Постанова № 48249671, 05.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 876/5349/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Носа С.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію за вислугою років,

ВСТАНОВИВ :

24 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (далі - УПФУ в м. Тернополі) про відмову у призначенні їй пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача призначити таку пенсію.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2015 року у справі № 607/21404/14-а вказаний адміністративний позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просив зазначену постанову скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно з поданими позивачкою документами її спеціальний стаж становить 19 років 08 місяців 6 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років. Зокрема, не враховано період роботи позивачки з 24.01.1997 року по 30.06.2001 року на посаді провізора ТОВ «Ремеді ЛТД» - аптечний склад, оскільки аптечна база (склад) зазначеним переліком не передбачена. Також не зараховано у стаж, що дає право на вислугу років період роботи позивачки з 10.09.2012 року по 06.10.2014 року, оскільки згідно із записами трудової книжки посада зазначається, як завідуюча аптечним складом. Таким чином, на думку апелянта, у позивачки відсутній спеціальний стаж роботи, необхідний для призначення пенсії за вислугу років.

Позивач у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість доводів апелянта, просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача на виклик апеляційного суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка з 09 серпня 1989 року по 06 січня 1997 року працювала на посаді провізора-технолога аптеки № 142 м.Тернопіль, з 24 січня 1997 року по 30 червня 2001 року - на посаді провізора аптеки TOB «Ремеді ЛТД», з 01 липня 2001 року по 22 грудня 2004 року - на посаді провізор аптеки TOB «Компанія РГ», з 22 грудня 2004 року по 04 квітня 2006 року - на посаді в.о. завідувача аптеки TOB «Компанія РГ», з 04 квітня 2006 року по 21 січня 2008 року - на посаді завідувача аптеки TOB «Компанія РГ», з 21 січня 2008 року по 19 червня 2012 року - на посаді завідувача аптекою №4 ТОВ «Компанія РГ», з 21 червня 2012 року по 12 жовтня 2012 року - на посаді завідувача аптекою в ФОП ОСОБА_3.; з 15 жовтня 2012 року по 06 жовтня 2014 року - на посаді завідувача аптекою із суміщенням посади провізора в ФОП ОСОБА_4

Згідно з наказом № 9/01-к від 24 січня 1997 року ТОВ «Ремеді ЛТД» ОСОБА_2 прийнята на посаду провізора аптеки ТОВ «Ремеді ЛТД» - аптечний склад з 24 січня 1997 року.

Пунктом п. 2.2. Статуту ТОВ «Ремеді ЛТД» - аптечний склад, визначено, що предметом діяльності Товариства є, в тому числі, гуртова та роздрібна торгівля медикаментами, медичною технікою, обладнанням, інструментами, іншими предметами медичного призначення, відкриття та утримання аптек, консультації фармацевтів і провізорів.

Статутом ТОВ «Компанія РГ» (п. 2.2.), також передбачено, що предметом діяльності Товариства є, в тому числі, гуртова та роздрібна торгівля медикаментами, медичною технікою, обладнанням, інструментами, іншими предметами медичного призначення, відкриття та утримання аптек, консультації фармацевтів і провізорів.

21 червня 2012 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_2 укладено безстроковий трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, згідно з умовами якого ОСОБА_2 зобов'язувалась здійснювати обов'язки завідувача аптеки.

Відповідно до трудового договору № 19001203580 між працівником і фізичною особою, укладеного 10 вересня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на останню покладено обов'язки завідувача аптеки, провізора - робота по сумісництву.

З 06 листопада 2012 року ФОП ОСОБА_4 отримала ліцензію Державної служби України з лікарських засобів НОМЕР_1 на роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

На думку суду першої інстанції, аптечний склад ТОВ «Ремеді-ЛТД» в розумінні чинного на час виникнення правовідносин законодавства України був закладом охорони здоров'я. Тому період роботи позивачки з 24 січня 1997 року по 30 червня 2001 року у даному товаристві підлягає зарахуванню до періоду роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.

З приводу зарахування у стаж роботи ОСОБА_2 періоду роботи з 10 вересня 2012 року по 06 жовтня 2014 року, протягом якого позивач працювала у суб'єкта підприємницької діяльності (без створення юридичної особи) ОСОБА_4 завідуючою аптечним закладом за трудовим договором, суд прийшов до висновку, що позивачка має право на призначення пенсії за вислугу років зважаючи на те, що посада позивачки віднесена до тих посад, які дають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах, і має необхідний стаж для призначення пенсії, визначений пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення при наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з Переліком до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, зараховуються періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях.

Відповідно до примітки 2 Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Визначення аптечного закладу наведено у ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, (далі - Закон № 2801-ХІІ), згідно з якою безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

Відповідно до частини другої цієї статті заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.

Таким чином, аптека чи інший заклад офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

Враховуючи наведене, на думку апеляційного суду, до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Ремеді ЛТД» та підприємець ОСОБА_4, де позивачка працювала у спірний період, не проходили державну акредитацію, а отже не мають офіційного визнання статусу закладу охорони здоров'я і робота в цих закладах не може бути зарахована до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17 вересня 2013 року у справі № 21-241а13.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позовних вимог.

В силу вимог ст. 94 КАС України підстав для присудження позивачці понесених нею судових витрат у справі немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2015 року у справі № 607/21404/14-а скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді С.П.Нос

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 06 серпня 2015 року.