Рішення № 48262986, 10.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.15р. Справа № 904/5303/15За позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 56 676,24 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

Від позивача: Шаповал О.В. дов. № 119-12/14 від 04.06.15р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВАЖМАШ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК" суми попередньої сплати у розмірі - 26 805,63 грн., 11 924, 78 грн. - пені, 16 704, 86 грн. - інфляційних втрат, 1 240, 97 грн. - 3% річних за договором поставки продукції № 103/77 від 10.07.2013р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції № 103/77 від 10.07.2013р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Виробнича, б. 17 (а.с. 38-39).

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству "СТДК" за адресою: 52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Виробнича, б. 17, зазначеною в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи, що підтверджується копіями з реєстру поштових відправлень суду № 97 від 09.07.2015р. (а.с. 56).

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення.

Таким чином, судом у повному обсязі виконано приписи Господарського процесуального кодексу України щодо повідомлення сторін про дату та час судового засідання у справі шляхом направлення ухвал рекомендованими листами на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві.

При цьому, ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку ухвали суду (відмова від її прийняття, нез'явлення до поштового відділення після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає суду підстав вважати що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи в господарському суді.

Розгляд справи відкладався з 07.07.2015р. на 10.08.2015р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представником позивача не заявлялись.

В судовому засіданні 10.08.2015р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «СТДК» (далі - відповідач, продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дніпроважмаш» (далі - позивач, покупець) укладено Договір поставки № 103/77 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.12. Договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Товаром за цим договором є кабельно-провідникова продукція, електротехнічна продукція (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору ціна товару за цим договором вказується у специфікаціях, які являються невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума цього договору визначається сумою всіх накладних на поставки за цим договором.

У відповідності до п. 2.1. Договору покупець за цим договором здійснює оплату оплату товару на умовах 70% - передплати; 30% - на протязі 7-ми календарних днів з моменту постачання товару.

Оплата товару здійснюється на поточний рахунок продавця на підставі виставленого продавцем рахунку (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору доставка товару здійснюється само вивезенням - транспортом покупця.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що у випадку доставки товару продавцем, транспортні витрати продавця додаються до ціни товару.

Згідно п. 3.11. Договору строк постачання: 14 календарних днів з моменту отримання продавцем 70% передплати, якщо інше не вказано в специфікації.

Цей договорі набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Даний договір діє до 31.12.14р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору за один місяць до закінчення строку чинності договору вважається продовжним на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Дія договору може бути припинена достроково за взаємною згодою сторін або судом на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною (п.п.4.1.-4.3. Договору).

Відповідно до умов договору сторонами підписано специфікацію № 2 від 10.09.2013р., відповідно до умов якої, сума за поставку товару складає 39 690,00 грн. та встановлено строк поставки та оплати: 21 календарний день після отримання 70% передоплати, доплата до 100% - на протязі 10 календарних днів після постачання продукції.

19.11.2013р. позивач перерахував на рахунок відповідача 27 783,00 грн. передоплати, що підтверджується платіжним дорученням № 20011 від 19.11.2013р. (а.с. 26).

Згідно видаткових накладних: № РН-0000016 від 17.10.2014р., № РН-0000001 від 14.01.2015р. відповідач поставив товар на суму 389,39 грн. та 587,98 грн. відповідно (а.с. 23, 27).

Загальна сума поставленого товару складає 977,37 грн., сума на яку товар не поставлено складає 26 805,63 грн.

Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК" 26 805,63 грн. вартості не переданої по договору продукції.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до статей 655, 662, 670 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків з поставки товару, листом від 16.12.2013р. № 77/3-623 (а.с. 31) відмовився від подальшої поставки продукції та вимагав повернути передоплату.

В подальшому у зв'язку з неповерненням відповідачем передоплати, позивач неодноразово направляв листи з вимогами повернути грошові кошти.

Відтак, суд вважає, що в розумінні ч.2 ст.693 ЦК України вказаний лист є правомірною вимогою позивача про повернення суми попередньої оплати, на яку не поставлено товар.

Враховуючи доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язання з передачі товару на спірну суму перерахованої позивачем попередньої оплати за вказаним договором, неповернення в обумовлені строки суми попередньої оплати за спірним договором, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача передоплати в розмірі 26 805,63грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11 924, 78 грн. - пені, 16 704, 86 грн. - інфляційних втрат, 1 240, 97 грн. - 3% річних за період з 11.12.2013р. по 16.06.2015р.

Згідно п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, порушення умов цього договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством, винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки у порядку та в строки, передбачені чинним законодавством України.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що за прострочення поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За розрахунком Позивача, ним нараховано пеню в розмірі 11 924, 78 грн. за весь період прострочення оплати - з 11.12.2013р. по 16.06.2015р.

Однак, суд зазначає, що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова п.5.3. договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З врахуванням викладеного пеню слід розраховувати з 11.12.2013р. по 11.06.2014р., що становить 2 075,73 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

В частині стягнення 9 849,05 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що за період прострочення з 11.12.2013р. по 16.06.2015р. 3% річних становлять 1 247,58 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 1 240,97 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з січня 2014р. по травень 2015 р. становлять 15 486,20 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1 218,66 грн. слід відмовити.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 26 805,63 грн., пені - 2 075,73 грн., 3% річних - 1 240,97 грн., інфляційних втрат - 15 486,20 грн.

В частині стягнення пені - 9 849,05 грн. та інфляційних втрат 1 218,66 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК" (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Виробнича, б. 17, код ЄДРПОУ 31230950) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) суму основного боргу у розмірі 26 805,63 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот п'ять грн. 63 коп.), пені - 2 075,73 грн. (дві тисячі сімдесят п'ять грн. 73 коп.), 3% річних 1 240,97 грн. (одна тисяча двісті сорок грн. 97 коп.), інфляційні втрати - 15 486,20 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 20 коп.); витрати по сплаті судового збору - 1 470,22 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят грн. 22 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення 9 849,05 грн. - пені та 1 218,66 грн. - інфляційних втрат -відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 11.08.2015р.

Суддя Н.Г. Назаренко