Рішення № 48263417, 29.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/123/14-8/122/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015 Справа № 908/4981/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКК «Спецбудналадка» (юр. адреса: 69008, м. Запоріжжя, Феодосійська, 3; факт. адреса: 69035, АДРЕСА_1)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство «Металургмонтаж-203» (69008, м.Запоріжжя, Феодосійська, 3)

про усунення перешкод у здійсненні права власності

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача ОСОБА_2, дов. від 18.02.2015 р.

Відповідача ОСОБА_3, дов. від 23.12.2014 р.

Третьої особи - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення будівлі та забезпечення безперешкодного доступу до неї, а також шляхом вільного пересування позивача по орендованій земельній ділянці.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 р. по даній справі в задоволенні позову відмолено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. рішення по справі № 908/4981/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 р. касаційна скарга ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» задоволена частково, скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 р. у справі № 908/4981/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на майно - будівлю контори дільниці № 5, інв. № 0045, загальною площею 232,18 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, шляхом її звільнення, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до ст. 2-1 ГПК України справу передано на розгляд судді Поповій І.А. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 р. справу прийнято до провадження. Розгляд справи, призначений на 08.07.2015 р., відкладався до 29.07.2015 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 29.07.2015р.

Розглядаються позовні вимоги про усунення перешкод з боку ПАТ «Запорізький завод феросплавів» у здійснення ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» свого права власності на обєкт нерухомості, а саме: будівлю контори дільниці № 5, інв.. № 0045, загальною площею 620,4 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Діагональна, 11, шляхом її звільнення та забезпечення до неї безперешкодного доступу ТОВ «ПКК «Спецбудналадка».

Позивач підтримав вимоги з наступних підстав: ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» є власником будівлі контори дільниці № 5, інв.. № 0045, загальною площею 620 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2013 р., укладеного ЗАТ «Металургмонтаж-203» та ТОВ «ПКК «Спецбудналадка», що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1297331 від 16.03.2013 р. Вказаний обєкт нерухомого майна знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.. Діагональна, 11, що є територією ПАТ «Запорізький завод феросплавів». За договором оренди № 1А/2014 від 09.09.2013 р., укладеним з попереднім власником ЗАТ «Металургмонтаж-203», частина вказаного обєкту перебувала в оренді у ПАТ «Запорізький завод феросплавів». 01 жовтня 2014 р. договір оренди № 1А/2014 від 09.09.2013 р., на підставі пункту 10.1, припинив свою дію. Разом з цим, станом на даний момент відповідач на виконання умов договору оренди № 1А/2014 від 09.09.2013 р. не передав позивачу (новому власнику) за актом прийому-передачі обєкт нерухомого майна, який був предметом договору оренди. В матеріалах справи міститься пропозиція ТОВ «ПКК Спецбудналадка» від 10.02.2015 р. № 12/407 (із доказами направлення та вручення адресатові), якою запропоновано ПАТ «Запорізький завод феросплавів» передати спірний обєкт нерухомості власникові, скласти і підписати акт приймання-передачі цього майна приміщення будівлі контори дільниці № 5 інв. № 0045 за адресою м.Запоріжжя, вул.. Діагональна, 11. Вимога позивача залишена відповідачем без задоволення. У звязку з цим, комісійним актом від 20.02.2015 р., складеним ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» спільно з представниками ЗАТ «Металургмонтаж-203», встановлено перешкоди у доступі до спірного обєкту нерухомості, подальше його зайняття відповідачем та небажання повертати спірне майно. Негаторним є позов власника, спрямований на захист його права власності від таких порушень, які не повязані з позбавленням власника володіння річчю, але перешкоджають йому реалізовувати своє право. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав (користування, розпорядження). Позивач вказує, що відповідач без достатніх правових підстав користується та не повертає обєкт нерухомого майна у володіння позивача, створюючи йому певні перешкоди в реалізації своїх прав законного власника. З посиланням на ст. ст. 321, 391 ЦК України позивач просить усунути перешкоди з боку ПАТ «Запорізький завод феросплавів» у здійсненні ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» свого права власності на обєкт нерухомості, а саме: будівлю контори дільниці № 5, інв.. № 0045, загальною площею 620,4 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Діагональна, 11, шляхом її звільнення та забезпечення до неї безперешкодного доступу ТОВ «ПКК «Спецбудналадка».

Відповідач проти позовних вимог заперечив. У відзиві на позов вказує, що 25.04.14 від ЗАТ «Металургмонтаж-203» до ПАТ «ЗФЗ» надійшов лист, яким відповідач був проінформований про зміну власника спірного нерухомого майна. З наданих орендодавцем документів відповідачем встановлено, що в термін з 31.05.13 по 31.03.14 шляхом представлення недостовірних документів ЗАТ «Металургмонтаж-203» безпідставно отримав від відповідача грошові кошти в розмірі 29 022,50 грн., у зв'язку з чим, ПАТ "ЗФЗ" звернулось до Заводського РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області. Щодо позовних вимог ТОВ "ПКК "Спецбудналадка", то відповідач зазначає, що жодних доказів на підтвердження перешкоджанню позивачу у реалізації його права власності на будівлю останнім до матеріалів справи не надано. Також відповідач зазначає, що на ПАТ «ЗФЗ» діє спеціальна інструкція про перепускний режим по території підприємства. Ця інструкція обумовлена не створенням штучних перешкод у здійсненні прав власності, а специфікою виробництва електрометалургійного підприємства та зберігання матеріальних цінностей ПАТ «ЗФЗ», а також вимогами охорони праці з метою запобігання нещасним випадкам. Відповідач зазначає, що пропозицій або звернень щодо отримання перепустки або перепусток для пересування співробітників підприємства позивача по території ПАТ «ЗФЗ» не надходило. Отже, відповідач ніяким чином не перешкоджає у володінні та користуванні обєктом нерухомості. Просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача ЗАТ «Металургмонтаж-203» не зявилася, про причини неявки судне сповістила, пояснень по суті спору не надала. Ухвала суду від 11.04.2015 р. про прийняття даної справи до провадження, яка направлялася на адресу третьої особи, повернута органом зв'язку з посиланням «за закінченням строку зберігання», тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Колегія Вищого господарського суду України в постанові від 20.05.2015 р. визнала обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про забезпечення вільного пересування позивача по орендованій земельній ділянці з урахуванням особливостей пропускного режиму на ПАТ «ЗФЗ». Колегією суддів зазначено, що розглядаючи спір в межах заявлених вимог, для правильного вирішення справи судам слід перевірити твердження позивача про те, що строк договору № 1А/2014 від 09.09.2013 року оренди закінчився, відповідач займає частину будівлі контори № 5, інв. № 0045, не звільняє приміщення після закінчення строку оренди та не укладає договір оренди на новий строк. Встановлення обставин має істотне значення для правильного вирішення позову власника про усунення перешкод у здійсненні користування майном відповідачем, який за твердженням позивача, займає приміщення без достатніх правових підстав, чим вчиняє перешкоди власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Судом встановлено: позивач є власником обєкта нерухомого майна будівлі контори дільниці № 5, інв.. № 0045 загальною площею 620,4 кв.м, за адресою: м.Запоріжжя, вул.. Діагональна, 11. Право власності на вказане майно позивач набув за договором купівлі продажу нерухомого майна, укладеного 16.03.2013 р. з ЗАТ «Металургмонтаж-203».

Будівля знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ПАТ "Запорізький завод феросплавів" (державний акт на право постійного користування землею від 06.04.2001 року № 001699).

Частина будівлі контори дільниці № 5, інв. № 0045, площею 232,18 кв.м, була передана ЗАТ "Металургмонтаж-203" в оренду ПАТ "Запорізький завод феросплавів" на підставі договору № 1А/2014 від 09.09.2013 року на строк з 01.10.2013 року по 30.09.2014 року. Передання відповідачеві будівлі площею 232,18 кв.м оформлено актом від 01.10.2013 року, який підписаний ЗАТ "Металургмонтаж-203" та ПАТ "Запорізький завод феросплавів".

Додатковими поясненнями від 07.07.2015 р. позивач надав правове обґрунтування підстав своїх вимог.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстави позову це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, які необхідні для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій. Суд позбавлений права самостійно змінювати предмет або підставу позову.

З посиланням на ст.ст. 321, 391 ЦК України позивач заявляє про захист права власності.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням перед бачених цивільним законодавством заходів захисту. Під останніми слід ро зуміти встановлені законом матеріально-правові примусові заходи, завдяки яким здійснюється захист, відновлення або визнання порушених чи оспорю ваних прав та інтересів. Заходи, що забезпечують захист відносин власності, поділяються на речово-правові та зобов'язально-правові.

Речово-правові заходи спрямовані безпосередньо на захист права власності (та обмежених речових прав) як абсолютного права. Вони захищають право власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке є індивідуально визначеним та існує у натурі за умови, що порушення права власності не пов'язане з невиконанням зобов'язань, які існували між власни ком та особою, що порушила його право. До речово-правових заходів належать позов власника про витребування майна з чужого незакон ного володіння (віндикаційний позов) (ст. 387 ЦК), позов про захист пра ва власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння (негаторний позов) (ст.. 391 ЦК України), позов про визнання права власності. Зазначені позови є абсолют ними, оскільки спрямовані на захист абсолютного права власника та можуть бути заявлені до будь-якої особи, яка порушила або не визнає права власника.

Вказані заходи протиставляються зобов'язально-правовим заходам захисту відносин власності, які на відміну від речово-правових застосовуються у ви падках, коли власник пов'язаний з правопорушником зобов'язальними відно синами. Отже, за умови наявності між власником та правопорушником зо бов'язальних відносин, що виникли з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК, речово-правові заходи захисту відносин власності застосовані бути не можуть.

Позивач просить усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом звільнення майна та забезпечення до нього безперешкодного доступу.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з приписами ст. 13, 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею ст. 386 Цивільного кодексу України, якою встановлено засади захисту права власності, передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 317 ЦК України зміст права власності складають три правомочності володіння, користування та розпорядження. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право володіння означає наявність у власника юридично закріпленої можливості фактично посідати, панувати над річчю (майном), можливість впливати на неї у будь-який момент, здійснювати щодо неї свою волю. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна).

За нормами ст. 391 Цивільного кодексу України власник має право на захист права власності від порушень, хоча б вони і не були пов'язані з позбавленням володіння. Захист права власності від таких порушень здійснюється за допомогою негаторного позову.

Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном, навіть якщо такі порушення не пов'язані з позбавленням права володіння. Отже, негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати право користування та розпоряджання ним. Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем протиправних дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права. Таким чином, необхідною умовою для задоволення такого позову є по-перше, наявність перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання своїм майном; при цьому підлягає доведенню в чому конкретно полягають (за їх наявності) такі перешкоди; по-друге, протиправність дій відповідача.

В обґрунтування доводів про неможливість здійснювати право власності позивач зазначає про перепускний режим проходу по території «ЗФЗ», який не може на нього - власника будівлі розповсюджуватись.

Суд доводи позивача знаходить хибними внаслідок наступного:

Вивчені матеріали свідчать, що будівля контори дільниці № 5 (інв. № 0045) розташована на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні ПАТ «ЗФЗ» згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 001699 від 06.04.2001 р. Попередній власник будівлі ТОВ «Металургмонтаж-203» право користування земельною ділянкою під обєктом нерухомості не оформлював (рішення суду по даній справі від 22.12.2014 р. в цій частині залишено в силі). Не переходило будь-яке речове право на земельну ділянку під спірним обєктом і до ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» відповідно до ст.. 377 ЦК України. За твердженням представника «ЗФЗ» уповноважені особи попереднього власника будівлі товариства «Металургмонтаж-203» оформлювали відповідні перепустки на пересування територією ПАТ «ЗФЗ».

Відповідно до приписів ст. 377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Здійснення права власності не може порушувати право власності (інші речові права) інших власників.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений позивачем та ТОВ «Металургмонтаж-203» 16.03.2013 р. такої істотної умови не містить.

Таким чином і позивач і відповідач мають у даному спорі певні речові права, які мають захищатися нарівні.

Позовні вимоги про забезпечення безперешкодного доступу ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» до будівлі контори (інв. № 0045) є діями, тотожніми проходу, проїзду, пересуванню по земельній ділянці, що знаходиться в користуванні відповідача, права на користування якою у будь-який спосіб (обмежений чи необмежений) позивач не має (рішення по даній справі в цій частині набрало законної сили)

Таким чином, по-перше, наявність перешкод, з якими позивач повязує порушення його права власності, обумовлене недоліками майна, а саме його місцезнаходженням, а не протиправними діями відповідача.

По-друге, суд не вбачає протиправності дій товариства «ЗФЗ» в обмеженні позивачу доступу до будівлі контори без оформлення права пересування по земельній ділянці.

На виконання постанови ВГСУ від 20.05.2015 р. судом встановлено також, що договір оренди № 1А/2014 від 09.09.2013 р., укладений ЗАТ "Металургмонтаж-203" та ПАТ «Запорізький завод феросплавів», не продовжувався його сторонами. Орендодавцю за договором ЗАТ «Металургмонтаж-203» - приміщення за актом приймання-передачі не поверталось. Проте позивачем у даному спорі не заявлялися вимоги про захист його прав, як сторони за договором оренди, тобто, зобовязально-правовий спір, внаслідок чого суд мав би досліджувати інше коло питань щодо умов договору оренди та встановлення їх порушень).

Таким чином, суд не встановив у даних спірних відносинах протиправності дій відповідача, що порушують право власності позивача на належне йому майно, внаслідок чого в задоволенні позовних вимог з заявлених предмету та підстав відмовляється.

В задоволенні позовних вимог відмовляється.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 11 серпня 2015 року.

Суддя І.А. Попова