Ухвала суду № 48250404, 10.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 р.Справа № 820/19063/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015р. по справі № 820/19063/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області , Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області

про визнання дій незаконними та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд: визнати незаконними дії особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" (код ЄДРПОУ 21792577) щодо складання вимоги № Ф-516 від 05.08.2013 р. у зв'язку з відсутністю у останньої відповідного обсягу повноважень; скасувати державну реєстрацію особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" (код ЄДРПОУ 21792577) як таку, що проведена за відсутності факту створення цієї особи та за відсутності жодного установчого документу, з істотним порушенням порядку створення юридичної особи.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що винесена відносно нього Управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області вимога № Ф-516 від 05.08.2013 р. є незаконною, оскільки складена, на його думку, не уповноваженим на вчинення таких дій територіальним органом Пенсійного фонду України в порядку Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а отже при наявності істотних порушень створення такої юридичної особи, її державна реєстрація повинна бути скасована, як така, що проведена за відсутності факту створення цієї особи та за відсутності жодного установчого документу.

В обґрунтування заперечень проти позову представник УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області зазначив, що згідно діючого законодавства УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області є територіальним органом Пенсійного фонду України та входить до структури апарату Луганського обласного управління Пенсійного фонду України, а отже приймає на себе відповідні функції з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підвідомчій йому території, з урахуванням чого при наявності у відповідача заборгованості з єдиного внеску на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-IV та п. 6.3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5 (діяла станом на час винесення спірної вимоги), має право застосовувати до боржника заходи впливу та стягнення, з огляду на що вимога про сплату недоїмки № Ф-516 від 05.08.2013 р. винесена законно, а посилання позивача на відсутність такої юридичної особи як Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області виключно ґрунтуються на невірному розумінні норм чинного законодавства.

В обґрунтування заперечень проти позову представник Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області зазначив, що на час набуття чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з 01.07.2004 р., яким регулюються правовідносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області вже існувало.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 8, 22, 55, 64 Конституції України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 р. № 121/2001, ст.ст. 159, 161 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За ФОП ОСОБА_1 рахувався борг зі сплати єдиного внеску в сумі 7130,48 грн., який складався з недоїмки у розмірі 6960,48 грн. у т.ч. за 2012 рік - 4572,42 грн., за 1 півріччя 2013 року - 2388,06 грн., та штрафної санкції - 170,00 грн.

У зв'язку з існуючою заборгованістю пенсійним органом відносно боржника - ФОП ОСОБА_1 було винесено вимогу про сплату недоїмки від 05.08.2013 р. № Ф-516 (а.с. 5), яка була направлена на його адресу рекомендованим листом та отримана, що не заперечувалось позивачем.

Позивач у зв'язку з незгодою з сумою боргу скористався своїм правом на її узгодження та оскарження, яке передбачено статтею 25 Закону № 2464.

Рішенням від 28.01.2014 р. № 2260/09-10 Пенсійний фонд України залишив без змін рішення ГУ ПФУ в Луганській області про результати розгляду скарги від 27.11.2013 р. № 7558/03-10, рішення УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області про результати розгляду заяви від 26.09.2013 р. № 6130/03-10 та вимогу про сплату недоїмки № Ф-516 від 05.08.2013 р., а скаргу ФОП ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відсутність з боку відповідачів порушень прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 при створенні та реєстрації Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, винесенні оскаржуваної вимоги, виключає можливість захисту судом порушеного права та, відповідно, прийняття судом рішення на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (надалі - Закон № 2464), яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом другим розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України № 2464, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 та частиною 11 статті 8 Закону № 2464, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок у розмірі 34,7% від суми, що визначається такими платниками самостійно, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до частини восьмої статті 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як вбачається з матеріалів справи, за ФОП ОСОБА_1 рахувався борг зі сплати єдиного внеску в сумі 7130,48 грн., який складався з недоїмки у розмірі 6960,48 грн. у т.ч. за 2012 рік - 4572,42 грн., за 1 півріччя 2013 року - 2388,06 грн., та штрафної санкції - 170,00 грн.

Згідно з положеннями частини 4 статті 25 Закону № 2464 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом.

Дане положення також було унормовано пунктом 6.3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5, яка була чинною в період винесення вимоги відносно позивача та наразі втратила чинність.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

На теперішній час у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 р. № 406-VII, функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду України передано Міністерству доходів і зборів України.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з існуючою заборгованістю пенсійним органом відносно боржника - ФОП ОСОБА_1 було винесено вимогу про сплату недоїмки від 05.08.2013 р. № Ф-516 (а.с. 5), яка була направлена на його адресу рекомендованим листом та отримана, що не заперечувалось позивачем.

Позивач у зв'язку з незгодою з сумою боргу скористався своїм правом на її узгодження та оскарження, яке передбачено статтею 25 Закону № 2464.

Як встановлено судовим розглядом, рішенням від 28.01.2014 р. № 2260/09-10 Пенсійний фонд України залишив без змін рішення ГУ ПФУ в Луганській області про результати розгляду скарги від 27.11.2013 р. № 7558/03-10, рішення УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області про результати розгляду заяви від 26.09.2013 р. № 6130/03-10 та вимогу про сплату недоїмки № Ф-516 від 05.08.2013 р., а скаргу ФОП ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що вимога про сплату недоїмки є незаконною з підстав відсутності відповідного обсягу повноважень у УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.

Відповідно до пункту 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про створення Пенсійного фонду України» від 28.01.1992 р. № 39 на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР створено Пенсійний фонд України з управліннями в Республіці Крим, містах Києві та Севастополі.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання створення Пенсійного фонду України» від 01.06.1994 р. № 345 визначено статус Пенсійного фонду як центрального органу виконавчої влади. Згідно з цим Положенням та Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.1994 р. № 5-1 утворено відділи Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах.

Відповідно до абз. 2 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» Пенсійному фонду України було наказано утворити на базі районних, міських та районних у містах відділів Пенсійного фонду у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Севастополі відповідні районні, міські, районні у містах управління Пенсійного фонду.

Правлінням Пенсійного фонду України 30.04.2002 р. було прийнято Постанову № 8-1 «Про затвердження структури Пенсійного фонду України» та Постанову № 8-2 «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, і Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, а також у містах та районах», згідно якого управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, а також у містах та районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підпорядкованими відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України. Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Отже, у зв'язку з порушенням позивачем законодавства та виникнення наявного боргу УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області діяло як орган державної влади у здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

Таким чином, факт винесення оскаржуваної вимоги є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції та процесом реалізації наданих йому законом функцій, який сам по собі не тягне за собою будь-яких правових наслідків для особи, а правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - вимога про сплату недоїмки, яка має вплив на його права та інтереси.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо визнання незаконними дій особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" (код ЄДРПОУ 21792577) щодо складання вимоги № Ф-516 від 05.08.2013 р. є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог відносно скасування державної реєстрації особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області" (код ЄДРПОУ 21792577) як такої, що проведена за відсутності факту створення цієї особи та за відсутності жодного установчого документу з істотним порушенням порядку створення юридичної особи, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на підтвердження правового статусу відповідача як юридичної особи, з організаційно правовою формою - орган державної влади (а.с. 30-31)

Позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про наявність порушень його прав як фізичної особи з боку відповідачів при створенні та реєстрації Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона по справі повинна доказати ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Положеннями частини 1 статті 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта щодо відсутності такої юридичної особи як Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області ґрунтуються на хибному тлумаченні норм чинного законодавства та є необгрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність з боку відповідачів порушень прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 при створенні та реєстрації Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, винесенні оскаржуваної вимоги, а отже про необгрунтованість та незаконність позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року по справі № 820/19063/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015р. по справі № 820/19063/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Водолажська Н.С.