2147,43 грн., №272 на суму 588,48 грн., №273 на суму 1975,32 грн., №274 на суму 302,64 грн., №275 на суму 5567,48 грн., №276 на суму 16979,93 грн., №277 на суму 576,80 грн., №278 на суму 2075,07 грн., №279 на суму 2022,84 грн., №280 на суму 1452,61 грн., №281 на суму 1272,00 грн., №282 на суму 647,78 грн., №283 на суму 24878,30 грн., №284 на суму 756,21 грн., №285 на суму 1885,51 грн., №286 на суму 286,80 грн., №287 на суму 385,72 грн., №288 на суму 71,42 грн., № 289 на суму 168,63 грн., №290 на суму 586,04 грн., №291 на суму 288,00 грн., №292 на суму 791,21 грн., №293 на суму 2648,24 грн., №294 на суму 11726,28 грн., №295 на суму 16673,00 грн., №296 на суму 590,76 грн., №297 на суму 437,22 грн., №298 на суму 730,65 грн., №299 на суму 2861,78 грн., №300 на суму 2841,12 грн., №301 на суму 14457,85 грн., №302 на суму 175,74 грн. (з рахунку№25600076869221) на рахунки отримувачів, що зазначені в платіжних документах.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що з огляду на початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра», позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення на підставі положень ст.ст. 46, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.ст. 47, 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність»

Оцінивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, 27.10.2011 року між сторонами було укладено Договори банківського рахунку № 1717/2011, № 1718/2011, № 1719/2011, відповідно до п. 1.1. яких, банк відкриває клієнту поточні рахунки у гривні №№ 25603600021121, 25600600021221, 25607600021321 для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Підпунктом 2.2.1. пункту 2.1. Договору передбачено, що позивач має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з пп. 2.3.3. п. 2.3. Договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час (до 17 год. 30 хв.), виконуються банком того ж дня. Операції за розрахунковими документами в іноземній валюті для здійснення термінових переказів виконуються згідно затверджених тарифів. Документи, отримані після операційного часу, відмічаються штампом «Вечірня» та «післяопераційний час» та проводяться банком до 12 год. 00 хв. наступного робочого дня (п. 4.2. Договору).

Клієнт може подавати до банку розрахункові документи як в паперовій формі, так із використанням електронних розрахункових документів, відповідно до окремого укладеного договору (п. 4.3. Договору).

Договір банківського рахунку укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1. Договору банківського рахунку).

На виконання п. 4.3. договорів, 27.10.2011 року між сторонами було укладено Договір № 137/2011 про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк», відповідно до п. 1.1. якого, клієнт доручає, а банк бере на себе зобов’язання по встановленню та обслуговуванню системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк», виконанню розрахункового обслуговування поточних рахунків клієнта, відкритих в банку, за допомогою програмно-технічного комплексу «Клієнт-банк» з функціями: створення та передача в банк платіжних документів, перегляд платіжних документів, перегляд виписок.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою списання зі свого рахунку грошових коштів та перерахування їх на рахунки третіх осіб клієнт звернувся до банку із платіжними дорученнями від 30.01.2015р. №9 на суму 676,00 грн., №10 на суму 41,22 грн., №15 на суму 244,58 грн.; від 03.02.2015р. №19 на суму 14502,14 грн., №20 на суму 132,80 грн.; від 02.02.2015р. №18 на суму 25,66 грн., №303 на суму 9,16 грн., №181441753 на суму 2,76 грн.; від 28.01.2015р. №268 на суму 661,98 грн., №269 на суму 842,52 грн., № 270 на суму 12203,95 грн., №271 на суму 2147,43 грн., №272 на суму 588,48 грн., №273 на суму 1975,32 грн., №274 на суму 302,64 грн., №275 на суму 5567,48 грн., №276 на суму 16979,93 грн., №277 на суму 576,80 грн., №278 на суму 2075,07 грн., №279 на суму 2022,84 грн., №280 на суму 1452,61 грн., №281 на суму 1272,00 грн., №282 на суму 647,78 грн., №283 на суму 24878,30 грн., №284 на суму 756,21 грн., №285 на суму 1885,51 грн., №286 на суму 286,80 грн., №287 на суму 385,72 грн., №288 на суму 71,42 грн., № 289 на суму 168,63 грн., №290 на суму 586,04 грн., №291 на суму 288,00 грн., №292 на суму 791,21 грн., №293 на суму 2648,24 грн., №294 на суму 11726,28 грн., №295 на суму 16673,00 грн., №296 на суму 590,76 грн., №297 на суму 437,22 грн., №298 на суму 730,65 грн., №299 на суму 2861,78 грн., №300 на суму 2841,12 грн., №301 на суму 14457,85 грн., №302 на суму 175,74 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками (належним чином завірені копії документів долучені до матеріалів справи).

Таким чином, судом встановлено, що вказані вище платіжні доручення станом на день розгляду 2015 року виконано не було, зворотного суду не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Враховуючи викладене, відповідачем було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном – грошовими коштами.

Разом з цим, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05.02.2015 № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» запроваджено строком на три місяця з 06.02.2015 по 05.05.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 85 від 23.04.2015 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 05.06.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05.06.2015 № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було повідомлено, що інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «Надра» опубліковано в газеті «Голос України» 18 червня 2015 року.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

З огляду на зазначене, на час розгляду в суді даного спору відбувається ліквідація Банку.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 36 вказаного нормативно-правового акту з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цьому Законі термін «вкладник» вживається у значені «фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката».

Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття «вкладник» у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Даний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на інший рахунок є майновим зобов'язанням.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач є кредитором банку, за Договором банківського рахунку, зокрема щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування, на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, а тому вимога позивача про перерахування грошових коштів, які знаходяться на рахунку останнього у відповідача, є вимогою кредитора та не може бути виконана відповідачем в силу зазначеної норми, у зв’язку із запровадженням у банку тимчасової адміністрації та здійснення процедури ліквідації.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 24.12.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/9228/14.

Виходячи зі змісту статей 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Згідно з частиною 4 статті 49 цього Закону у судовому порядку підлягають вирішенню будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів.

Таким чином, після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Отже, з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач є кредитором банку, вимоги якого у відповідності до змісту ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації та переходу до процедури ліквідації банку не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір", а суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судовий збір не стягується. (п.4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України").

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Копію даного рішення направити сторонам у справі № 910/10783/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.08.2015р.

Суддя Цюкало Ю.В.