Постанова № 48247674, 31.07.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2015 р. 809/1630/15

10 год. 45 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого Гундяка В.Д.,

при секретарі Хомі О.В.,

за участю: представника позивача Дмитрука Я.С.,

представника відповідача Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТД-2013" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21.04.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТД-2013» (далі - ТзОВ «АТД-2013») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення. Позовні вимоги мотивувало тим, що оскаржуване рішення суперечить вимогам чинного законодавства України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що пеня до ТзОВ «АТД-2013» застосована безпідставно. Пояснив, що між позивачем та фірмою «ROB-TAR» було укладено договір купівлі-продажу товарів за №4 від 18.07.2013 року, відповідно до якого Товариство зобов'язувалось поставити партію плит на суму 5 067,61 доларів США, а фірма «ROB-TAR» провести оплату за отриманий товар в період 45 банківських днів з дати оформлення вантажно-митної декларації. Вказав, що в зазначений строк контрагентом вищевказане зобов'язання виконане не було, у зв'язку з чим позивачем подано до господарського суду відповідний позов. Зазначив, що в процесі врегулювання спору іноземною фірмою було здійснено погашення заборгованості, в результаті чого ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2014 року провадження у справі було припинено. Вважає, що оскільки підставою для припинення провадження у справі було виконання зобов'язання за договором, то наслідок передбачений частиною 4 ст. 4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несплата пені за порушення термінів, визначених ст.ст. 1,2 вказаного Закону, з дати прийняття позову до розгляду судом, має настати і в спірних правовідносинах. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав з мотивів, наведених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що, на його думку, оскаржуване рішення прийняте у відповідності до положень чинного законодавства на підставі висновків проведеної перевірки. Вважає дії податкового органу правомірними та такими, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства України. Зокрема зазначив, що Закон України від 23.09.94 N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором. Крім того вказав, що законодавством України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема абз.3 ст.4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 18.07.2013 року між ТзОВ «АТД-2013» та Biuro Handlu Zagranicznero «ROB-TAR» (Польща) було укладено договір купівлі-продажу товарів за №4 від 18.07.2013 року, відповідно до якого Товариство зобов'язувалось поставити партію плит на суму 5 067,61 доларів США, а фірма «ROB-TAR» провести оплату за отриманий товар в період 45 банківських днів з дати оформлення вантажно-митної декларації.

Проте контрагентом позивача у визначений договором строк зобов'язання в повному обсязі виконано не було, у зв'язку з чим ТзОВ «АТД-2013» звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2014 року № 909/1231/13 провадження у справі припинено у зв'язку з сплатою відповідачем заборгованості, що була предметом позову (а.с. 30).

Дана обставина, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України не підлягає до доказуванню, як така, що встановлена судовим рішенням в господарській справі, яке набрало законної сили.

Відповідно до п.п.19-1.1.3 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за встановленими законом строками здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АТД-2013» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері ЗЕД за період з 01.02.2014 року по 31.01.2015 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт за № 729/09-15-22-03-01/38555453 від 24.02.2015 року в якому зафіксовано порушення позивачем ст.1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України за № 984 від 22.12.2010 та зареєстрований в МЮУ 12.01.2011 за №34/18772 даний акт як службовий документ, що стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0000632201 від 11.03.2015 року про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 9 231,92 грн. (а.с. 7).

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, в результаті чого, відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення про результати розгляду скарги від 07.04.2015 за №527/10/09-19-10-01-14, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області залишило останнє без змін, а скаргу Товариства без задоволення (а.с. 8-11).

Згідно вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наслідками судового розгляду, на підставі встановлених обставин справи, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, суд не може погодитись з правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення за №0000632201 від 11.03.2015 року з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що підставою для прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення стали зафіксовані в акті перевірки ТзОВ «АТД-2013» факти порушення позивачем вимог ст.1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме за порушення строків, передбачених ст.ст.1, 2 вказаного Закону.

За змістом частини першої статті 1 та частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі Закон) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, мають бути здійснені в строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується.

Частиною першою статті 4 Закону встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з частиною другою цієї ж статті у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У частині третій статті 4 Закону встановлено, що в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Зі змісту частини четвертої статті 4 Закону вбачається, що в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

За змістом пункту 2 статті 32 Закону третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків є рішення суду про задоволення позову.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до суду, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є заява позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для поновлення строків та нарахування резиденту пені відсутні.

Аналогічне твердження закріплене і постановою ВСУ від 13.02.2012 року за №21-422а11, яка відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України у подібних правовідносинах (а.с.31).

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що підставою для несплати пені за порушення відповідних строків може бути рішення виключно Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, так як нормою ч.2 ст.4 Закону до переліку суб'єктів, що приймають позовні заяви резидентів про стягнення з нерезидентів коштів, крім вищезазначеного суду зазначено також Морська арбітражна комісія та суд. Так як господарський суд Івано-Франківської області входить до системи судів України, то підставою для несплати пені за порушення відповідних строків може бути також і рішення господарського суду.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що підстави для притягнення ТзОВ «АТД-2013» до відповідальності за порушення строків розрахунків відсутні, а відтак вимоги позивача є правомірними та такими, що повністю відповідають положенням діючого законодавства України, належним чином обґрунтовані, і тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 94 КАСУ, якщо адміністративний позов задоволено повністю, суд присуджує всі здійснені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення за №120 від 16.04.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АТД-2013" сплачено 182,70 грн. судових витрат (а.с. 2). Таким чином, відповідно до вищевказаної норми суму судових витрат, сплачених позивачем, слід стягнути з Державного бюджету України на користь останнього.

На підставі ст. 124 Конституції України, ст.ст. 1, 4 ЗУ «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», керуючись ст. ст. 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення за №0000632201 від 11.03.2015 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТД-2013" 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судових витрат.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 07.08.2015 року.