Ухвала суду № 48252794, 10.08.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 132/1057/15-ц Провадження № 22-ц/772/1958/2015Головуючий в суді першої інстанції Копчинський В. І.Категорія 6Доповідач Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від "10" серпня 2015 р.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Міхасішина І.В., Зайцева А.Ю.,

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Калинівської міської ради про визнання права власності на самочинно зведену будівлю,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Калинівської міської ради про визнання права власності на самочинно зведену будівлю.

Посилаються на те, що вони успадкували після смерті їх батька ОСОБА_7 спадщину - будинковолодіння АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2, що підтверджується копією технічного паспорта та витягами з Держреєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації земельної ділянки для будівництва та обслуговування даного житлового будинку. Проте, у їхньому будинковолодінні є самочинно зведені будівлі, які вони не можуть зареєструвати у Держреєстрі речових прав на нерухоме майно, і які почались будуватись ще у 1996 році, а завершення будівництва відбулося у 2013 році, у зв'язку з чим, вони позбавлені можливості зареєструвати свою власність. А тому просили згідно ст.376 ЦК України визнати за ними право власності на самочинно зведену прибудову до будинковолодіння АДРЕСА_1 під літ. А1, яка складається з - коридору 1-9 , площею 9,0 кв.м., кімнати 1-10, площею 14.1 кв.м, ванни 1-11 площею 11,3 кв.м., комори 1-12 площею 4,3 кв.м.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 13 травня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відмовлено (а.с.23- 24).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просять рішення суду першої інстанції від 13 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення яким їхні позовні вимоги задовольнити. Зазначають, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони у справі не з'явилися,тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, дана справа розглянута у їх відсутність

Разом з тим представник скаржника ОСОБА_5 надала суду заяву у якій просила розглянути справу у її відсутність, а апеляційну скаргу повністю підтримує.

Відповідач Калинівська міська рада надіслала до суду заяву згідно якої апеляційну скаргу позивачів просить задовольнити та провести розгляд справи без участі представника відповідача.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що згідно копії технічного паспорту на житловий будинок об'єкт самовільного будівництва, на який вони просять визнати право власності складається з прибудови - А-1 до основного об'єкту, житлового будинку, яка складається з - коридора 1-9, площею 9,0 кв.м, кімнати 1-10, площею 14.1 кв.м, ванни 1-11 площею 11,3 кв.м., комори 1-12 площею 4,3 кв.м. Будь-яких доказів того, що позивачі зверталися до компетентного державного органу із заявою про прийняття самовільно збудованого об'єкта до експлуатації суду надано не було, а також не було надано висновків інспекції державного будівельного архітектурного контролю про відповідність об'єкта самовільного будівництва вимогам надійності і можливість його безпечної експлуатації.

Також місцевим судом було встановлено, що відповідач по справі Калинівська міська рада визнала зазначений позов, однак суд, враховуючи те, що визнання відповідачем позову суперечить чинному законодавству, прийшов до висновку про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову в розумінні ч.4 ст.174 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права та не порушивши при цьому норми процесуального права, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку відмову в задоволенні даного позову.

Так, відповідно до п.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.4 постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» - судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, особою, яка здійснює будівництво без відповідного документу, який дає право використовувати будівельні роботи.

Пунктом 5 зазначеної постанови встановлено, що розглядаючи зазначені позови суди мають встановлювати, чи були видані особі, яка здійснила самочинне будівництво припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту, та, чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво від такої перебудови.

Статтею 9 Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ст.ст. 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації та отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Відповідно до ч.1, 2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена до цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції належним чином перевірив, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право.

Суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому необхідно з'ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Також районним судом було враховано і те, що визнання відповідачем позову суперечить закону, у зв'язку з чим судом правильно було відмовлено у прийнятті визнання відповідачем Калинівської міською радою позову в розумінні частин 4 та 5 статті 174 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права та не порушивши норм процесуального права, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивачів щодо визнання за ними права власності на об'єкт самочинного будівництва.

Посилання апелянтів на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. І.В. Міхасішин

А.Ю. Зайцев

Згідно з оригіналом.

Суддя: В.М. Медяний