Постанова № 48250028, 05.08.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/580/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014р. №0002842202, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ТОВ "СК Петроліум" звернулось з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 02.10.2014р. №0002842202.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про відсутність, встановлених ДПІ в Акті перевірки порушень податкового законодавства з боку товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум», оскільки при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні виконаних робіт з ремонту, техобслуговування, очистки резервуарів на АЗС, у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з контрагентом - ТОВ «Інтерія ЛТД», що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими Підрядником, з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 02.10.2014р. №0002842202.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.07.2014р. по 22.07.2014р., на підставі направлення, виданого Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеської області від 16.07.2014р. №1084, старшим державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеської області Чекмарьовим О.Ю., згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, та згідно з Наказом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 16.07.2014р. №1116, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Інтерія» за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено Акт №65/22-213 від 29.07.2014р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Інтерія» за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.», у висновках якого наголошено, що Товариством занижено податок на додану вартість, внаслідок чого порушено вимоги п.п.197.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №65/22-213 від 29.07.2014р. податковим органом 02.10.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення №0002842202.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2014р. №0002842202, ТОВ «СК Петроліум» звернулось до Головного управління ДФС в Одеській області з первинною скаргою (вихід.№574 від 14.11.2014р.) про його скасування, за результатами розгляду якої Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення №54/10/15-32-10-02-07 від 26.12.2014р. про результати розгляду первинної скарги, яким залишено без розгляду скаргу директора ТОВ «СК Петроліум» від 14.11.2014р. (вхід. ГУ №2247/10 від 19.11.2014р.) на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.10.2014р. №0002842202, та повернуто її.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2014р. №0002842202, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування.

Також встановлено, що між ТОВ «СК Петроліум» (Замовник) та ТОВ «Інтерія ЛТД» (Підрядник) були укладені Договори підряду, зокрема, від 15.10.2013р. №15/10/2013, від 11.10.2013р. №11/10/2013, від 10.10.2013р. №10/10/2013, від 02.10.2013р. №02/10/2013, від 03.10.2013р. №03/10/2013, від 11.11.2013р. №11/11/2013, від 07.11.2013р. №07/11/2013, від 12.11.2013р. №12/11/2013, від 05.11.2013р. №05/11/2013, від 13.11.2013р. №13/11/2013, від 15.11.2013р., від 08.11.2013р. №08/11/2013, від 14.11.2013р. №14/11/2013, від 06.11.2013р. №06/11/2013, відповідно до п.1.1 якого Підрядник власними або залученими силами та засобами зобов'язується виконати ремонт, техобслуговування, очистку резервуарів на АЗС №14 за адресою: м.Кривий Ріг, Нікопольське шосе,20, на АЗС №11 за адресою: м.Кривий Ріг, вул.23-го Лютого,32-а, на АЗС №1 за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Електрична,10/1, на АЗС №23 за адресою: Київська обл., с.Микуличі, вул.Леніна,42 (праворуч), на АЗС №24 за адресою: Київська обл., с.Микуличі, вул.Леніна,45 (ліворуч), на АЗС №27 за адресою: Одеська обл., Татарбунарський район, с.Спаське, вул.Леніна,129, на АЗС №6 за адресою: м.Кривий Ріг, на розі пр.Металургів та Нікопольського шосе,1-а, на АЗС №1 за адресою: Херсонська обл., м.Нова Каховка, вул.Паризької комуни,21, на АЗС №22 за адресою: Київська обл., Броварський район, с.Гоголів, вул.Шевченка,1-б, на АЗС №16 за адресою: Київська обл., Кагарлицький район, с.Липовець, вул.Садова,3, на АЗС №18 за адресою: Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.50 років Жовтня,12-а, на АЗС №15 за адресою: Одеська обл., с\рада Єреміївська, автодорога Одеса-Київ, 46км., на АЗС №5 за адресою: Київська обл., с\рада Глибоцька, автодорога Бориспіль-Золотоноша,5км.+775м., на АЗС №9 за адресою: Київська обл., Богуславський район, с.Медвин, вул.Леніна,147, відповідно і в обсягах, зазначених у розробленій кошторисній документації, яка є невід'ємною частиною даного Договору, а Замовник зобов'язується надати Підряднику фронт робіт, передати затверджену кошторисну документацію, і забезпечити приймання виконаних робіт та їх оплату.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.10.2014р. №0002842202, винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України.

Проте з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Так, за встановлених судом обставин, фактичним предметом спору у справі, що розглядається є правомірність рішень податкового органу з приводу реалізації права позивачем на віднесення сум до податкового кредиту внаслідок укладення та виконання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерія ЛТД»

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі

підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Для з'ясування зазначених обставин необхідно ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому згідно з частиною п'ятою статті 11 КАС України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції ВСУ, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджено належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) і сплата податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.

Чинним законодавством не передбачено формування податкового кредиту та валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів без фактичного здійснення господарських операцій.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, податковий кредит в оспорюваних сумах були сформовані позивачем за наслідками виконання договору підряду, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерія ЛТД» .

Претензії перевірячих полягали у тому, що контрагент позивача на мав основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання послу з ремонту і очистки резервуарів на АЗС.

В якості належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій позивачем наданий договір з надання (отримання) робіт по ремонту, техобслуговуванню ти резервуарів на власних АЗС, які, у свою чергу, були передані в оренду ТОВ «Веста Сервіс».

Відповідно до Закону України від 18.01.2001 р. N 2245-III "Про об'єкти підвищеної небезпеки" та п.10 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. N 15 зазначені роботи (послуги) кваліфікуються як роботи підвищеної небезпеки, що зумовлює наявність у контрагента позивача відповідного дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки у відповідності до приписів Постанови КМ України від 26.10.2011року № 1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки».

Отже, вищевказані послуги, є роботами специфічними, які пов'язані з особливими вимогами щодо кваліфікації працівників та безпеки праці, порядок яких регламентований не тільки загальними нормами ЦК України, але і додатковими спеціальними підзаконними нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до п.14 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442, суб'єкт господарювання повинен дотримуватися вимог Господарського кодексу України, Кодексу цивільного захисту України, Законів України "Про охорону праці", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист прав споживачів", Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 883

Відповідно до п.5 Правил режим роботи АЗС і спеціалізованих магазинів встановлюється суб'єктами господарювання за погодженням з місцевими органами самоврядування. У разі закриття АЗС, спеціалізованих магазинів та інших пунктів продажу нафтопродуктів для проведення санітарних заходів, реконструкції, ремонту, технологічного переобладнання та проведення інших робіт суб'єкт господарювання не пізніше ніж за п'ять днів повинен повідомити про це громадян шляхом розміщення поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату та період закриття.

Відповідно до абзц. 10.5.11. та 10.5.12 .п. 10.5 п.10 Правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики, від 26.07.2005, № 343 очищення резервуарів повинно здійснюватися не рідше одного разу на два роки відповідно до вимог ГОСТ 1510-84 "Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение", а також у разі заміни марки нафтопродукту. Кожне технічне обслуговування, ремонт, перевірка роздавальних колонок повинні фіксуватися в журналі обліку ремонту устаткування

Відповідно до п.5 ГОСТ 1510-84 "Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение" при виконанні робіт по очищенню резервуарів слді дотримуватись інструкції та правил техніки безпеки , виробничої санітарії та пожежної небезпеки , розроблені для кожного підприємства с урахування специфіки виробництва. Працюючи з нафтою та нафтопродуктами повинні бути навчені безпеці праці у відповідності до ГОСТ 12.0.004.

Вищенаведені нормативно-правові акти зумовлюють при виконанні зазначених робіт наявність додаткових документів та відповідних дозволів, які свідчать про відповідний режим АЗС, відповідну кваліфікацію та ідентифікацію працівників, які безпосередньо здійснювали роботи по очищенню АЗС.

Наявність вищезазначених документів у позивача передбачено також і спірними договорами підряду.

Так, згідно 13.5 Договорів підряду від 05.11.2013 року , 12.11.2013 року, 13.11.2005 року, 15.11.2013 року (а.с. 84-89, 110-115, 136-141, 188-193,221-226, 237-242, т.1; а.с.1-6, 17-22, 33-38, 49-54, 97-102,т.2) замовник може при відповідному обґрунтуванні вимагати відсторонення від виконання робіт працівників з недостатньою професійною кваліфікацією

Отже, з огляду на претензії перевіряючих, суд з урахуванням приспів ст.138 КАС України визнав наявність вищезазначених доказів обов'язковими, оголосив перерву у судовому засіданні та запропонував позивачу надати їх до суду у наступне судове засідання.

Проте таких доказів позивач не надав, у зв'язку чим справа вирішується на підставі документів, які містяться в матеріалах справи.

Так, позивачем в якості обґрунтування адміністративного позову надані до перевірки локальних кошторисів, підсумкові відомості ресурсів, договірних цін, Довідок про вартість виконаних робіт, Актів приймання виконаних робіт ( а..с. 8-9, 40-41, 24-25, 56-57,72-73, 88-89, 104-105, т.2)

Дослідивши вищенаведені первинні документи суд дійшов наступних висновків.

Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт хоча і формально складені у відповідності до Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України і Держкомстату "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" N 554 від 04.12.2009 р., проте вони не містять тих необхідних даних, які дають змогу кваліфікувати вказані роти як реальні та товарні.

Зокрема, вони взагалі не містять нумерацію ємкостей на АЗС на яких проводились відповідні роботи, їх об'єм та інші дані, необхідні для їх ідентифікації змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції.

Отже документи, якими позивач хоче підтвердити спірні податковий кредит за договорами підряду, а саме акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт не є такими, що підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV.

Локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів не містять додаткової інформації необхідної для ідентифікації спірних господарських операцій.

Отже, як вбачається з наявних у справі документів, а саме Податкових накладних, Локальних кошторисів, Підсумкових відомостей ресурсів, Договірних цін, Довідок про вартість виконаних робіт, Актів приймання виконаних робіт, останні формально складені з дотриманням вимог чинного законодавства, проте з урахуванням вищенаведененого не є достатніми для встановлення реальності та товарності спірних операцій.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, платник податків повинен підтвердити належними доказами свої заперечення проти обставин, на які вказує контролюючий орган в обґрунтування вчинених порушень.

Натомість , такі докази , які беззаперечно підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій позивач не надав.

Факт визнання протиправним дій ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких 01.04.2014року складено Акт №1815/15-53-22-3/38018040 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерія ЛТД» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014року» Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. по справі №815/2581/14 вищенаведені висновки не спростовує.

Доводи позивача, що зазначені дії виконувались як поточний ремонт, а також факт листування між позивачем та ТОВ «Веста Сервіс» не є належним підтвердженням вчинення спірних господарських операцій.

Отже, з огляду на законодавче регулювання підстав формування податкового кредиту колегія суддів, дослідивши вказані документи, дійшла висновку про те, що вони не є достатніми доказами фактичного отримання позивачем підрядних робіт, що свідчить про неправомірне формування позивачем податкового кредиту внаслідок виконання вищенаведених господарських операцій.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року у справі № 815/580/15 - скасувати .

Ухвалити у справі № 815/580/15 нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 10 серпня 2015 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян