Ухвала суду № 48250042, 08.08.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

08 серпня 2015 р.

м.Одеса

Справа № 1570/6763/2012

Категорія: 6.3

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі – Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу прокуратури Одеської області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року за адміністративним позовом виконуючого обов’язки прокурора Фрунзівського району Одеської області до Виконавчого комітету Йосипівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, Комунального підприємства “Фрунзівське бюро технічної інвентаризації”, Реєстраційної служби по Фрунзівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, третя особа на стороні відповідачів – Приватне підприємство “Фірма “Родон” про визнання незаконними дій та рішень, скасування рішення, –

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Фрунзівського району Одеської області звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Йосипівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, комунального підприємства “Фрунзівське бюро технічної інвентаризації”, реєстраційної служби по Фрунзівському району Великомихайловського міжрайонного управління юстиції, третя особа – приватне підприємство “Фірма “Родон”, в якому позивач (з урахуванням уточнень) просив суд: визнати незаконними дії та рішення комунального підприємства “Фрунзівське БТІ” від 24.02.2010 року з державної реєстрації прав власності приватного підприємства “Фірма “Родон” на комплекс “Дім мисливця”, який розташований в лісі “Шептереді” в с. Йосипівка Фрунзівського району Одеської області, будинок б/н; визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Йосипівської сільради від 26.10.2011 року “Про видачу свідоцтва про право приватної власності приватному підприємству “Фірма Родон” на комплекс будівель та споруд № 1, що знаходяться за адресою: Одеська область, Фрунзівський район, Йосипівська сільська рада за межами населеного пункту”; визнати незаконним та скасувати рішення КП “Фрунзівське БТІ” від 04.11.2011 року про державну реєстрацію прав власності на комплекс будівель та споруд №1, що знаходяться за адресою: Одеська область, Фрунзівський район, Йосипівська сільська рада, “Комплекс будівель та споруд № 1”; визнати незаконними дії виконкому Йосипівської сільради щодо видачі свідоцтва від 04.11.2011 року про право власності на нерухоме майно на комплекс будівель та споруд № 1, що знаходяться за адресою: Одеська область, Фрунзівський район, Йосипівська сільська рада, “Комплекс будівель та споруд № 1”.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року, позов прокурора задоволено частково: суд визнав протиправними дії комунального підприємства “Фрунзівське бюро технічної інвентаризації” з державної реєстрації 24.02.2010 року права власності приватного підприємства “Фірма “Родон” на комплекс “Дім мисливця”, який розташований в лісі “Шептереди” в с.Йосипівка Фрунзівського району Одеської області, будинок б/н; визнав протиправним та скасував рішення № 23 від 26.10.2011 року виконавчого комітету Йосипівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області “Про видачу свідоцтва про право приватної власності приватному підприємству “Фірма Родон” на комплекс будівель та споруд № 1, що знаходяться за адресою: Одеська область, Фрунзівський район, Йосипівська сільська рада за межами населеного пункту”; визнав протиправними дії комунального підприємства “Фрунзівське бюро технічної інвентаризації” про державну реєстрацію 04.11.2011 року прав власності на комплекс будівель та споруд № 1, що знаходяться за адресою: Одеська область, Фрунзівський район, Йосипівська сільська рада, “Комплекс будівель та споруд № 1”. В іншій частині позовних вимог – відмовив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2015 року судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.01.2015 року зазначив, що адміністративний позов прокурора мотивовано тим, що ПП «Фірма «Родон», шляхом укладення на товарній біржі спотового біржового контракту, придбало 2.12.2009р. у товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрокомп» об'єкт нерухомості - комплекс «Дім мисливця». Оскільки вказану угоду не було нотаріально посвідчено, Підприємством та ТОВ «Украгрокомп» укладено нікчемний правочин, який не створив юридичних наслідків та не призвів до виникнення у Підприємства права власності на об'єкт нерухомості. На цій підставі позивач просив визнати протиправними всі подальші дії відповідачів з державної реєстрації права власності Підприємства та видачі йому свідоцтва про право власності.

Вищий адміністративний суд України вказав, що судами попередніх інстанцій було фактично розглянуто спір про право власності на об'єкт нерухомості та вирішено питання відносно прав, інтересів та обов'язків щодо цього майна юридичних осіб, які 2.12.2009р. уклали між собою договір купівлі-продажу, хоча товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрокомп» не було залучено до участі у розгляді справи.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що в адміністративному позові прокурора повинно бути зазначено, які саме порушені інтереси держави або громадянина він представляє в адміністративному суді. Водночас, позов прокурора не містить інформації про зміст порушених інтересів держави та обмежується лише посиланням позивача на право прокурора звернутися до суду.

Враховуючи, що під час розгляду справи суди повинні встановити, які права і інтереси держави було порушено у спірних правовідносинах діями відповідачів, в чому вони полягають та яким чином розгляд адміністративного позову призведе до їх відновлення і захисту.

Під час нового розгляду справи ухвалою від 28.04.2015 року суд прийняв до розгляду уточнений адміністративний позов в.о. прокурора Фрунзівського району до Виконавчого комітету Йосипівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, Комунального підприємства “Фрунзівське бюро технічної інвентаризації”, третя особа на стороні відповідачів – Приватне підприємство “Фірма “Родон”, в якому прокурор просив: визнати незаконним рішення та дії з державної реєстрації прав власності, прийняті та вчинені реєстратором КП «Фрунзівське БТІ» від 24.02.2010р., на комплекс «Дім мисливців», який розташований в лісі «Шептереди» в с.Йосипівка Фрунзівського району Одесмької області, будинок б/н; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Йосипівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області від 26.10.2011 року № 23 «Про видачу свідоцтва про право приватної власності ПП «Фірма «Родон» на комплекс будівель та споруд № 1, що знаходиться за адресою: Одеська область, Фрунзівський район, Йосипівська сільська рада за межами населеного пункту»; визнати незаконним дії та рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте реєстратором КП «Фрунзівське БТІ» від 04.11.2011 року, на комплекс будівель та споруд № 1, що знаходиться за адресою: Одеська область, Фрунзівський район, Йосипівська сільська рада «комплекс будівель та споруд № 1».

25.05.2015 року представник ПП «Фірма «Родон» подав до суду клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Заявник клопотання зазначив, що згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.01.2015 року судами попередніх інстанцій фактично розглянуто спір про право на об’єкт нерухомості та вирішено питання відносно прав, інтересів та обов’язків щодо цього майна юридичних осіб. Представник ПП «Фірма «Родон» також зазначив, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції чи апеляційної інстанції при розгляді справи (п.5 ст.227 КАС України). Таким чином, заявник клопотання вважав, що наявний спір про право не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року провадження в адміністративній справі № 1570/6763/2012 за адміністративним позовом виконуючого обов’язки прокурора Фрунзівського району Одеської області до Виконавчого комітету Йосипівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, Комунального підприємства “Фрунзівське бюро технічної інвентаризації”, третя особа на стороні відповідачів – Приватне підприємство “Фірма “Родон”, про визнання незаконними дій та рішень, скасування рішення - закрите.

Роз’яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Одеської області.

У поданій апеляційній скарзі прокуратура Одеської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи питання, суд першої інстанції виходив із того, що у справі наявний спір про право.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

З первісно заявленого прокурором позову та уточненого позову від 21.04.2015 року, прийнятого судом першої інстанції до розгляду 28.04.2015 року, вбачається, що позов прокурора мотивовано тим, що ПП «Фірма «Родон», шляхом укладення на товарній біржі спотового біржового контракту, придбало 2.12.2009р. у товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрокомп» об'єкт нерухомості - комплекс «Дім мисливця».

Оскільки вказану угоду не було нотаріально посвідчено, Підприємством та ТОВ «Украгрокомп» укладено нікчемний правочин, який не створив юридичних наслідків та не призвів до виникнення у Підприємства права власності на об'єкт нерухомості. На цій підставі позивач просив визнати протиправними всі подальші дії відповідачів з державної реєстрації права власності Підприємства та видачі йому свідоцтва про право власності.

Так, за приписами частини першої статті 55, частини третьої статті 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

З метою реалізації конституційних прав кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, захисту виборчих прав, права на доступ до публічної служби тощо в Україні в системі судів загальної юрисдикції утворено адміністративні суди.

За змістом статті 1 КАС України повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства зазначені положеннями цього кодексу.

На підставі п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, слід враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № N 1-40/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" з набранням чинності КАС України 1 вересня 2005 року всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів (частини перша, друга статті 2, пункти 1, 2, 7 частини першої статті 3 КАС України).

Приписами пункту 2 статті 121 Конституції України встановлено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Частинами 1, 2 статті 60 КАС України встановлено, що у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Враховуючи те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року, справа N 1-1/99).

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно ч. 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) підставою представництва у суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Як вбачається із ч. 2 резолютивної частини вищевказаного Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, пунктом 6 частини другої статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Таким чином, прокурор може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадку, визначеному частиною четвертою статті 21 Закону України "Про прокуратуру", в інших же випадках прокурор при зверненні до суду здійснює представницькі функції, а тому в позовній заяві повинен визначити підстави та обґрунтування представництва у суді інтересів держави, особу чи орган, які представляє (Аналогічна думка з цього приводу викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 25.10.2011 року справа К/9991/22351/11|К/9991/19010/11).

Як вбачається із уточненого адміністративного позову (а.с. 240-248) прокурор звернувся до суду самостійно за власною ініціативою, тобто в порядку п. 3 ч. 2 ст.20 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено звертатися до суду в передбачених законом випадках.

При цьому статтею 19 Закону України "Про прокуратуру" до предмету нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Згідно ч. 3 ст. 6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище за змістом частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Питання публічного інтересу визначено у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-92цс13, номер судового рішення в ЄДРСРУ 33890138.

Так, у вказаній постанові Верховний суд України, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо реєстрації суб’єктом владних повноважень при виконанні своїх функцій, яка на, на думку прокурора, вчинена незаконно.

Відповідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445; чинного на час виникнення спірних відносин), державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави, виконуючий обов’язки прокурора Фрунзівського району Одеської області обґрунтував в чому відбулося порушення інтересів держави, вказав про необхідність їх захисту, які повинні вирішуватись у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, з огляду на положення частини 2 статті 17 КАС України спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з державною реєстрацією речових та інших прав, є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 199; п.4 ч.1 ст. 202; п.3 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів , –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокуратури Одеської області задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року – скасувати.

Постановити нову ухвалу з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду – 10 серпня 2015 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян