Ухвала суду № 482528, 19.02.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

19.02.07 Справа № 14/349-4689

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Дубник О.П.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Чубатюк О.В.

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль (далі –ОДПІ) № 1865/7/10-015 від 17.01.2007 р.

на постанову господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006 року

у справі № 14/349-4689

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронні системи”, м.Тернопіль (далі - ТзОВ)

до відповідача Тернопільської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень

з участю представників:

від скаржника –Переймибіда Р.Б. –СДПІ юр. від.

від позивача –Жук А.В. –предст.

Права і обов”язки, передбачені ст. ст. 49, 51 КАС України, представникам сторін роз”яснені.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006 р. у справі № 14/349-4689 (суддя Руденко О.В.) задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронні системи”, м.Тернопіль (далі - ТзОВ), скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 02.06.2006 р. №№0001052304/0/33291, 0001032304/0/33292; стягнено з Державного бюджету України на користь позивача 85 грн. сплаченого державного мита. Дана постанова мотивована судом тим, що оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено; понесені позивачем витрати за придбані ним товари для подальшого їх використання у власній господарській діяльності підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами; факт невиконання позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість” зібраними у справі доказами не підтверджується, позовні вимоги правомірні.

Відповідач у справі – Тернопільська ОДПІ, подав апеляційну скаргу на згадану постанову господарського суду, оскільки, на його думку, позивачем, в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” завищено валові витрати за І кв. 2005 р. та, відповідно, занижено податок на прибуток на 9053,99 грн. та, в порушення п.1.7 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” занизив податок на додану вартість за 2005 рік на загальну суму 7243,19 грн.; встановлені порушення позивачем не спростовані, тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Позивач з вимогами скаржника не погоджується з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу (т.2 а.с.13,14) та в усних поясненнях в судовому засіданні.

При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією встановлено наступне:

За результатами виїзної планової перевірки з питань взаєморозрахунків ТзОВ «Охоронні системи» з ПП «Транстехмаш»за період з 01.01.2004 р. по 31.20.2005 р. та з ТзОВ «Західенерго»за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р., 01 червня 2006 року складено акт за № 11546/23-420/31548701, яким встановлено порушення п.1.18. ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 7243,19 грн.; п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за І кв. 2005 р. в сумі 9053,99 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 02.06.2006 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001052304/0/33291 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10864,78 грн., де 7243,19 грн. –основний платіж та 3621,5 9 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

№ 0001032304/0/33292 про визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в розмірі 13580,98 грн., де 9053,99 грн. –основний платіж та 4526,99 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія відзначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено перевіркою податкового органу ТзОВ “Охоронні системи” отримало від ТзОВ “Західенерго” товарно-матеріальні цінності згідно видаткової накладної № 503/18-11 від 18.03.2005 р. на загальну суму 15450,00 грн., що підтверджується також податковою накладною № 503/18-11 від 18.03.2005 р. на суму 15450,00 грн, в т.ч. –2575,00 грн. ПДВ (а.с. 42,43), платіжним дорученням №1180 від 30.06.2005 р. про оплату отриманого товару; від ТзОВ “Транстехмаш” позивач на підставі видаткової накладної № Тр-0000065 від 02.02.2005р. отримав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 28009,16 грн., що підтверджується також податковою накладною № 7 від 03.02.2005 р. на суму 28009,16 грн., в т.ч. ПДВ –4668,19 грн. (а.с. 40,41), платіжними дорученнями № 1091 від 17.03.2005 р. та № 1093 від 18.03.2005 р. про оплату вартості отриманого товару.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей позивач відобразив у складі валових витрат у декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2005 року, а суми ПДВ - у складі податкового кредиту у деклараціях з податку на додану вартість, відповідно, за березень і за лютий 2005 року.

Посилаючись на відсутність товарно-транспортних накладних та витрат по транспортуванню зазначених товарно-матеріальних цінностей, податкова інспекція вважає, що позивач жодних витрат на придбання таких не поніс. Крім цього, скаржник вважає, що оскільки контрагенти позивача не є власниками товарів згідно вищенаведених накладних, суми ПДВ ними не задекларовані та до бюджету не сплачені, то поставка (продаж) товару не відбулась.

Згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, понесені позивачем витрати (платіжні документи досліджувались перевіряючими, що відображдено в акті перевірки, а.с.12-14) як компенсація вартості товарів, придбаних ним у ТзОВ «Західенерго»ЛТД та ПП «Транстехмаш»для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, у відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону, правомірно включено позивачем до складу валових витрат, в зв”язку з чим податковим органом безпідставно виключено дані витрати із складу валових витрат позивача.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктами 7.2.3. та п.7.2.4 п.7.2 ст.7 вищезгаданого Закону України встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім’я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних: № 7 від 03.02.2005р. виписана ПП «Транстехмаш»на загальну суму 28009,16 грн., в т.ч. ПДВ –4668,19 грн.; податкова накладна №503/18-11 від 18.03.2005р. виписана ТзОВ «Західенерго ЛТД»на загальну суму 15450 грн., в т.ч. 2575

грн. Дані податкові накладні містять усі необхідні реквізити, перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, податковим органом безпідставно було донараховано позивачу податкові зобов’язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

З врахуванням викладеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підставі фактичних обставин і матеріалів справи.

Отже, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, п.п.6 і 7 р.YІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В :

Постанову господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006 року у справі № 14/349-4689 залишити без змін, апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ - без задоволення.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку, у відповідності із ст.ст. 211, 212 КАС України.

Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

головуючий суддя Г.В. Орищин

судді О.П. Дубник

Г.Г. Якімець